Українець Василій Ломаченко продовжує збирати численну колекцію чемпіонських поясів. У ніч з суботи на неділю в Лондоні Ломаченко переміг британця Люка Кемпбелла і став чемпіоном світу вже за трьома версіями – WBA, WBО, WBC. Аби стати абсолютним чемпіоном світу йому лишилося завоювати титул за версією IBF і, схоже, це цілком може статися вже наступного року.

Те, що Василь Ломаченко дивовижний боксер, знають усі шанувальники цього спорту. І мова  навіть не лише  про боксерськi уміння, про які можна писати книжки. Василь завойовує серця фанатів, не наголошуючи на своїй величі, і не заробляючи історичні гонорари в стилі Мейвезера, таким чином він уникає ненависті до себе. Українець просто робить свою справу, посміхається і б’є суперників. Публіка в захваті. Яскравий приклад того, як буває, коли хороша людина робить справу, яку дуже любить.

Тому не дивно, що українцю абсолютно все одно де битися, однак провести бій у Великобританії як професіонал, він хотів давно. Адже саме тут він став дворазовим олімпійським чемпіоном і знову вийти на ринг на цій щасливій для нього землі було для Василя справою честі.

Взагалі завоювання рингу Англії – окремий рядок у списку багатьох великих бійців. Батьківщина боксу, божевільні фанати, які завжди підтримують, якщо ти борешся гідно. Експансія вікінгів до Великобританії наклала свій відбиток: “Бийся гідно і будеш гідний піднестися до богів”. Це гасло місцевими фанатами сприймається буквально.

Ломаченко прекрасно розумів, що перемогти у Великобританії на багатотисячній арені – це круто. Перемогти там місцевого бійця – вищий пілотаж. Він хотів битися тут давно, вболівальники раділи оголошенню поєдинку в Лондоні, але всі чекали такого ж прийому, який був у Усика – з повагою, але з побажаннями поразки.

Проте вийшло не так. Вже на відкритому тренуванні вболівальники вибухнули від появи українця, а під час вечора боксу трибуни вітали кожне пряме включення з роздягальні Васі і навіть при виході Ломи у ринг не було одноголосного  характерного гулу, як очікувалося. Ломаченко свій у будь-якій країні і на будь-який арені. Це схоже на те визнання, до якого він прагне.

Щодо самого бою проти Кемпбелла, то багато експертів не давали Люку шансів. Говорили, що темп Ломаченка його знищить, що він занадто академічний. Однак олімпійський чемпіон із такими габаритами – небезпека для будь-кого. Навіть для Ломаченка, і Василь це розумів.

Битва олімпійських чемпіонів вийшла досить видовищною. Звичайно, бій пройшов за повної переваги українського боксера. 

Відчувши дистанцію і промацавши слабкі сторони суперника за три раунди, українець став набирати обертів, але довжина рук суперника і постійний джеб не давали діяти у звичній манері знищення. Ломаченко забрав більшість раундів, був точнішим, активнішим і просто вище рівнем, але і Кемпбелл – не подарунок. Хоча Люку прилітало звідусіль – і джеби, і апперкоти, і бічні. Натомість британець просто блискуче тримав удар і ще непогано відновлювався. Він виявився гідним суперником, хоч і програвав без шансів. Пару разів Кемпбелл діставав Ломаченка, а в деяких компонентах навіть переважав українця. Люк був прекрасний у розмінах, більше потрапляв по корпусу (56 точних попадань у Ломи проти 62 у Кемпбелла) і показав свій максимум. Після поєдинку Ломаченко оцінив свій виступ на 7 з 10. Це абсолютно справедлива цифра. Василь міг краще, міг не заграватися в атаці і закінчити достроково, але всюди Кемпбеллу трохи щастило.

У чемпіонських раундах Ломаченко хотів закінчити нокаутом і пішов агресивно вперед. В одинадцятому раунді він навіть збив Люка з ніг, але британець опустився на коліно, віддихався – і знову в бій. У дванадцятому раунді вже Кемпбелл в запалі боротьби заїхав українцеві нижче пояса, за що почув багато нехороших слів на свою адресу. А потім, рятуючись від падіння, схопив Василя за ногу і по-борцівськи кинув його на ринг. До честі британця, після бою він вибачився перед Ломаченком.

Василь Ломаченко переміг за очками: 119-108, 119-108, 118-109. Навіть кращого Кемпбелла в кар’єрі з його величезними габаритами не вистачило на Ломаченка, який не показав свій максимум. Це позамежний рівень.

“Пояс IBF повинен бути моїм”, – так коротко Василь пояснив, куди він хоче рухатися далі. До абсолюту один крок, але може бути і проміжний бій, про що розповів Боб Арум:

“Наприкінці року ми можемо зробити Василю бій десь у світі, а потім протягом чотирьох місяців він зустрінеться з переможцем пари Коммі – Лопес”.

Боб, звичайно, щасливчик – у його руках зібралися всі чемпіони легкого дивізіону. Не потрібно домовлятися ні з якими хірнами і зволікати з остаточною датою, місцем проведення та іншими організаційними деталями.

14 грудня Річард Коммі – поки що чемпіон IBF – зустрінеться з Теофімо Лопесом – поки що просто балакучим претендентом. Обидва досить габаритні боксери, обидва нокаутери, але Василь воліє більше зустрітися з Лопесом. Уже дуже багато наговорив Теофімо такого, за що потрібно відповідати.

Арум говорив, що є запит на поєдинок Ломаченка в Казахстані, але він не проти організувати все і в Україні, якщо будуть забезпечені гідні умови. А далі той самий крок до абсолюту в поєдинку проти не такого академічного, як Кемпбелл, суперника, але з великим динамітом у кулаках. Ця характеристика стосується як Коммі, так і Теофімо.

А згадуючи останній бій Ломаченка, складається враження, що хто б там не вийшов у ринг із поясом IBF, йому доведеться дуже не солодко, особливо якщо Ломаченко буде працювати на 100% своїх можливостей.