Ось і завершився один з незвичних спортивних «серіалів» сезону-2020/2021: чемпіонат світу з хокею не відбудеться на теренах Білорусі. Це сталося швидше, ніж очікували: ще вдень у понеділок голова Міжнародної федерації хокею (ІІХФ) Рене Фазель говорив, що остаточне рішення буде не пізніше початку наступного тижня, а вже у вівторок ввечері на сайті організації з'явилося офіційне оголошення про те що «Мінськ-Арена» не прийме матчі чемпіонату світу.

«Ми намагалися сприяти тому, щоб чемпіонат світу можна було використовувати як інструмент для примирення, щоб допомогти розв’язати соціально-політичні проблеми, що відбуваються в Білорусі, а також знайти позитивний шлях вперед. Рада ІІХФ вважає, що чемпіонат світу не повинен використовуватися для політичної пропаганди будь-якої сторони, і проведення заходу в Мінську було б недоречним, коли є більш серйозні проблеми, які потрібно вирішувати», – заявив Рене Фазель.

Певно, варто коротко нагадати, що саме трапилося в Білорусі. 9 серпня 2020 року в країні відбулись вибори президента. Головною суперницею Олександра Лукашенка була Світлана Тіхановська, дружина Сергія Тіхановського – політика, який до того моменту перебував під вартою (правозахисники визнали Сергія політв'язнем, і він досі перебуває під вартою). За даними, які затвердив білоруський ЦВК, Лукашенко набрав 80% голосів, Тіхановська – 10%. За даними багатьох незалежних джерел, реальне співвідношення сил абсолютно протилежне.

Захищаючи свої голоси, люди вийшли на вулицю – у відповідь силовики вжили дуже жорстких заходів. 10 серпня від гумової кулі, випущеної в живіт, загинув 34-річний Олександр Тарайковський. 12 листопада група невідомих у масках і цивільному в Мінську побила Романа Бондаренка, який згодом помер у лікарні. Важливо, що опозиція звинувачує у побитті голову федерації хокею Білорусі Дмитра Баскова. 18 листопада в телеграм-каналі Нехта опублікували аудіозапис телефонних переговорів імовірно Дмитра Баскова та Дмитра Шакути. Співрозмовники обговорюють обставини побиття Романа Бондаренка і передачу його ОМОНівцям. Один зі співрозмовників нарікає, що вони передали Романа ОМОНівцям ще притомним, а тепер вони ж стверджують, що до передачі Роман вже був без тями, і тому вся вина за це лежить саме на них.

Загалом за усі дні протестів затримані тисячі протестувальників, серед них було чимало відомих білоруських спортсменів – і колишніх, і тих, хто виступає досі. Світова спільнота засудила дії білоруської влади проти населення країни. І по суті, історія з ЧС-2021 – продовження цієї реакції.

Але окрему увагу слід акцентувати на голові Міжнародної федерації хокею Рене Фазелі. Зі самого початку він зайняв лояльну відносно офіційного Мінська позицію і говорив, що спорт поза політикою, ІІХФ не хоче брати участь у політичній боротьбі. Довго Фазель взагалі відмовчувався, а наприкінці минулого року заявив, що особисто завітає у Мінськ, аби на власні очі все побачити та спробувати переконати Лукашенка піти на компроміс з опозицією. Спершу поїздці завадив коронавірус, який виявили у Фазеля, але на початку січня він таки приїхав до Лукашенка і здивував увесь світ, заявивши, що федерація зробить все можливе, щоб турнір залишився в Мінську. «Не хочемо змішувати спорт і політику, – говорив він в Мінську. – У 2014-ому теж був тиск, але ми провели прекрасний чемпіонат».

Лише після повернення з Мінська риторика Фазеля дещо змінилася. Можна припустити, що швейцарець зрозумів, що одна справа їздити в гості до диктатора, а інша – жити в країні, де править диктатор. І Фазель навіть припустив, що Лукашенко його використав. Свою позицію Фазель виклав своєму давньому знайомому – оглядачеві швейцарського сайту Watson Клаусу Цауггу, намагаючись насамперед пояснити, чому він мило обіймався з диктатором:

«У грудні нам стало зрозуміло: необхідно домагатися переговорів з відповідальними особами в Федерації хокею Білорусі, представниками білоруського уряду і опозицією. Ми ретельно підготувалися до візиту і поїхали в Мінськ за згодою Ради ІІХФ. З ким із опозиції говорили? Навіть з людьми, близькими до Світлани Тіхановської (Тіхановська відразу це спростувала. – «Львівська Пошта»). Водночас ми відмовилися від зустрічі з представниками Білоруського фонду спортивної солідарності, через яку були б під тиском.

Ми прибули до Палацу Незалежності в понеділок близько десятої години ранку. Там була офіційна зустріч з головою федерації хокею та міністром спорту, потім ми по протоколу чекали прибуття Лукашенко. Я знаю Лукашенка вже 20 років, а обійми в місцевій культурі так само звичні під час вітання, як для нас рукостискання. Ось як з'явилися ці фотографії. І вони не означають, що ми в ІІХФ згодні з політичною ситуацією в Білорусі. Це була просто зустріч двох людей, які знають один одного 20 років, ні більше, ні менше. Я помітив камери. Але нас запевнили, що зйомка буде тільки для внутрішнього користування. Мої друзі зі Сходу вважають, що нас обдурили. Моєю присутністю, напевно, зловжили. Чи так це насправді, я не можу сказати. Правда десь посередині.

Я побачив можливість перетворити цей чемпіонат світу в чемпіонат світу з примирення, стимулювати за допомогою ЧС діалог з опозицією, якого зараз, очевидно, не існує. Ось у чому драма: представники опозиції говорять нам, що вони хочуть цього чемпіонату світу, якщо це буде чемпіонат світу для народу. Але діалогу між владою і опозицією явно немає.

Лукашенко майже обірвав розмову, коли ми порушили політичні питання, такі як Конституція та опозиція. За його словами, політичних в'язнів немає, а після демонстрацій людей саджають до в'язниць за кримінальні злочини, а не політичні. Чи згоден я з ним? Не знаю.

Ми дали всім зацікавленим сторонам зрозуміти, що готові до діалогу. Наступним кроком були б переговори та посередництво в діалозі з опозицією. Світлини кажуть більше, ніж тисячі слів. Так сталося і в нашій ситуації. Але ті самі світлини також можуть сказати тисячу неправильних слів. Як в цьому разі».

Загалом варто зауважити, що швейцарці, які пробилися на керівні посади в спортивних організаціях, мають якийсь нездоровий потяг до тоталітарних режимів. Можна згадати Блаттера чи Інфантіно, які завжди позитивно ставилися та ставляться до Росії. Така сама доля й у Фазеля. І цілком можливо, що він би зумів би зберегти право Мінська провести чемпіонат, якби не спонсори.

Спочатку від спонсорства в тому випадку, якщо Білорусь проводитиме чемпіонат, оголосив бренд Nivea. А минулого вікенду про те ж саме заявила у своєму акаунті в твіттері Skoda, яка є партнером федерації і низки її основних змагань, зокрема світової першості, протягом 28 років. Для ІІХФ втрата автомобільного бренду, який акцентував на необхідності поваги прав людини, означала б колосальний матеріальний та іміджевий шок.

А Рене Фазель знову схарактеризував рішення позбавити Білорусь права приймати першість як таку, що «спричиняє величезний сум». Він дав зрозуміти, що дотримувався іншої думки.

Натомість світова спільна та білоруська опозиція з радістю прийняла цю новину. Екскандидат у президенти Білорусії Світлана Тіхановська сприйняла вердикт Ради ІІХФ як «перемогу», написавши у своєму телеграм-каналі, що «не буде додаткової хвилі репресій заради «зачистки» міста перед чемпіонатом світу» і що «у Лукашенка не вийшло вдати, ніби у нього все під контролем».

Але важко пройти повз реакцію, яка лунає з країни без назви (в спортивному плані, оскільки з цього року до 2022 року росіяни не можуть виступати на великих змаганнях під власним прапором).

Бурхлива реакція росіян насамперед спрямована на те, що «спорт має бути поза політикою». Про це насамперед говорять спортсмени, які нині засідають у російській Держдумі. Також дехто вважає, що рішення ІІХФ – це помста і «наїзд» саме на Росію. Один з таких експертів, тренер Андрій Назаров, що свого часу працював у ХК «Донбас». «Вважаю, що триває атака та потужний «наїзд» на Росію та її стратегічних партнерів. Думаю, дехто не може нам пробачити швидкого врегулювання конфліктів у деяких проблемних регіонах, а також інших недавніх рішень.

Загалом життя триває, тому я не вважаю, що Білорусі стане гірше, якщо там не проведуть чемпіонат світу. Але ми все бачимо, що ворог починає нас оточувати, і, як не дивно, спочатку почали бити по спортсменах. Але ж існує золоте правило: спорт поза політикою», – цитує Назарова Чемпіонат.com.

Член комітету Держдуми з фізичної культури, спорту, туризму і у справах молоді Дмитро Свищев зазначив, що не розуміє, який стосунок до проведення чемпіонату світу мають вибори президента Білорусі.

«Це повне неподобство. На жаль, ця хвиля репресій і санкцій докотилася до братської нам країни, до Білорусі. Звичайно, це абсолютно неприйнятний тиск на країну через спорт. Не розумію, до чого тут вибори, Лукашенко і так далі?

Це спорт, і він не має жодного стосунку до політики, як і культура, мистецтво та релігія. Цим повинні займатися політики. Дайте народу грати в улюблену гру і спостерігати за нею, а то так у нас скоро і фільми, і вірші заборонятимуть через політику», – наводить слова Свищева Sport24.

Ну а найбільше обурився депутат Віталій Мілонов, який припустив, що таким рішенням зовнішні сили нібито хочуть змусити білорусів ще активніше виступати за зміну влади в країні.

«Треба підтримати білорусів і зробити у них інший нормальний чемпіонат: хто не боїться, той приїде, а хто боїться, той сцикло. Ані найменшої загрози безпеки хокейним збірним не було, позбавлення права проведення ЧС – демонстративне покарання нації за те, що вони роблять не той вибір, який підтримує Європейський Союз і США.

Нам показують, хто править світом, кажуть, що, якщо погано себе поводити, тебе покарають усіма способами. Ось так красти турніри – повна підлість, негідництво і абсолютний хокейний гомосексуалізм», – підбив підсумки Мілонов.

Судячи з усього, ІІХФ має намір провести чемпіонат світу і не розглядає варіант його скасування. За скасування ЧС-2021 через вірус федерація могла б розраховувати на страхову компенсацію – після скасування минулого турніру ІІХФ отримала 30 млн доларів страхових. Водночас скасування турніру через бойкот окремих країн не вважався б страховим випадком.

Рада ІІХФ, відібравши у Білорусі чемпіонат світу, зберегла інтригу з приводу нового господаря. У повідомленні організації йдеться про те, що заявка на турнір 2021 року була спільною мінсько-ризькою, а отже, ІІХФ «повинна розглянути статус Латвії як співгосподаря», а також «оцінити можливість» проведення змагань в одній країні для полегшення застосування антикоронавірусних заходів і переміщень команд.

Важливий момент: перенесення турніру в іншу країну обійдеться федерації в 20 млн доларів плюс компенсація країнам-організаторам, тобто Білорусі та Латвії. Варіантів кілька. Основні наразі – Данія та Словаччина. Ще 13 січня Рене Фазель говорив, що, незважаючи на бажання ІІХФ провести турнір в Мінську і Ризі, рада федерації проводить «комплексну перевірку і оцінку готовності інших країн прийняти цей захід».

Цікаво, що Латвія вже заявила про те, що готова прийняти і другу половину чемпіонату світу. Нині в Латвії немає другої арени, яка відповідає вимогам до чемпіонату світу, але місцеві організатори планують модернізувати один з палаців під необхідні стандарти за чотири місяці.

«Ми отримали пропозицію від Латвії, – розповідав Рене Фазель. – Вони сказали, що готові прийняти 16 команд на двох аренах у Ризі».

Рішення про господаря першості ухвалять найближчими тижнями.