Ось і завершився мундіаль-2018, який здебільшого ігнорувався у нашій країні через місце проведення Чемпіонату світу. Однак спортивна складова турніру все одно головніша за політичні аспекти, і повністю проігнорувати турнір важко. Тому „Пошта” пропонує головні підсумки футбольного турніру.

Звичайно, головний підсумок мундіалю – чемпіонство Франції. Французи виграли вдруге в історії, як за книгами Дюма, через двадцять років. Чемпіонство занурило всю країну в радісне божевілля. Біля підніжжя Ейфелевої вежі зібралося більше ста тисяч чоловік, “Мону Лізу” в головному музеї світу – Луврі – одягли у футболку “триколірних”.

Щасливе безумство французів – не святкування випадкового успіху. До цього титулу команда Дідьє Дешама йшла кілька років. Два роки тому “триколірні” були близькі до домашньої перемоги на чемпіонаті Європи, але сенсаційно поступилися Португалії у фіналі (0:1). Самі гравці натякали перед фіналом цього мундіалю, що тоді передчасно повірили в успіх. На цей раз французи не повторили тієї помилки, і героїчна та незламна Хорватія була змушена капітулювати – 4:2.

Ще напередодні турніру Францію вважали одним із фаворитів, однак вона не була головним претендентом на титул. Такою, мабуть, вважали Бразилію. Не менш серйозно цінувалася і Німеччина, а французи були десь поруч з цими збірними в компанії іспанців та аргентинців.

Але при цьому не можна не відзначити, що після закінчення головного турніру чотириріччя є чітке відчуття завершеності чогось важливого і навіть, напевно, правильного. Франція-2018 дозріла до чемпіонського титулу як раніше це зробили Іспанія-2010, а потім Німеччина-2014.

Це історія про яскраве покоління футболістів з однієї країни, яке планомірно йшло до світового панування, і в результаті досягло свого.

На цьому тлі Іспанія і така Німеччина, як цього літа, виглядають командами, чиї кращі часи залишилися в минулому, Аргентина традиційно провалилася, а Бразилія – це завжди Бразилія. Це була відмінна команда, але проти блискуче вибудуваної в першому таймі тактики наставника бельгійців Роберто Мартінеса вона виявилася безсилою.

Незважаючи на перемогу збірної Франції у фіналі Чемпіонату світу, титул кращого гравця турніру дістався футболісту її суперника.

Півзахисник збірної Хорватії і мадридського “Реалу” Лука Модріч грав бездоганно протягом усього турніру. Напевно, стверджувати, що він самотужки витягнув у вирішальний матч команду, в якій грають Іван Ракітіч, Маріо Манджукич, Іван Перішич, Деян Ловрен, Марцело Брозович, Анте Ребич, Домагой Віда і Даніель Субашич, буде неправильно.

Але без Модріча ніякого фіналу у збірної Хорватії точно не було б. Лука – ідеальний футболіст для будь-якого тренера, оскільки він, крім усіх своїх технічних характеристик і дисципліни, володіє унікальним читанням гри і умінням підлаштовуватися під будь-яку манеру дій суперника. Саме реакція Модріча на те, що відбувається на полі, допомагала хорватам у всіх іграх плей-оф на шляху до фіналу перебудовуватися і схиляти гру, а потім і чашу терезів на свою сторону.

А титул найкращого молодого гравця Чемпіонату світу дістався 19-річному французькому форварду Кіліану Мбаппе, який відзначився на мундіалі чотири рази, включаючи фінал. Саме Мбаппе і був  головним конкурентом Модріча в боротьбі за „Золотий м’яч” турніру, однак схоже, що через свій вік не отримав трофею. Давати приз 19-річному вундеркінду, якій цілком може зникнути з футбольного горизонту за кілька років, не наважився ніхто.

Цікаво, що індивідуальні призи отримали і представники “невдах” півфіналів турніру. Воротарську “Золоту рукавичку” відвезе до Бельгії Тібо Куртуа, а приз найкращого бомбардира світового форуму дістався англійцю Гаррі Кейну, на рахунку якого шість м’ячів. Ще цікавіше те, що теоретично і Мбаппе, і Куртуа, і Кейн можуть цього літа стати одноклубниками Модріча. Усіх трьох називають трансферними цілями із шорт-листа президента “Реалу” Флорентіно Переса, початківця перебудови команди, яка виграла чотири Ліги чемпіонів за останні п’ять років.

Цей Чемпіонат світу, можливо, був останнім шансом для португальця Кріштіану Роналду і аргентинця Ліонеля Мессі, які мають у своїй колекції по п’ять “Золотих м’ячів”, виграти Кубок світу. Схоже, їм це вже і не вдасться – їхні команди вилетіли в 1/8 фіналу, хоча турнір вони провели дуже по-різному, як і самі суперзіркові капітани.

Португалія почала з нічиєї з Іспанією (3:3), в якій Роналду оформив хет-трик. Потім він приніс своїй збірній вікторію в матчі з Марокко (1:0), а потім не забив пенальті Ірану (1:1).

В 1/8 фіналу португальці ніяк не могли протидіяти обороні Уругваю, і Роналду знову не забив, покинувши турнір.

Ліонель Мессі почав із незабитого пенальті у ворота ісландців (1:1), потім аргентинців буквально розірвали хорвати (0:3), і в третьому турі довелося творити подвиги проти Нігерії. Мессі відкрив рахунок, а вкінці перемогу “альбіселеста” приніс гол Маркоса Рохо.

Щоправда, в 1/8 фіналу турнірний шлях південноамериканців перервався на збірній Франції. Аргентина не змогла стримати Мбаппе, і дві гольові передачі її капітана не допомогли здобути перемогу (3:4).

Невідомо, чи поїдуть Роналду з Мессі в Катар через чотири роки, так що, можливо, вони втратили останній шанс зустрітися один з один на Чемпіонаті світу – в разі своїх перемог в 1/8 фіналу Португалія і Аргентина виходили один на одного у чвертьфіналі.

До невдах можна віднести і збірну Сенегалу. Вперше в історії чемпіонатів світу долю однієї з путівок у плей-оф визначила кількість жовтих карток, що ФІФА називає “принципом фейр-плей”. Японія виявилася у групі вище Сенегалу тільки за рахунок того, що отримала на дві „жовті” менше (6 проти 4).

Але сам принцип чесної гри японці в останньому матчі групового турніру з поляками буквально „зґвалтували” в кінці очної зустрічі – вони останні 10 хвилин просто катали м’яч, відмовляючись атакувати. Польща дозволила таку гру Японії, хоча один її гол міг вибити її з чемпіонату. Сенегал міг покарати Японію, якби забив, але не зумів розкрити оборону Колумбії.

Проте напевно, найголовнішим невдахою турніру став хорватський форвард, екс-гравець дніпровського „Дніпра” Нікола Калініч. Він у стартовому матчі “картатих” проти Нігерії відмовився виходити на заміну в кінці зустрічі, аргументуючи це вигаданими проблемами зі спиною. Почувши триразове “ні” на свій заклик, принциповий тренер Златко Даліч вигнав норовливого підопічного зі збірної.

В результаті 22 гравці, що залишилися, згуртувалися в ім’я спільної мети ще дужче. А Калінічу залишається лише розчаровано зітхати. Хорватський футбольний союз запропонував його партнерам самим визначити, чи гідний Калініч медалі. Під час переможної ходи Хорватії після плей-офу інтернет наповнився кумедними мемами на тему, чим зайнятий Нікола, поки його друзі переписують історію національного футболу.

Чемпіонат світу – 2018 став турніром, на якому було встановлено багато досягнень і сталося чимало цікавих подій. Наприклад, збірна Німеччини продовжила нове „прокляття чемпіона”, і стала черговим європейським чемпіоном світу, який, захищаючи завойований чотири роки тому титул, не зміг вибратися з групи. Почалося все у 2002 році з Франції, у 2010 році продовжилося Італією, а через чотири роки сумну для чемпіонів традицію підтримала Іспанія.

За останні п’ять світових форумів лише Бразилія, яка виграла у 2002 році турнір в Японії і Південній Кореї, через чотири роки не розчарувала своїх шанувальників вже на груповому етапі, хоч і стала в підсумку навіть медалістом.

Також Чемпіонат світу став турніром „стандартів” – 74 голи з 163-ох, забитих у турнірі, були проведені зі стандартних положень, а це, на хвилинку, 43%. Це найвищий відсоток “стандартних” м’ячів від Чемпіонату світу – 1966, коли і стали вести такий підрахунок.

Шість голів, забитих у фіналі-2018, – стільки ж, скільки у сумі набрали чотири попередні вирішальні матчі Чемпіонатів світу.

Також турнір відрізнявся доволі коректним поводженням гравців. У 64-ох матчах арбітрами було показано 223 жовтих і 4 червоних картки. За цим показником статистика повернулася в далекі 70-ті роки. Навіть на ЧС-1974 у ФРН в 38 матчах було показано більше червоних (5) карток, ніж на ЧС-2018. Найбільш урожайним був ЧС-2006 в Німеччині: у 64 матчах – 326 жовтих і 28 червоних.

На цьому мундіалі було встановлено і багато індивідуальних досягнень. Так, наставник збірної Франції Дідьє Дешам став третім в історії після німця Франца Беккенбауера та бразильця Маріо Загалло, якому вдалося виграти турнір і в якості гравця, і в якості головного тренера.

19-річний Мбаппе став наймолодшим автором гола у фінальному матчі після легендарного бразильського “короля футболу” Пеле, який забив на ЧС-1958 шведам у 17 років.

Захисник “триколірних” Рафаель Варан став черговим футболістом, який в один рік виграв ЧС і Лігу чемпіонів. До нього це зробили француз Крістіан Карамбе (1998 рік), бразилець Роберто Карлос (2002 рік) та німець Самі Хедера (2006 рік). Всі ці футболісти виступали у складі “Реалу”. А ще була „велика сімка” німців з „Баварії”: Зепп Маєр, Пауль Брайтнер, Ханс-Георг Шварценбек, Франц Бекенбауер, Улі Хенесс, Юпп Каппелльман, Герд Мюллер.

Вразивши у фіналі і свої, і чужі ворота, хорват Маріо Манджукич став лише другим гравцем після голландця Ерні Брандтса (1978 рік), кому вдавалося на одному Чемпіонаті світу відзначитися і автоголом, і звичайним м’ячем. Втім, визначення автоголу за ці роки зазнало змін.

Цей турнір вийшов невдалим для команд не з Європи. Починаючи від півфіналів, в турнірі залишалися тільки представники Старого світу. Довше за всіх протрималися південноамериканські Бразилія і Уругвай, які добралися до чвертьфіналу. Африка взагалі не змогла подолати бар’єр групової стадії, а від Північної Америки і Азії в плей-оф зіграли Мексика і Японія відповідно, але обидві відразу поступилися.

Це вже четвертий поспіль європейський чемпіон світу. І такого не було ще ніколи. Більш того, раніше команди зі Старого світу тільки одного разу брали верх на світових форумах двічі поспіль, коли у 1934 і 1938 році золото завойовувала Італія.

Також Чемпіонат світу – 2018 увійде в історію як перший, де були використані відеотехнології в роботі арбітрів. Система відеодопомоги суддям (VAR) стала невід’ємною частиною мундіалю.

За допомогою VAR на цьому турнірі було прийнято багато важливих рішень. Так, призначалися пенальті, зараховувалися голи і скасовувалися голи. Двічі арбітри відміняли своє рішення про одинадцятиметровий, подивившись відео.

Причому Сенегал позбувся права на удар з точки проти Колумбії (0:1) у ключовій грі третього туру при невідкритому рахунку у вкрай спірній ситуації, зате симуляція бразильця Неймара проти Коста-Рики ні у кого не викликала сумнівів.

Один раз арбітр дивився відео, вирішуючи, як покарати Кріштіану Роналду за гіпотетичний удар ліктем суперника в матчі з Іраном. В результаті було прийняте соломонове рішення про жовту картку, хоча на повторах здавалося, що фолу не було взагалі, в той час як іранці обурювалися, вимагаючи видалення.

Ну і врешті-решт пенальті за допомогою нової системи був призначений і у фіналі. Гол з точки у виконанні Антуана Грізманна формально не став переможним, але саме після нього французи вже не упустили свою перевагу.

З іншого боку, було чимало випадків, коли гравці справедливо вимагали передивитися відеоповтор, однак рефері відмовлявся це робити. Найбільш скандальні моменти були в матчі Сербія – Швейцарія (1:2), коли німецький арбітр Фелікс Брих допустив результативну помилку, не призначивши пенальті у ворота швейцарців. Тоді ФІФА визнала помилку з боку судді, придбавши йому зворотний квиток додому.

А ось у матчі 1/8 фіналу Іспанія – Росія нідерландський арбітр Бйорн Кейперс не призначив пенальті у ворота Росії. На 94-ій хвилині захисник Ігнашевич руками завалив на газон іспанця Піке, який прагнув зіграти в м’яч. Очевидний 11-метровий удар, але тільки не для Кейперса, якому навіть відеоасистенти говорили: піди, подивися і прийми рішення. Але на жаль, арбітр проігнорував підказку VAR. Іспанія вилетіла з гонки, а Росія разом із Кейперсом продовжили свій шлях на світовому фестивалі. А ось у цьому випадку ФІФА ніяк не відреагувала на очевидну помилку рефері.

Та й пенальті у фіналі ще досі викликає чимало нарікань, не дивлячись на те, що рефері подивився відеоповтор.