Ще один спортивний байопік 2017 року про відому фігуристку Тоні Гардінг. Сувора мати-одиначка поставила свою доньку Тоню на ковзани змалечку. Таким чином вона вирішила зробити з неї зірку і з обраного шляху не звертала, виснажуючи дівчинку нескінченними тренуваннями та претензіями . І це дало свої плоди – Тоня стала однією з кращих фігуристок Штатів і заодно по-справжньому зненавиділа матір. У якийсь момент дівчина вирішила відомстити матері. Зустріла хлопця на ім’я Джефф, за якого вийшла заміж, але їхній шлюб був схожий на нічний політ у грозу через зону турбулентності. Згодом подружжя виявилося пов’язаним із криміналом (найнятий кимось громило перебив залізним прутом ногу талановитої суперниці Тоні, і розслідування привело поліцію до головної героїні стрічки).

По суті, фільм розповідає дивовижну історію про те, що суміш таланту, цілеспрямованості, сили волі та складного характеру буває по-справжньому вибуховою і водночас ефектною, енергійною та душевною.

В основі сюжету – одне з найвідоміших спортивних змагань у історії, яке часто називають протистоянням століття. Дія фільму розгортається в 1980 році під час фіналу Вімблдонського турніру. Незворушний швед Бйорн Борг і скандально відомий запальний американець Джон Макінрой зустрілися на корті, щоб з’ясувати, хто сильніший. Це була не просто зустріч суперників, а справжня битва двох характерів, здавалося б, кардинально різних, але при цьому багато в чому схожих.

Легендарність протистояння Борг – Макінрой має два важливі аспекти, які виокремлюють його з-поміж інших: по-перше, кращий із них так і не був виявлений, по-друге, їхнє суперництво не було тільки тенісним: Бйорн і Джон такі несхожі, що теніс був лише “вишенькою на торті” протиставлення темпераментів, поглядів на життя, характерів і манер. Що найцікавіше, з Борга і Макінроя журналісти все життя намагалися зробити непримиренних ворогів, але оскільки тільки вони могли по-справжньому зрозуміти один одного, Джон і Бйорн стали найкращими друзями в житті.

Це частково біографічна стрічка про реального британського спортсмена-невдаху Едді “Орла” Едвардса. Він змалечку мріяв потрапити на Олімпійські ігри, перепробував усі можливі види спорту, але чи то від уродженої недолугості, чи то через занадто сильний спротив (батьки були категорично проти синових захоплень) в жодному з них не досяг успіху. Едді виріс і нарешті знайшов своє покликання – стрибки з трампліна, в яких на батьківщині у хлопця конкурентів не знайшлося, бо цим видом спорту взагалі ніхто не займався. Мрія збулася, через брак кращої кандидатури “Орла” включили до складу британської олімпійської збірної, залишилося тільки здобути олімпійську ліцензію і виконати олімпійський норматив. Едді наймає тренера Бронсона Пірі, колишнього легендарного стрибуна, який проміняв спортивну кар’єру на гостре слово.

Звичайно, лише невелика частина подій, представлених Декстером Флетчером, мала місце в реальному житті Едді, інше було додумане сценаристами (Саймон Келтон і Шон Маколі). Того самого тренера, який мотивував Едді в реальності, узагалі не існувало – були кілька осіб які по черзі навчали “Орла”. Та й спортивні невдачі героя, звичайно, перебільшення: реальний Едді хоч і зайняв один раз 58 місце серед 58 учасників, але за довжиною стрибків із трампліна став британським рекордсменом.

В основу фільму покладена біографія легендарного бразильського футболіста Едсона Арантіса ду Насименту, більш відомого як Пеле. Це історія про маленького хлопчика (у виконанні Кевіна де Паула), який вирішив довести всьому світові, що бразильці теж вміють грати у футбол. Його вміння поводитися з м’ячем вражало навіть тих, що не були фанатами футболу. Але хлопчик розумів, що цього недостатньо. Він пройшов нелегкий шлях, щоб стати тим, ким став зараз. І допомагав йому в цьому його батько, який був для нього першим тренером. Уже в шістнадцять років Пеле почав грати в офіційних матчах, демонструючи всім свою майстерність.

Продюсер фільму Іван Орлич, розповідаючи про картину, казав: “Це не просто фільм про футбол. Це історія про хлопчика, який ішов за своєю мрією і за допомоги свого таланту змінював світ. Це історія батька і сина, які вірили один в одного, працювали невтомно і врешті-решт подолали всі труднощі. Це історія бразильського народу, а Пеле – уособлення його неповторного духу і початок його становлення як футбольної держави”.

Це американський спортивний біографічний фільм від режисерського дуету Джонатана Дейтона і Валері Феріс. Сюжет заснований на справжній історії про епохальний поєдинок двох зірок світового тенісу – першої ракетки світу серед жінок Біллі-Джин Кінг, яка боролася за рівноправ’я жіночого і чоловічого спорту, і чемпіона-“пенсіонера” Боббі Ріггса, який публічно заявив, що навіть у 55 років здолає кращу з тенісисток.

Тенісний матч 1973 року став найбільш рейтинговою спортивною телепрограмою усіх часів. За ним спостерігали 50 мільйонів американців. І відбувся він у той час, коли суспільство активно обговорювало проблему рівності чоловіків та жінок. Думки Кінг і Ріггса з цього питання перебували на різних полюсах, при цьому вони двоє боролися зі своїми більш особистими проблемами. Підтримуючи чоловіка в боротьбі за рівну оплату виступів спортсменів обох статей, Біллі Джин паралельно намагалася усвідомити свою сексуальну орієнтацію, в той час як Боббі ризикував репутацією в спробі повернути собі колишню славу. Разом Кінг і Ріггс влаштували грандіозний спортивний спектакль, який спричинив великий резонанс далеко за межами тенісних кортів.

Дія фільму  розгортається в 1930-их роках. Головний герой – чорношкірий хлопець з дуже бідної сім’ї Джессі Оуенс (у виконанні Стівена Джеймса), який навчається в Університеті Огайо. Він дуже талановитий спортсмен, але через колір шкіри на нього ніхто не звертає уваги. Одного разу Джессі помічає тренер Ларрі Снайдер (Джейсон Судейкіс) і, побачивши в хлопцеві великий потенціал, пропонує йому спробувати себе на Олімпійських іграх у легкій атлетиці. Але потрапити до збірної не так просто, і Оуенс стикається з різними труднощами, найнеприємніші з яких – явний прояв расизму. Зрештою, разом із тренером Джессі вирушає до нацистського Берліна на Олімпіаду і шокує місцевих арійців, здобувши одразу кілька медалей.

Критикиня журналу The Wrap Інко Канг зазначила: “Джессі Оуенс – це не тільки історія про найшвидшу людину в світі, за яку можна вболівати, але й яскравий приклад того, як людина поставила сама на себе, коли світ не бажав рахуватися з її благородством та інтелектом. Якщо це не історія натхнення, то я не знаю, що тоді зможе вас надихнути”.

Фільм знятий на основі реальних подій 2011 року і розповідає про одну дуже наполегливу волейбольну команду дівчат-старшокласниць, які спочатку змогли знайти віру в перемогу, а вже згодом почали проявляти справжню волю. У 2011 році у розпал сезону команда West High Trojans із Айова-Сіті втратила свого капітана, найпопулярнішу гравчиню Керолайн Фунд, яка загинула в аварії. Ця трагедія була стресом для дівчат і всіх жителів штату Айова, проте саме ця подія стала джерелом натхнення для волейболісток, щоб двічі поспіль перемогти на чемпіонаті шкільних команд.

У цій екранній історії, що здається спочатку банальною, багато такого, що відбувається в реальному житті. Через це стрічка Шона Макнамара стала гімном перемоги спортивного духу, в якому замість скорботи є бажання волейболісток грати з подвоєною силою.  Саме тому “Сезон чудес” – не лише спортивна драма для вузькосегментованої аудиторії, а й наповнена дуже великою кількістю емоційних моментів стрічка, яка вчить того, як можна підтримати один одного в найтяжчу хвилину втрати, коли здається, що життя зупинилося і немає жодних шансів на подальший успіх.

Сюжет цього комедійного фільму не взятий із життя, проте це абсурдна суміш усіх проблем не лише велоспорту, а й спорту взагалі. 1982-ий, Франція, Тур-де-Франс. У перший же день легендарної гонки італійський велосипедист Жужу Пеппі (Орландо Блум) ненавмисно влаштовує завал, спробувавши ущипнути симпатичну вболівальницю. Це призводить до масової бійки учасників заїзду. Гонку зупиняють. Поліція виявляє сліди вживання велосипедистами наркотиків. Незабаром з’ясовується, що голова федерації велоспорту Дітмер Клерк (Кевін Бейкон) отримав по 50 тисяч доларів від більшості учасників, щоби “зам’яти” результати попередніх допінг-тестів. У підсумку федерація дозволяє продовжити гонку п’ятьом спортсменам, які не давали хабара Клерку: Пеппі, нігерійцеві Марті (Енді Семберг), французу Адріану Батону (Фредді Гаймор), який насправді є жінкою, американцеві Сліму Робінсону (Давид Діггс), який хоче подолати расові забобони у спорті, та австрійцеві Густаву Діттерсу (Джон Сена), який набрав на стероїдах надлишкову м’язову масу.

П’ятеро учасників таємно домовляються, що будуть по черзі їхати попереду, однак на ділі цього не стається: ніхто не хоче витрачати енергію на лідируванні, всі намагаються їхати щонайповільніше. Але до кінця доїдуть не всі – хтось буде зачарований місцевою сільською мешканкою, когось знімуть за допінг, а хтось помре від інфаркту. Двох учасників, що залишилися, чекає несподіваний фініш.

Головний герой фільму – відомий боксер Вінні Пац’єнца (у виконанні Майлза Теллера) на прізвисько Пазманський Диявол, що став чемпіоном світу в декількох вагових категоріях. У самому розквіті кар’єри Вінні потрапляє в жахливу автокатастрофу і опиняється в лікарні зі страшним діагнозом – перелом хребта. Лікарі радять йому забути про бокс назавжди, бо з такою травмою дуже важко реабілітуватися. Але Пац’єнца не має наміру здаватися. За допомоги свого тренера Кевіна Руні (Аарон Екхарт) Пазманський Диявол не тільки стає на ноги, але й через три місяці виходить у ринг. 

В одному з інтерв’ю актор Майлз Теллер розповів, чому вирішив знятися в цій стрічці: “Я знявся у фільмі, тому що мені сподобався сценарій: такі історії корисно розповідати. Звичайно, треба, щоб хтось купив фільм і зайнявся його поширенням, інакше фанати його не побачать. Це найголовніше, цей фільм для них. Все, що буде після, буде після. Зараз нам треба поділитися цією історією з широкою аудиторією. Крім того, у мене завжди була мрія зіграти боксера. Це так круто: ти весь закривавлений у рингу, але б’єшся далі. І, звичайно, боксери б’ються не просто заради перемоги. Вінні повернувся у спорт після аварії. У мене були мурашки, коли я читав його історію”.