Тренерські рокіровки в українському футболі – явища досить звичні, однак є клуби, які міцно пов’язують лише з одним наставником. Нещодавно до таких команд належала луганська “Зоря”, яку сім років очолював Юрій Вернидуб. Але у нинішньому сезоні робота із “Зорею” у Вернидуба не вдалась, він кілька разів намагався йти сам, але все ж допрацював до завершення чемпіонату. Дізнавшись, що керівництво луганського клубу веде переговори із екснаставником “Олімпіка” Юрієм Санжаром, Юрій Миколайович заявив, що остаточно припиняє співпрацю із луганчанами. Однак тренерський місток “Зорі” порожнім був недовго. Цього тижня луганський клуб оголосив ім’я нового тренера, ним виявися зовсім не Санжар, а один з найперспективніших керманичів з українським паспортом – Віктор Скрипник.

Новому тренеру “Зорі” 49 років, він не чужий Запоріжжю, де зараз базується луганський клуб. Скрипник народився у Новомосковську, який розташований за сотні кілометрів від Запоріжжя, починав свою кар’єру в “Дніпрі”, але також виступав і за запорізький “Металург”.

У “Дніпрі” Скрипник познайомився із Берндом Штанге, який залишив серйозний слід на кар’єрі та житті футболіста. Незважаючи на те, що за високим, швидким і грамотним захисником із прекрасною лівою ногою, який також міг зіграти і в середині поля, “ганялось” київське “Динамо”, він не переїхав до Києва. Штанге допоміг Скрипнику потрапити у бременський “Вердер”, де Віктор провів кращі роки свого життя. “Бекгем із України” – таке прізвисько заслужив Віктор Анатолійович на “Везерштадіоні”, саме так оголошував його диктор.

Його перехід відбувся у 1996 році, Віктор Скрипник поїхав на чотириденні оглядини, справив хороше враження на наставника бременців Ада де Моса. Згодом він також попрацює із Феліксом Магатом і Томасом Шаафом. Із “Вердером” Скрипник виграв Бундеслігу (2004 рік) і двічі ставав володарем Кубка Німеччини (1999 і 2004 роки). Всього у чемпіонаті Німеччини за вісім сезонів відіграв 138 матчів і забив 7 голів. Із українських футболістів у Німеччині більше матчів провів тільки Андрій Воронін (157).

За час, проведений у “Вердері”, Скрипник зарекомендував себе як хороший захисник, з відмінною лівою ногою і умінням підтримати атаку. Розкритися ще більше йому завадила травма, через яку футболіст пропустив цілий рік, а після відновлення довгий час не міг повернути колишню форму – біль супроводжував його під час кожного торкання м’яча. Але Віктор не здався, його характер цього просто не дозволив зробити.

Влітку 2004 року, вигравши чемпіонат і кубок Німеччини (у фіналі Віктор вийшов на заміну наприкінці зустрічі, у такий спосіб клуб віддав шану своєму гравцеві), Скрипник повісив бутси на цвях. Він перебрався на тренерську посаду і почав працювати із юнаками у академії “Вердера”.

Починав співпрацю із командою U-15 як помічник тренера, потім вже сам керував процесом. Тренував третю команду бременців, але найбільше часу пропрацював із U-17 – цілих п’ять років. А у сезоні 2013/14 прийняв “Вердер” U-23, який виступав у Північній Регіональлізі. Там непогано себе проявив, команда здобувала багато перемог.

Зрештою робота нашого співвітчизника була відзначена керівництвом. Після дев’яти турів у сезоні 2014/15 “Вердер” міцно посідав останнє місце в Бундеслізі. Команда під керівництвом Робіна Дутта набрала чотири очки і не знала перемог. У Бремені ухвалили рішення відправити у відставку тренера, а команду довірили людині, яка працювала у структурі клубу протягом 18-ти років – Віктору Скрипнику.

Багато хто думав, що він лише ширма, за якою криється реальний тренер – Торстен Фрінгс. Екскапітан “Вердера”, одна із легенд клубу, працював разом зі Скрипником. Багато хто вважав, що Віктор Анатолійович – це тільки тактик, а всіма процесами керує Торстен. Але насправді все виявилося не так, адже саме Скрипник був босом, що й показав із перших днів у команді. Він зумів донести гравцям головні принципи – дисципліна, контроль м’яча і ефективність біля воріт суперника. І результат не забарився. “Вердер” обіграв в кубку “Гемніцер”, вперше зігравши на нуль в тому сезоні, потім здобув перемогу над “Майнцем” і “Штутгартом”. Після цього керівництво “Вердера” ухвалило рішення підписати повноцінний контракт із Скрипником, а він не тільки врятував команду від пониження в класі, але ще і за зону єврокубків боровся до останнього. Сайт “Трансфермаркет” визнав Скрипника кращим тренером Бундесліги в тому сезоні.

Наступний сезон для “Вердера” у Скрипника вийшов менш успішним. Команда здобула 10 перемог у чемпіонаті, але до останнього боролася за виживання. Саме десята перемога, здобута на 88-й хвилині, врятувала бременців від перехідних матчів. “Зелено-білі” обіграли прямого конкурента – “Айнтрахт” із Франкфурта. Завдання було виконане, тому керівництво дозволило тренеру працювати далі. Однак та перемога над “Айнтрахтом” так і залишилася для Скрипника останньою у “Вердері”. Вже 18 вересня, через місяць після старту нового сезону і низки невдач, він був звільнений.

Після відходу з “Везерштадіону” Скрипник не працював протягом майже двох років. А влітку 2018 року він несподівано очолив латвійську “Ригу”. І відразу домігся з нею успіху – титул чемпіона Латвії, національний кубок і звання тренера року в Латвії. З “Ригою” він програвав тільки у кваліфікації Ліги Європи – софійському ЦСКА. У внутрішніх турнірах українець залишився непереможеним.

На початку 2019-го Скрипник покинув Ригу. Навколо його персони ширилося багато чуток, його “сватали” у різні клуби і навіть збірні. Білоруси хотіли, щоб він очолив їхню національну команду, зовсім нещодавно тренера “сватали” у “Ворсклу” і “Карпати”, а ще раніше у польську “Легію”.

Але найбільший інтерес до персони українського фахівця виявляв московський “Локомотив”, який бачив у Скрипнику заміну Юрію Сьоміну. Сам тренер підтвердив цю інформацію, а ось щодо московського “Спартака”, який вже не один рік шукає свого тренера, все заперечував. Хоча в Росії про це багато писали. У кінцевому підсумку він опинився в луганській “Зорі”.

“Зоря” хоче заявити про себе в Європі, а Скрипник прекрасно знайомий із європейським футболом, у нього зовсім інший погляд на розвиток гри. Свого часу Бернд Штанге приїхав в Україну і змінив підхід до футболу в нашій країні. Можливо, Скрипник зможе стати сучасним Штанге і теж привнести в український футбол щось нове, що дозволить йому рости. Якщо говорити про його ментальні якості, то Скрипник ідеально відповідає прізвиську “Зорі” – “мужики”. Людина з характером, яка вміє будувати команду, не з чуток знає, що таке дисципліна. Сильна особистість з великим досвідом і авторитетом. Звичайно, новий тренер буде використовувати свої лекала та підхід, але загалом гравцям не доведеться перебудовуватися. За цією “Зорею” буде цікаво спостерігати, але ось якою вона буде – побачимо найближчим часом.