Зі заходом у професіонали легендарної олімпійської збірної 2012 року ми почали відвикати від гучних поразок українських боксерів, а якщо вони і траплялися, то здебільшого через суддівські рішення. Але Олександр Гвоздик технічним нокаутом у 10-ому раунді програв росіянину (чеченцю чи радше канадцю) Артуру Бетербієву в об’єднавчому бою за титули WBC і IBF у напівважкій вазі.

Дальня дистанція, джеб, робота короткими серіями і швидкий відхід із лінії вогню. Все це у виконанні Гвоздика ми бачили тільки у трьох стартових раундах. Надалі холоднокровність у діях Олександра зникла, він перестав збивати темп, чомусь різко відмовився від роботи по корпусу і вирішив помірятися з Бетербієвим в ударній силі. Це було найгірше з того, що могло спасти на думку українцю.

Тедді Атлас у перервах між раундами незмінно повторював Гвоздику одні і ті ж слова: “Зберігай дистанцію, ріж кути, більше джебів, концентрація”. Анатолій Ломаченко з рингсайду відчайдушно закликав Олександра бити і йти у бік. Не допомогло.

Усі сподівалися, що Гвоздик із наближенням чемпіонських раундів здобуде друге дихання, а Бетербієв відчує важкість у ногах. Нічого цього не сталося.

Харків’янин після тривалого застою видав спалах активності в 8-ому раунді: в одному з моментів Гвоздик наніс дві поспіль влучні “двійки” у голову, але Бетербієв навіть не зрушив із місця. І виглядає так, що саме цей епізод став переломним. Гвоздик втратив віру в себе, остаточно перестав виконувати тренерську настанову і дуже швидко перейшов у режим виживання. Добити знесиленого суперника для Бетербієва було справою техніки: після трьох нокдаунів рефері зупинив бій – Гвоздик більше не чемпіон.

Загалом бій вийшов дуже близьким, і на момент зупинки думки суддів розділилися: двоє надали перевагу рухомій роботі з великою кількістю ударів назустріч у виконанні Гвоздика (87:84, 86:85), а третій суддя був більше вражений натиском і агресією Артура Бетербієва (87:83).

Найцікавіше, що сперечатися з адекватністю кожної оцінки суддів немає сенсу, адже бій дійсно був настільки близьким, що багато раундів можна було віддати і одному, і іншому боксерові. Однак, як виявилося, за утримування паритету в першій половині бою Гвоздик заплатив дуже велику ціну.

Аналізуючи бій, треба зазначити, що Гвоздик добре йшов від правої руки чеченця, але той не працював поодинокими. Як правило, після промаху праворуч був короткий лівий хук, який періодично пробивав захист українця. За статистикою CompuBox, 23% силових чемпіона IBF припали до корпусу суперника, це істотно забезпечило кінцевий результат.

Поки Олександр залишався “свіжим”, він раз у раз повертав борг агресору, викидаючи класичні “двійки”. Кілька разів голова Артура відлітала, але переважно він спокійно “ковтав” такі потрапляння і продовжував працювати в колишньому темпі.

Переломний момент стався у дев’ятій трихвилинці, але передумови до нього стали зароджуватися за декілька раундів, коли дихання харків’янина стало важким, він почав сповільнюватися. Практично весь дев’ятий раунд Nail провів у захисті, пропустив пару жорстких аперкотів і отримав удар у корпус. Йому вдалося встояти до гонгу, але результат здавався вирішеним.

Якби перипетії бою потрібно було описати кількома словами, то якнайкраще пасував би післяматчевий коментар росіянина: “Гвоздик втомився, а я ні”.

Однак ніякої удачі тут не було. Суперник українця дійсно показав чудову функціоналку, продемонструвавши, що колишні проблеми з низькою частотою появ на рингу на нього не вплинули. Водночас стан Гвоздика у дев’ятому та десятому раундах не випадковий, це закономірний підсумок продуманої роботи опонента.

Тому залишаються відкритими питання на кшталт “куди зникла та витривалість, завдяки якій Гвоздик в грудні минулого року переломив перебіг бою з Адонісом Стівенсоном”? Чому у Гвоздика за великої переваги у розмаху рук так погано працював джеб? Чому в куті Олександра не знайшлося запасного плану?

Гвоздик і без титулу залишається реальною силою в дивізіоні, але саме цей аспект істотно знижує його шанси повернутися у чемпіонський лад за короткий час. Будемо відверті, реванш поки не потрібен, адже перший бій питань загалом не залишив. Бетербієв став об’єднаним чемпіоном по лінії WBC/IBF і може сміливо позирати у бік Дмитра Бівола і його титулу WBA. Сам Бівол уже не проти зустрітися з Артуром. А там і до статусу абсолютного чемпіона світу буде рукою подати. Тож Гвоздик у довгострокові плани чеченця явно не входить.

Для Гвоздика зараз важливо розібратися в собі і зрозуміти, в якому напрямку рухатися далі. Українцю всього 32 роки, у нього попереду щонайменше десяток боїв. Він, як і раніше, перебуває в еліті напівважкого дивізіону, тому новий титульний бій від нього нікуди не подінеться.

До Бетербієва зараз не підступитись, але Гвоздик і не потребує негайного реваншу. Перед Олександром зараз інші завдання: ментальне та фізичне перезавантаження. А коли поруч із тобою такі першокласні мотиватори, як Василь Ломаченко і Олександр Усик, то виникає відчуття, що все буде добре. Гвоздик повернеться сильнішим, ніж він був до бою з Бетербієвим.

Так, Гвоздик втратив титул WBC і більше не перебуває в статусі небитого боксера. Але неправильно стверджувати, що українцеві доведеться починати все з чистого аркуша. У статусі ексчемпіона для нього, як і раніше, відкриті багато дверей напівважкої ваги, тож нові бої з відомими опонентами – це справа часу.

Багато залежить і від бою, який відбудеться на початку листопада, Ковальов – Альварес. У ньому володар титулу WBO Сергій Ковальов спробує оформити кар’єрний бенефіс. Оптимальний варіант для Гвоздика у цьому протистоянні – перемога мексиканця. Навряд той затримається у цій ваговій категорії. Для історичного результату йому досить однієї перемоги, а ідея битися з іншими чемпіонами напівважкої ваги – велика авантюра. У разі перемоги мексиканця пояс WBO може скоро стати вакантним, і тут команді Гвоздика необхідно буде працювати.

Боб Арум вірить у Гвоздика і готовий організувати для українця бій-реабілітацію з колишнім чемпіоном WBO у другій середній вазі Гільберто Раміресом, у послужному списку якого 40 переможних боїв і 26 нокаутів. Цей бій у разі позитивного результату дозволить українцю опинитися серед претендентів на пояс. Але для харків’янина насамперед важливо довести собі і всім, що він не побитий ексчемпіон, а той, хто після стрімкого падіння готовий підкорювати нові вершини.