Бій видався феєричним: український боксер був кращий на кожному шматочкові рингу, в кожному окремо взятому епізоді, показав свій найкращий бокс у кар’єрі, не давши суперникові жодного шансу. І це як його особиста заслуга, так і всієї команди.

Після півфінального бою з Майрісом Брієдісом усі побоювалися, що в бою проти панчера в українця (який, відверто кажучи, полюбляє заграватися в рингу)  виникнуть проблеми. Але Олександр був настільки зосереджений, що лише кілька разів не дозволив супернику влучити. Загалом росіянин просто не встигав розпочати комбінації – Усик банально випереджав його джебами.

Може здатися, що Гассієв провів тактично слабкий бій, але це хибне твердження. Росіянин боксував як завжди, просто пересування в рингу і боксерський інтелект його попередніх суперників – Лебедєва, Влодарчика і Дортікоса – не можна порівняти з досвідом Усика. Після цього бою Олександр абсолютно точно став конкурентом свого кума Василя Ломаченка в боротьбі за звання “надлюдина”. Принаймні саме питання про те, чи є людиною українець, не раз ставив під час бою твіттер компанії CompuBox, яка займається підрахунком ударів під час поєдинку.

А статистика справді вражає. В бою з Гассієвим українець викинув 939 ударів, у середньому 78 за раунд! І з кожним раундом лише додавав – у 12-ому в Усика 117 ударів, 47 з яких потрапили в ціль. І це не просто велика кількість, це майже нереально не лише для боксерів цієї вагової категорії, а й для боксу в цілому.

Так, ці удари не були суперпотужними, але довели безпорадного Гассієва майже до істерики. В кутку росіянина постійно звучали слова про зняття з поєдинку, рятували лише його стійкість та небажання зганьбитися перед рідною публікою.

За всі 12 раундів Мурат переміг тільки в одному серйозному епізоді – наприкінці 4 раунду, коли трохи “вибив з колії” Усика. Але Олександр швидко зреагував і пішов у клінч.

Причина такого домінування напевно в одній людині. Присутність в кутку Усика батька і тренера Василя Ломаченка Анатолія – головний сюрприз бою. Після розставання із Сергієм Ватаманюком багато хто вважав, що в команді Усика не все гаразд. Але, як виявилося, Олександр усе продумав – готувався в обстановці суворої секретності. І зрозуміло, що робив це під керівництвом офіційного тренера Расса Анбера (який є лише катменом) та, звісно, Анатолія Ломаченка, якого вже охрестили “Папаченко”.

Авторитет не просто допоміг Усикові. Очевидно, він ніколи не ігноруватиме вказівок Ломаченка-старшого, а значить ніяких дурощів, ніяких відвертих обмінів – лише продуманий план бою. Тим паче, що поради, які звучали від “Папаченка”, були чіткими і вчасними.

Усик чудово розуміє роль Анатолія Ломаченка. Після бою боксер заявив, що мріяв би про такого тренера на постійній основі. І дуже хотілося б, щоб Анатолій Ломаченко знайшов час для подальшої кар’єри Усика, яка тепер стрімко піде вгору.

Усику зараз напевне вже нічого робити в крузервейті. Всесвітня боксерська суперсерія зібрала кращих представників дивізіону, і він усіх переміг. Теоретично можна говорити про бій-реванш із Майрісом Брієдісом або про поєдинок із Денисом Лебедєвим, але Усик не дасть їм жодного шансу.

Найвірогіднішим є перехід Олександра в суперважку вагу, і “першим скальпом” у ньому бачиться Тоні Беллью. Британець вже заявив, що готовий до бою, Усик – теж. Єдиний недолік полягає у тому, що цей поєдинок, очевидно, також відбудеться не в Україні.

У суперважкій вазі зараз дуже весело: Деонтей Вайлдер, Ентоні Джошуа, Тайсон Ф’юрі, Джозеф Паркер, той же Олександр Повєткін – усі ці боксери тепер, як кажуть, під прицілом. Так, Усик б’є не дуже сильно, але його технічний арсенал зараз настільки неймовірний, що абсолютними фаворитами при зустрічі з українцем ці боксери не будуть.