Цього тижня, ледь стартувавши, був призупинений чемпіонат Австралії з футболу, який вже проходив без глядачів. Після матчу «Ньюкасл Джетс» – «Мельбурн Сіті» ухвалено рішення про призупинення першості через коронавірус на невизначений термін. Проте ще досі є країни, де на проблему пандемії дивляться скрізь пальці. Про них й мовитиметься далі.

На карті Європи залишився лише одна країна, де є футбол – це Білорусь. До останнього першість тривала ще в Туреччині, але все-таки турки підкорилися усім рекомендаціям міжнародних органів, а ось Білорусь, взявши участь у всіх колективних обговореннях, вислухавши всі сторони, ухвалила рішення продовжувати грати в футбол. Ба більше, навіть не продовжувати, а почати сезон. Адже коронавірус вдарив по Європі ще до старту чемпіонату Білорусі. Тобто білоруси могли просто відкласти старт сезону і оминути труднощі, у яких опинилися багато інших ліг. Відважно кинувшись на футбольні поля, білоруси привернули до себе увагу всього світу і всієї спортивної преси, що смакує перипетії цього чемпіонату, який проходить із глядачами на трибунах. А для телеглядачів, готових вже дивитися будь-який футбол, білоруський чемпіонат – топ-подія. Тим паче там грає чимало українських легіонерів на чолі з Артемом Мілевським. Весь світ поступово переймається білоруським колоритом і культурою, яка проникає на екрани навіть через футбольні поля. І головне, що це лише старт і цікаво, скільки вони протримаються. УЄФА і ФІФА вже тиснуть на білорусів, але ті поки тримають оборону.

В Африці з футболом ситуація не краща, проте є винятки. У чемпіонаті Анголи залишилося дограти всього п’ять турів, і ліга намагається з усіх сил «добити» їх, щоб визначити чемпіона, а потім піти на безстрокові канікули. Все виходить зі скрипом, матчі через раз скасовують і переносять, але все ж чемпіонат не зупиняють, тури тривають. Там жорстка боротьба за лідерство між двома командами: «Петро де Луанда» та «1 серпня». Тож для поціновувачів яскравої екзотики підійде. Інша справа, що трансляцій чемпіонату Анголи жоден пристойний канал не купить.

Схожа на ангольську ситуація складається в Бурунді, яка набагато менша за розмірами і за фінансово-економічними можливостями. Однак у цій країні немає жодного хворого на коронавірус, втім, цілком можливо, що нікого в Бурунді і не тестували. Тривалість життя там невисока, якість життя низька, у людей просто є набагато важливіші і серйозніші проблеми, ніж коронавірус – цей діагноз може легко загубитися серед напастей, які характерні для цього району Африки. Тож можна хоча би футболу себе не позбавляти. До того ж там за чотири тури до кінця чемпіонату є інтрига – боротьба між «Ле Мессажером» і «Мусонгаті» за титул. Питання, кого це зацікавить?

В Азії теж є кілька країн, що грають у футбол. М’янма, наприклад, не боїться відносної близькості до Китаю. У ній досить мало хворих на коронавірус, але це теж можна пов’язати з поганою діагностикою. Місцевий чемпіонат перебуває в самому розпалі, і було ухвалено рішення його не гальмувати, хоча окремі матчі переносять і скасовують. Однак вони проводять матчі при глядачах – думок про ігри при порожніх трибунах не було.

Інша справа – Туркменістан. Це одна з найбільш закритих країн у світі, а в нинішніх умовах закриті країни отримують певну вигоду у зв’язку з природними обмеженнями щодо пересування. І вони, звичайно, мають кращі можливості приховувати щось не дуже вигідне владі. Можна зауважити, що в Туркменістані не зафіксовано випадків зараження коронавірусною інфекцією, отже, не порушене питання щодо скасування чемпіонату з футболу. Там також ніякі масові заходи не скасовують і не обмежують. До того ж першість Туркменістану тільки почалася, вся боротьба попереду, азарту вистачає.

А ось до Сінгапуру питань набагато більше, ніж до інших учасників списку. Цю країну не можна звинуватити в тому, що там не надто уважно ставляться до здоров’я населення. Щільність населення там украй висока, рівень медицини і діагностики дуже хороший, плюс відносна близькість до Китаю. Тому в Сінгапурі коронавірус діагностують, і вже виявили 600 заражених. Однак паніці місцева ліга не піддається. Чемпіонат Сінгапуру теж недавно розпочався і проходить стартову дистанцію. Щоправда, певні обмеження є, як і у всій країні щодо всіх масових заходах. Сінгапурці грають без глядачів. Можливо, спокій у країні і легкість медичного контролю обмеженого списку спортсменів-футболістів дозволяють продовжувати грати. Грубо кажучи, там кожного футболіста чемпіонату можна хоч постійно перевіряти і тримати на дистанції за допомоги соціального дистанціювання.

На обидві Америки грати в футбол наважуються тільки в Нікарагуа. У цій невеликій країні коронавірус теж уже був виявлений. Але влада поки не вживає обмежувальні заходи. Точніше, там складається цікава ситуація. Місцева федерація футболу підтримала рекомендації про те, щоб всі змагання були зупинені. Але проблема в тому, що вона керує тільки нижчими дивізіонами, а елітна ліга керується самостійно. Вмовити вдалося тільки на проведення матчів без глядачів. Місцева прем’єр-ліга не хоче втрачати темп, тому що там сезон у самому розпалі, а кількість заражених поки не здається страшною – одиниці. Але тут знову можна тільки здогадуватися про те, як там проводять перевірки і скільки хворих насправді.