Минулого тижня у світі легкої атлетики сталася непересічна подія: 20-річний шведський стрибун із жердиною Арман (Мондо) Дюплантіс, подолавши на змаганнях у Римі планку на позначці 6,15 метра, на сантиметр поліпшив досягнення легендарного українського спортсмена і нинішнього президента НОК України Сергія Бубки, яке трималося понад чверть століття.
Ця подія, що сталася на турнірі Golden Gala Pietro Mennea, була приречена стати спортивним хітом. У легкій атлетиці є особливі рекорди, але рекорд у чоловічих стрибках із жердиною був, мабуть, найбільш особливим серед усіх.
Значна частина історії цього виду спорту – історія виступів Сергія Бубки у 1980 – 1990-их роках за команди СРСР і України. Можливо, найвеличніший легкоатлет у історії, він не просто домінував у секторі, а робив таке, до чого ніхто не міг наблизитися. Стрибки Бубки були справжніми стрибками у космос за мірками тих, хто зображував суперництво з ним. І головний стрибок відбувся у липні 1994 року в італійському Сестрієре, коли Бубка узяв висоту 6,14 метра.
Минали роки, Сергій Бубка завершив кар’єру, розвивалися спортивні технології та методики, а в цій дисципліні, де вони якраз украй важливі, не просто не з’являлося спортсменів, які намагалися замахнутися на його орієнтири, – в ній все ще вважалося подвигом підкорення шестиметрового кордону. І дехто думав, що після 35 світових рекордів Бубки цей вид легкоатлетичної програми зупинився в розвитку.
Але в лютому 2014-го французький легкоатлет Рено Лявільні все ж зумів, здавалося, зробити неможливе і побив рекорд Бубки, стрибнувши одразу на 6,16 метра. Сталося це на турнірі «Зірки жердини» в Донецьку, який вважали неофіційним чемпіонатом світу серед стрибунів. Француз зробив це з першої спроби, і виглядав його стрибок таким легким, що було відчуття, що планка встановлена десь на рівні п’яти з половиною метрів. Рено Лявільні на емоціях і дикому адреналіні вирішив піти далі і встановив планку на висоту 6,21 метра, проте припустився помилки під час стрибка і невдало впав. На жаль, продовжити змагання він тоді так і не зміг.
Але досягнення француза мало один нюанс: Рено Лявільні побив рекорд Сергія Бубки в закритих приміщеннях, а справжніми рекордами в легкій атлетиці за традицією вважають лише ті, що поставлені на відкритому просторі. І ось тут французький атлет так і не досяг успіху.
До речі, його емоційний порив стрибнути відразу на п’ять сантиметрів вище від нового рекорду був не дуже логічним. Треба було брати приклад із Сергія Бубки, який завжди підвищував свої досягнення рівно на один сантиметр. Окрім здорової логіки, що покращувати досягнення треба поступово, крок за кроком, не обійшлося й без фінансового інтересу. За кожен новий рекорд Міжнародна федерація легкої атлетики виплачувала йому по 100 тисяч доларів.
Рено Лявільні був чи не останньою надією на те, аби побити великий рекорд Сергія Бубки. Тривалий час не було нікого, хто міг би в найближчому майбутньому стрибнути так високо. А потім буквально з нізвідки з’явився швед Арман Дюплантіс. І відразу почав дивувати. В серпні 2018-го здобув перемогу на чемпіонаті Європи з національним рекордом 6,05 метра. А вже у лютому 2020 року побив рекорд того ж Рено Лявільні в приміщеннях, з другої спроби взявши висоту 6,17 метра.
«Із того часу, як я почав стрибати на задньому дворі, коли ще був у підгузках, я хотів бути кращим серед тих, що коли-небудь жили, – побити світовий рекорд. Я не знаю, як пояснити це відчуття. Це те, до чого я прагнув з трьох років», – не приховував тоді емоцій Арман Дюплантіс.
Все це добре, але головний рекорд Сергія Бубки, як і раніше, не був побитий. На відкритому просторі ніхто не міг стрибнути вище за 6,14 метра. 20-річний швед поставив собі за мету ввійти у історію на турнірі в Римі. Місце це вибране не випадково, адже Сергій Бубка 26 років тому теж поставив свій рекорд у Італії.
Звичайно, Арману хотілося б зробити це за повних трибун, але реальність така, що найближчими роками, а може, й десятиліттями, світ не буде колишнім –заповнені вщерть трибуни ми ще довго не побачимо. Натомість спортивне життя не може чекати.
І до Рима Арман Дюплантіс полетів задля необхідних для небувалого світового досягнення 6,15 метра. Причому вражало те, який у шведського стрибуна був запас міцності. Здавалося, на бажання він легко зможе поставити планку ще на 5-10 сантиметрів вище і перелетіти через неї.
«Нарешті я побив світовий рекорд! Це так чудово, я неймовірно хотів узяти ці 6,15! Хотів подолати їх на відкритому стадіоні, аби більше не було плутанини. Тепер я володію кращими стрибками і в приміщенні, і на вулиці. Всі постійно говорили про світовий рекорд, і це було тягарем на моїх плечах. Я зрозумів, що повинен поставити рекорд, аби люди перестали мене про нього питати. І коли я все ж таки його побив, то відчував радше полегшення, аніж радість».
Рекордсмена привітав і сам Сергій Бубка. «Вітаю з побиттям мого рекорду! Приголомшливий результат! Радий за нього і його батьків. Вони чудові люди. І радий за легку атлетику та спорт у цілому, що в нас така яскрава зірка на довгі роки. Всього найкращого і вперед до нових висот», – написав він у соцмережах.
«Вічні» рекорди легкої атлетики
Ярміла Кратохвілова (ЧСРС) – 800 метрів
З усіх світових рекордів у легкій атлетиці найбільшим варто визнати досягнення чехословацької бігунки Ярміли Кратохвілової. 26 липня 1983 року вона пробігла 800 метрів за 1:53,28. Цей рекорд не побитий дотепер, що робить його найдовшим у історії.Ярміла Кратохвілова досить пізно розкрилася як легкоатлетка. Спочатку вона спеціалізувалася на бігу на 400 метрів, і тільки в 27 років їй вдалося вибігти з 53 секунд – у наш час це не проблема навіть для бар’єристок. Після цього чешка стала стрімко прогресувати і наблизилася за результатами до непереможної бігунки з НДР Маріте Кох. Вінцем їх суперництва стала Олімпіада 1980 року в Москві, на якій німкеня здобула перемогу, а Ярміла Кратохвілова виборола «срібло».
Незабаром спортсменка із Чехословаччини освоїла дистанцію вдвічі довшу, хоча на той час їй було вже за 30 років. Результати Ярміли Кратохвілової в бігу на 800 метрів теж стали феноменальними. Перед чемпіонатом світу 1983 року вона виступила на невеликому турнірі в Мюнхені і створила сенсацію: секундомір показав, що вона пробігла два кола за 1:53,28 – на 0,15 секунди швидше від попереднього світового рекорду Надії Олізаренко. На той момент Ярмілі Кратохвіловій було 32 роки.
На самому чемпіонаті світу в Гельсінкі Ярміла Кратохвілова не тільки перемогла в бігу на 800 метрів, а й побила рекорд Маріте Кох на 400-метрівці. Чеська бігунка подолала у фіналі дистанцію за 47,99 секунди. Німкені незабаром вдалося пробігти ще швидше, але досягнення Ярміли Кратохвілової на 800-метровій дистанції все ще не вдалося перевершити, хоча з тих пір минуло вже майже 37 років. Кращою спробою за цей час відзначилася Памела Джелімо: в 2008 році вона пробігла за 1:54,01, користуючись допомогою своїх партнерок по команді, які тягнули її на дистанції, про що Ярміла Кратохвілова свого часу могла тільки мріяти.
Маріта Кох (НДР) – 400 метрів
Якщо на 800-метрівці Ярміла Кратохвілова так і залишилася неперевершеною, то на дистанції вдвічі коротшій Маріте Кох все-таки вдалося через два роки повернути собі світовий рекорд. Її біг за 47,60 секунди залишається другим серед найстаріших досягнень у олімпійських дисциплінах легкої атлетики.
На відміну від Ярміли Кратохвілової Маріте Кох стала відома у спорті досить рано. Уже в 21 рік вона претендувала як мінімум на медаль Олімпійських ігор у 1976-ому, але через травму не змогла дістатися до фіналу в бігу на 400 метрів. Через два роки німкеня стала бити один за другим світові рекорди, причому не тільки на своїй коронній дистанції. Маріте Кох чотири рази поліпшувала час на 200-метрівці, пробувши в цілому рекордсменкою вісім років. Саме вона була першою, хто розміняв 22 секунди в цьому виді програми.
Але більш вражаючими були її результати в забігах на 400 метрів. Досить сказати, що до неї світовий рекорд польки Ірени Шевінської становив «усього» 49,29 секунди. Німкеня сім разів поліпшувала вище досягнення та з дворічною перервою володіє ним досі (з 1978 р.).
Свій останній світовий рекорд Маріте Кох поставила 6 жовтня 1985 року в Канберрі. Крім того що німкеня сама була у чудовій формі, поліпшити секунди Ярміли Кратохвілової їй допомогли додаткові чинники. Стадіон розташовувався на висоті понад 600 метрів, і стартувати їй довелося з другої доріжки у компанії сильних суперниць, за якими можна було вдало розігнатися. Спортсменка зупинила секундомір на позначці 47,60 секунди, і з тих пір легкоатлетки все ще намагаються хоча б розміняти 48-секундний бар’єр. Ближче від усіх за останні 35 років до Кох була представниця Бахрейну Сальва Ейд Насер, яка здобула перемогу в останньому чемпіонаті світу із результатом 48,14 секунди.
Юрген Шульт (НДР) – метання диска
Найстаріший світовий рекорд у чоловіків належить дискоболу з НДР Юргену Шульте. В історію легкої атлетики він увійшов 6 червня 1986 року, коли метнув снаряд на неймовірну відстань – 74,08 метра.
До цього дня він був перспективним, але ще не вигравав великих титулів. У 1983 році Шульте став п’ятим на чемпіонаті світу і пропустив Олімпіаду в Лос-Анджелесі через сумнозвісний бойкот країн соцтабору. До літнього сезону 1986 року спортсмен підійшов із особистим рекордом 69,74 метра – вже досить хорошим результатом, з яким можна на багато що претендувати.
26-річний Шульте сподівався вдало виступити на головному старті сезону – чемпіонаті Європи, а для цього потрібно було пройти 6 червня національний відбір в Нойбранденбурзі. Під час змагань був поривчастий вітер, який міг як допомогти виконати вдалу спробу, так і геть її зіпсувати. Шульте пощастило: під час однієї спроби диск полетів так далеко, що над стадіоном зависла тиша. Здивованим суддям довелося якийсь час радитися, після чого диктор оголосив про новий світовий рекорд. Шульте аж на 2,22 метра перевершив попереднє досягнення радянського спортсмена Юрія Думчева.
Незадовго до Олімпійських ігор 2000 року, які стали для Шульте останніми, його світовий рекорд пережив дуже серйозну загрозу. Литовцеві Віргіліюсу Алекно вдалося метнути диск на 73,88 метра. Намагався штурмувати досягнення німецького дискобола й естонець Герд Кантер, але зупинився на позначці 73,38 метра.
Топ 10 «вічних» рекордів
|
Спортсмен |
Дисципліна |
Дата |
Результат |
|
Ярміла
Кратохвілова (ЧСРС) |
800
метрів |
26
липня 1983 р. |
1:53,28 |
|
Маріта
Кох (НДР) |
400
метрів |
6
жовтня 1985 р. |
47,60 |
|
Юрген
Шульт (НДР) |
диск |
6
червня 1986 р. |
74,08 |
|
Юрій
Сєдих (СРСР) |
молот |
30
серпня 1986 р. |
86,74 |
|
Наталія
Лісовська (СРСР) |
ядро |
7
червня 1987 р. |
22,63 |
|
Стефка
Костадінова (Болгарія) |
Стрибки
у висоту |
30
серпня 1987 р. |
2,09 |
|
Галина
Чистякова (СРСР) |
стрибки
у довжину |
11
червня 1988 р. |
7,52 |
|
Габріела
Райнш (НДР) |
диск |
9
липня 1988 р. |
76,80 |
|
Флоренс
Гріффіт-Джойнер (США) |
100
метрів |
16
липня 1988 р. |
10,49 |
|
Флоренс
Гріффіт-Джойнер (США) |
200
метрів |
29
вересня 1988 р. |
21,34 |
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
