Згідно останнього опитування соціологічної групи “Рейтинг”, яке було проведене в середині грудня і стосувалося головних подій 2019 року в Україні, 13% респондентів згадали вихід національної збірної України з футболу у фінальну частину Євро-2019. І цей вихід був, певно, неможливим без легенди вітчизняного футболу Андрія Шевченка. Він вписав своєї ім’я в літопис українського спорту як футболіст, також вже залишив свій слід як тренер. Звичайно, нинішні успіхи національної команди пов’язані не лише з ім’ям Андрія Миколайовича, адже це робота і тренерського штабу, і згуртованість самих футболістів. Але саме завдяки Шевченку наша збірна змінює стиль і насамперед свою психологію. Шева не тільки дає результат (у 2019-ому збірна України здобула сім перемог, три зустрічі завершила внічию і не зазнала жодної поразки), а й заново відкриває футболістів (прогрес Романа Яремчика цього року просто колосальний).

Звичайно, успіхи національної футбольної команди України неймовірні, однак ще більш фантастичним виглядає результат молодіжної збірної. 15 липня українська команда під керівництвом Олександра Петрикова стала чемпіоном світу (U20). Ця збірна немов Попелюшка. Адже більшість фахівців вважали це покоління українських футболістів одним із найслабкіших в історії. Але команда спершу робить неймовірний вихід на сам мундіаль (дві вольові перемоги на останніх хвилинах), потім їде на чемпіонат світу. Без особливих зірок (крім, напевно, воротаря Андрія Луніна), але зі шаленою працездатністю на полі. І грає там вкрай невиразно. Її заслужено критикують, ставлять чимало питань, сумніваються. Але головним є результат. Матч за матчем, суперник за суперником, крок за кроком ця збірна виходить у фінал, перемагає і стає чемпіоном світу. І це дійсно була Команда...

На початку березня шанувальники спорту стали свідками історичної для України події. У шведському Естерсунді капітан чоловічої біатлонної команди Дмитро Підручний золотими літерами вписав у літопис вітчизняного біатлону своє ім’я. Адже він став першим українцем, який піднявся на вищу сходинку п’єдесталу пошани чемпіонату світу. Раніше такого результату досягали лише жінки. І відтепер Дмитра можна вважати кращим українським біатлоністом в історії, без сумніву його можна назвати найкращим спортсменом року і справжнім спортивним героєм. В історії українського спорту є чимало людей, яких ми можемо назвати героями. І на початках становлення вітчизняного спорту їх було чимало, оскільки вони створювали новітню історію. Нині стає дедалі складніше вписати своє ім’я у список досягнень і стати прикладом для майбутніх поколінь. А, як відомо, героями не народжуються, ними стають...

Серед чималої кількості українських спортсменок, напевно, найбільше вразила у 2019 році юна Ярослава Магучіх. У травні вона виграла “золото” на етапі Діамантової ліги в Досі та стала  наймолодшою спортсменкою, яка перемагала на етапі цього престижного змагання. Тоді їй було 17 років і 226 днів. У липні також на етапі Діамантової ліги вона оновила особистий рекорд, підкоривши висоту два метри і стала наймолодшою стрибункою у висоту в історії, якій підкорилася ця планка. І, нарешті, у жовтні у віці 18 років та 11 днів Магучіх стала наймолодшою медалісткою в історії чемпіонатів світу в технічних дисциплінах, здобувши “срібло” світового форуму, який відбувся у щасливій вже для неї катарській Досі. Окрім медалі, українка двічі оновила свій особистий рекорд і також двічі під час виступу піднімала планку світового рекорду серед спортсменок вікової категорії U20. Тепер новий рекорд становить 2.04 метри.

Звичайно, були у 2019 році в українському спорті й гучні поразки. А найбільша з них сталася в жовтні. Зі заходом у професіонали легендарної олімпійської збірної 2012 року ми почали відвикати від невдач українських боксерів, а якщо вони і траплялися, то здебільшого через суддівські рішення. Тому невдача Олександра Гвоздика стала дуже гіркою. Він технічним нокаутом у 10-ому раунді програв росіянину за паспортом (чеченцю за національністю чи радше канадцю за місцем проживання) Артуру Бетербієву в об’єднавчому бою за титули WBC і IBF у напівважкій вазі. Суперник українця показав чудовий функціональний стан і повністю перевершив суперника в кінці бою. А українець навпаки став жертвою неправильної підготовки до двобою. У нього зникла витривалість, за великої переваги у розмаху рук дуже погано працював джеб. А найголовніше в нього не знайшлося запасного плану, аби переломити перебіг поєдинку.

Важко оминути подію, яка зачепила увесь спортивний світ. 9 грудня в Лозанні Виконком Всесвітнього антидопінгового агентства (WADA) одноголосно прийняв рекомендації комітету щодо відповідності та відсторонив усіх російських спортсменів від міжнародних змагань на чотири роки. WADA визнала, що Російське антидопінгове агентство (РУСАДА) не відповідає антидопінговому кодексу.

Отже, наступні чотири роки Росія не зможе взяти участь у олімпіадах та чемпіонатах світу. Крім того, Росія не зможе приймати великі міжнародні турніри. Зазначимо, що на змаганнях росіяни зможуть виступати без прапора і гімну. Звичайно, вони ще спробують оскаржити це рішення в міжнародних спортивних судах, і поки триватимуть апеляції, саме рішення про відсторонення не може набути чинності. Але найголовніше, що росіяни вкотре довели усьому світу, що не можуть перемагати без брехні.