Цього понеділка, 27 січня, внаслідок аварії приватного вертольота обірвалося життя одного з найвидатніших гравців у історії баскетболу Кобі Браянта. П’ятикратному чемпіону Національної баскетбольної асоціації (НБА) на момент трагедії був 41 рік. Разом із ним на борту перебувала його друга дочка – 13-річна Джіанна Марія-Оноре Браянт. Загалом у цій авіакатастрофі розбилися дев’ять осіб.

У понеділок, мабуть, не знайшлося жодного інформаційного ресурсу, який би не приділив багато уваги цій катастрофі. Містечко Калабасас у Каліфорнії. Вертоліт Sikorsky S-76B, за попередніми даними, влетів на високій швидкості – понад 250 км/год – у густу смугу туману і налетів на схил пагорба. Повні паливні баки, що спровокували вже після зіткнення з землею вибух. У дев’яти пасажирів не було жодного шансу вижити.

Кобі Браянт, один із найвеличніших баскетболістів у історії спорту та водночас один із тих, кого остаточно визнали «величним», напевно, лише після його смерті. Протягом усієї кар’єри епітети «видатний», навіть «великий гравець», приклеювалися до Браянта автоматично. Були всі атрибути величі: п’ять чемпіонських звань, 18 разів він брав участь у Матчі всіх зірок НБА, очевидні снайперські досягнення (за загальною кількістю набраних очок 33 643 він четвертий в історії НБА). А ще окремі найяскравіші віхи на кшталт гри проти «Торонто Репторс» у 2006 році. У ній Браянт набрав 81 очко. Крутіше – 100 очок – в окремо взятому матчі було лише у Чемберлена в 1962-ому.

У послужному списку Кобі за 20 сезонів – із 1996-го по 2016 рік – у «Лос-Анджелес Лейкерс» вистачало цифр, що вражають, але не вистачало персональних нагород: MVP (кращий гравець сезону) його назвали лише раз – у 2008 році, а по середній результативності він, атакуючий захисник із основною функцією вражати чуже кільце, найбільше набирав лише двічі. Титулів командних він завоював досить, адже «Лейкерс» п’ять разів при ньому добирався до чемпіонського звання. А два олімпійських «золота», 2008 і 2012 років, – це не заслуга Кобі: у Пекіні і Лондоні збірна США була занадто сильна, щоб всерйоз аналізувати чийсь персональний внесок у її успіх.

А ще йому трохи не пощастило з часом, у який він грав. Перша частина кар’єри Кобі Браянта минула під час величі Майкла Джордана – у баскетболі такому ж загальновизнаному королі, яким є в футболі Пеле. І Браянта нерідко порівнювали з Джорданом: схожа роль на майданчику, схожі фірмові прийоми, трюки на кшталт кидка з відхиленням. Але король є король... А коли Браянт досяг свого піку, в тренді були розмови про формування нової генерації баскетбольних геніїв, покликаних творити неймовірні трюки з помаранчевим м’ячем у руках, ніж генерація 1990-их. Експертів частіше вражали Леброн Джеймс чи Стівен Каррі, ніж Кобі.

Але тим не менш він був великим. І коли в 2016 році він оголосив про закінчення кар’єри, ажіотаж навколо його заключних матчів був неймовірним, а вартість дешевих квитків на останній двобій сягала до 25 тисяч доларів. Його смерть і все, що після неї відбулось, остаточно підтвердили, що Кобі – один із найвеличніших баскетболістів в історії спорту.

Так, як прощалися з ним, прощаються з особливими людьми, не з відомими людьми з досить довгого списку, а з особами з перших рядків. У червні 2016- го, коли Браянт якраз покінчив із баскетболом, прощалися з богом боксу Мохаммедом Алі.

Це були некрологи зі знайомими цифрами і знайомими спостереженнями авторів, але в іншій інтерпретації. Їхні автори немов вибачалися за те, що раніше, коли Кобі Браянт був живий, не підкреслювали важливі нюанси.

Наприклад, що на Вілта Чемберлена в його 100-очковому матчі працювала ледве не уся команда, а Кобі Браянт у його матчі з 81 очком витягнув команду до перемоги. І що за снайперськими подвигами Браянта стоять дев’ять потраплянь у символічні збірні сезону, складені з гравців, які найкраще захищаються. І що нехай три чемпіонські титули Браянт завоював пліч-о-пліч із монстром О’Нілом, четвертий і п’ятий він здобув уже без нього, будучи чи не єдиною надією і опорою «Лейкерс». Ці автори ніби каялися за те, що надто спрощували його дар. І, можливо, тому так настирливо нагадували про те, що він створив вже після розставання з баскетболом. Про вірші, присвяченій грі, які, з доданим відеорядом, перетворилися на анімаційну стрічку, яка у 2018 році здобула «Оскар», про не менш глибоку і живу автобіографію, про цікаві музичні досліди.

Світ згадав про велич Кобі після його смерті. Це була лавина повідомлень про акції та події, присвячені Браянту. Спортивний світ насправді був шокований. І люди дивилися, як впав на коліна перед трибунами на знак схиляння перед Браянтом захисник «Атланта Гокс» Трей Янг. Як просив вибачення диктор перед матчем «Бруклін Нетс» проти «Нью-Йорк Нікс» з приводу відсутності в ньому «з особистих причин» гравця «Нетс» Кайра Ірвінга: всім було зрозуміло, які причини. Як вийшов на розминку перед матчем у понеділок на Australian Open із Рафаелем Надалем у майці «Лейкерс» тенісист Ніке Кіріос. Як гравець ПСЖ Неймар, який після голу в ворота «Лілля» поклав на одну руку два пальця, на другу – чотири: 24-й номер був ігровим номером Браянта.

Була лавина співчуттів... від усіх. Від визнаних легенд НБА, таких, як Карім Абдул-Джаббар, Чарльз Барклі, Меджік Джонсон, Майкл Джордан. Від зірок наявних. Від Барака Обами і Дональда Трампа. Від спортсменів із інших видів та інших країн. Від Ліонеля Мессі та Кріштіану Роналду, від Льюїса Гемілтона і Поля Погба, від Новака Джоковича і Рахіма Стерлінга.

Деякі з них особливо дивовижні та зворушливі. Молода японська тенісистка Наомі Осака, дворазова переможниця турнірів Великого шолома в листі «дорогому великому брату» розповідала про те, що Кобі Браянт не здогадувався, як багато людей він надихнув, як багато сердець торкнув, як багато чому її навчив. Виявляється, вони спілкувалися ... А центровий «Філадельфії» Джоель Ембіід зізнавався, що до 2010 року не знав, що таке баскетбол, а закохався в нього, побачивши фінал чемпіонату НБА між «Лос-Анджелес Лейкерс» і «Бостон Селтікс» – та Кобі Браянта.

І всі зрозуміли, що Кобі не був лише версією Майкла Джордана, він теж був королем. Спочивай з миром!