Донецький «Шахтар» не зміг пробитися у фінал Ліги Європи, «гірники» в 1/2 фіналу були декласовані міланським «Інтером» із рахунком 0:5. Причиною поразки стала різниця в класі тренерів і величезна кількість помилок, яких припустився український клуб.

Ситуація в єврокубках складається таким чином, що переможцем може стати кожен. Один матч, як вже раніше неодноразово мовилося, – це саме той шанс, коли можна зібратися силами і видати феєрію. І якщо міланський «Інтер», який зараз багато хто називає головним претендентом на перемогу в Лізі Європи, зі скрипом просувався сіткою турніру, то донецький «Шахтар» розривав усіх. «Інтеру» навіть «Лудогорець» створив певні проблеми ще до пандемії, що вже говорити про «Гетафе» або «Баєр», яких італійці обіграли, але цілком могли і оступитися. Серія А показала, що підопічні Антоніо Конте не завжди можуть зробити камбек, часом їм важко зібратися після пропущеного м’яча. Натомість українці розібралися з «Бенфікою», а потім знищили «Вольфсбург» та «Базель», останній взагалі 1:4 програв у чвертьфіналі, хоча виглядав дуже непогано до зустрічі з «гірниками». Декому команда Каштру нагадувала «Шахтар» зразка Луческу, коли «гірники» брали трофей Кубка УЄФА. У «Шахтарі» бачили міць, круту атаку, неймовірну швидкість, взаєморозуміння між футболістами, бажання перемагати. Але все це було непомітно у матчі з «Інтером», керманич якого повністю переграв свого візаві.

Стандартні коментарі «Інтера» і «Шахтаря» перед матчем дуже відрізнялися. Конте називав українську команду «найсильнішим суперником із усіх, з ким «Інтер» зіткнувся в турнірі». Годін відзначив високий індивідуальний клас суперників та те, що вони звикли до великих турнірів. Ханданович сказав, що для перемоги над такою командою потрібно показати кращу гру. Загалом, максимальну повагу. У «Шахтаря» тон був іншим. Гендиректор клубу Сергій Палкін зауважив, що «Шахтар» грає більш атакуючий і красивий футбол, ніж «Інтер». Каштру говорив, що з гравцями, як у нього, які нікого не бояться, можна бути впевненими в собі проти будь-якого суперника. А Патрік сказав, що після аналізу гри «Інтера» у команди є ідеї, як скористатися слабкостями італійців.

Незважаючи на ці слова, обидва тренери стартовими складами і планами на матч явно відштовхувалися не від суперника, а від власних сильних сторін.

Конте виставив той же склад, що і в попередньому матчі з «Баєром». Схема являє собою гібрид між 3-4-3 і 3-5-2 завдяки руху Барелли. У позиційній обороні він грав у півзахисті, а в атаці висувався на лінію з Лукаку і Мартінесом. Окремої згадки заслуговує роль Барелли у пресингу. Саме він накривав лівого захисника «Шахтаря» Матвієнка.

Каштру зробив одну перестановку в основі порівняно з матчем із «Базелем»: у центрі захисту замість гравця молодіжної збірної України Бондаря з’явився досвідчений Хочолава. Схема також звична: 4-2-3-1 із досить чітким розподілом на групи оборони і групу атаки.

На відміну від «Інтера», «Шахтар» відмовився від високого пресингу. Мораес сам позначав тиск на трійку захисників (але цього тиску по суті не було), а Патрік, Марлос і Тайсон без м’яча сідали в центр поля, створюючи чисельну перевагу в півзахисті. Ця схема у підсумку провалилася.

«Інтер» із готовністю віддав м’яч, тож високий пресинг був максимально ефективний. «Шахтар» грав від воротаря, який неодноразово опинявся з м’ячем, але без варіантів просування. У таких випадках П’ятов намагався не вибивати в боротьбу, а шукав партнерів довгими пасами низом (їх у нього набралося 11 з 30 за тайм). У підсумку це стало фатальним. На 19-ій хвилині, знову не побачивши вільних захисників, П’ятов спробував знайти когось із півзахисників. Можливо, навіть Патріка, але вийшло знайти Бареллу. Той легко прокинув повз Матвієнка на правий фланг і опинився один, тож встиг підняти голову і підготувати подачу на Лаутаро в центр штрафного майданчика, який не схибив – 0:1.

«Інтер» дуже легко повів, згодом збив темп матчу майже до нуля. Італійці розігрували між воротарем і захисниками так довго, що «Шахтарю» довелося вносити корективи в стартовий план і йти в високий пресинг. Але тут не вистачало сміливості та злагодженості в діях «гірників», тому суперник легко розбігався в швидкі атаки. До кінця тайму швидше «Інтер» міг збільшити рахунок, ніж «Шахтар» зрівняти.

Це при тому, що в діях італійців була системна вразливість. Це якраз подвійна роль Барелли, через яку йому доводилося відповідати за двох гравців одночасно. І «Шахтар» спробував цим користуватися: розігрував м’яч на лівому фланзі, щоб потім розігнати атаку через зону, за яку відповідав Барелла. Але довести ідею до удару не вдавалося.

Як не дивно, стиль гри не змінився і після перерви. «Інтер» продовжував упевнено грати без м’яча і тримати суперника далеко від воріт. Якщо першу хвилю пресингу «Шахтар» проходив, то італійці фолили. Каштру зробив одну заміну (Соломон замість Патріка) – це був обмін на більш атакуючого гравця у межах колишньої схеми. Але темп пришвидшити не вдалося.

А потім за цілком контрольованої гри «Інтер» нагадав всім, чому не зумів як слід поборотися за чемпіонство. Чергова безпечна позиційна атака «Шахтаря» з перекатом із флангу на фланг дійшла до Матвієнка, який навісив у центр штрафного на Мораеса. А там захисникам раптово виявилося не до нього. Де Врей показав партнеру (Бастоні), щоб той перехопив Мораеса і змістився праворуч, а партнер не побачив. Або не зрозумів. Тож Мораес несподівано опинився сам прямо по центру воріт. Явний гольовий момент, але форвард вдарив у воротаря. А цей удар «Шахтаря» був останнім шансом привернути гру. Через дві хвилини «Інтер» забив із кутового після явно домашньої заготовки. Брозовіч подав на дальній кут воротарського майданчика, куди стартував Д’Амброзіо. Матвієнко не був готовим: він просто не помітив підключення суперника, який вистрибнув з-за спини і пробив у протихід воротареві без опору.

На 0:2 «Шахтар» почав розкриватися. І тут до стартового плану Каштру виникло багато питань. Що далі, то сильніше у другому таймі було помітно перевагу італійців у фізиці. Коли «Шахтар» пішов у пресинг і спробував нагнітати ситуацію біля чужого штрафного майданчика, виявилося, що «Інтер» набагато сильніший у єдиноборствах. Тренер «Шахтаря» не міг не знати, в якому стані його команда. Постфактум його план виглядає вкрай наївним.

Схоже, розраховували на те, що група атаки заб’є гол завдяки індивідуальним діям. Це допустимо проти команд, які поступаються в класі гравців, але не в цьому випадку. Атакувати всією командою і захищатися всією командою «Шахтар» був не готовий. А коли рахунок остаточно перестав влаштовувати команду (за 0:2 навіть випадковий епізод не допоможе), то єдиним рішенням було йти вперед у межах колишньої розстановки, допускаючи дедалі більше розривів між лініями і зонами на флангах.

«Інтер» отримав ще більше простору для контратак, і водночас «Шахтар» допустив кілька індивідуальних помилок. Третій гол привіз Степаненко: погано обробив пас і втратив м’яч на своїй половині поля, «Інтер» забив у контратаці за шість секунд.

Четвертий гол – ще більш груба помилка Степаненко, а згодом Коноплянка, перебуваючи під пресингом на фланзі та рухаючись до своїх воріт, не виніс м’яч, а віддав ризикований пас у центр, що в принципі робити не можна. Потрапив точно в чужого – «Інтер» забив у контратаці за сім секунд.

Останній гол показав прірву в фізиці. Лукаку грав із перших хвилин, як Хочолава. Але прийнявши м’яч спиною до воріт, він просто розвернувся і прокинув собі на хід. І більше того, оббіг захисника, так ще й потім прокинув назад у центр і просто відірвався на ривку. Хочолава в якийсь момент спробував фолити, але не зміг. Колосальна різниця в формі.

Дивлячись на рахунок, здається, що «Інтер» тотально перевершив «Шахтар» у класі. Це не так. Але перевершив в іншому. Наприклад, в епізодах: три голи – наслідок індивідуальних помилок захисників. У фізичній готовності (п’ятий гол). У деталях тренерської роботи (гол із кутового – явна заготовка). Головне – в організації гри. Тільки один небезпечний момент біля воріт Хандановича за 90 хвилин говорить про різницю між командами навіть більше, ніж рахунок на табло. Рахунок міг бути і не таким великим. А ось перебіг гри «Інтер» дійсно контролював із першої та до останньої хвилини.

Хай там що, але все одно «Шахтарю» варто подякувати за цей євросезон, завдяки якому Україна ще два роки матиме гарантованого учасника в груповому етапі Ліги чемпіонів. А з цієї невдачі «Шахтар» ще зробить правильні висновки, як справжні професіонали. Наразі все доведеться починати все зі самого початку – вже в п’ятницю «гірникам» доведеться зіграти в УПЛ із «Колосом».