Новина, яка вразила навіть найбільш переконаних скептиків, прийшла пізно ввечері 15 травня. Легенда аргентинського і світового футболу Дієго Марадона, який до цього моменту очолював арабський клуб “Аль-Фуджайра”, став головою правління брестського “Динамо” і готується до переїзду в Білорусь. Таким чином, пригоди колись легендарного аргентинця продовжуються, хоча його вибір доволі несподіваний.

Мало хто знає, чим Марадона займався з моменту скандального відходу з поста головного тренера збірної Аргентини, що вилетіла з чемпіонату світу – 2010. Ще до початку того мундіалю Марадона втратив довіру багатьох футбольних аналітиків і зазнав серйозної критики за вибір складу збірної: невикликаними залишилися Естебан Камбьяссо і Хав’єр Дзанетті – досвідчені виконавці, але, за словами Марадони, “футболісти, нищили атмосферу в команді”.

Аргентина до того моменту вже зголодніла до перемог, адже останній чемпіонат світу команда вигравала ще у 1986 році. Тому особливо надихаючими були нескінченні інтерв’ю Марадони, в яких він повторював: “Вірю в цю команду. Ми залишимо на полі свої життя, але переможемо”. Дієго пообіцяв, що в разі перемоги збірної пробіжить голим навколо Обеліска в Буенос-Айресі. Від настільки відчайдушного вчинку аргентинця вберегла доля: у чвертьфіналі німці буквально рознесли команду Марадони з рахунком 0:4, що стало величезним розчаруванням не тільки для головного тренера, а й для усієї країни.

Яких тільки слів, а іноді й образ, не відпускали на адресу Марадони! Навіть Пеле, з яким аргентинець дружив, назвав його “геніальним футболістом, але поганим тренером”. Критик з Пеле, звичайно, так собі: король футболу жодного разу не пробував себе на тренерському мостику. Незважаючи на це, саме зауваження бразильця з того часу є головною характеристикою Марадони-тренера.

Марадона пішов зі збірної не відразу: спочатку керівництво Федерації футболу Аргентини зажадало звільнити частину тренерського штабу, а самому Дієго несподівано запропонувало контракт ще на чотири роки. Але колишній футболіст розцінив це як ультиматум: “Це було рівнозначно тому, якби вони попросили піти мене самого. Вони хотіли звільнити моїх людей, проте це питання я навіть обговорювати не став. У мене є свій кодекс честі, якому навчив мене мій батько. Я не збираюся зраджувати”, – сказав Марадона, вже покинувши пост головного тренера.

З відходом зі збірної Аргентини в житті колишнього футболіста настав час метушні, біганини з клубу в клуб і відвідування світських заходів. Спочатку він, мабуть, розраховував на отримання запрошень із топових збірних і клубів. Так, Марадона збирався очолити збірну Португалії, потім – “Астон Віллу”, і, врешті-решт, погодився повернутися у національну збірну, прийнявши звільнення помічників, але до того моменту в цій команді його вже ніхто не чекав.

В кінці 2010-го Марадона претендував на пост головного тренера спочатку клубу англійського Чемпіоншипу “Блекберн Роверс”, а потім – збірної Ірану. Однак від цих пропозицій Марадона відмовився сам. Через старі проблеми з наркотиками зірвався варіант із переїздом до Японії. Аргентинські клуби не поспішали пропонувати Марадоні навіть посаду консультанта.

Одночасно із пошуком тренерської роботи Марадона поступово занурювався у світське життя. Починаючи із 2010 року і до сьогоднішнього дня, він брав активну участь у благодійних акціях.

Через місяць він організував благодійний матч між збірними ветеранів Уругваю та Аргентини, всі гроші від якого пішли на лікування колишнього гравця збірної Фернандо Касереса, який серйозно постраждав у результаті збройного бандитського нападу. Сам Марадона у тому матчі забив два м’ячі. Тоді ж у 2010-ому аргентинець взяв участь у благодійній акції в Китаї під егідою Міжнародного Червоного Хреста.

Великий аргентинець брав участь у зйомках передачі C’e posto per te на одному із телеканалів, що належить Сильвіо Берлусконі. Там він одного разу зустрівся із 18-річним Лукасом з Неаполя, який довів Марадону до сліз. Лукас з народження мав дефекти обличчя. Для того, щоб йому допомогти, потрібна була чимала сума грошей. Тоді Дієго організував благодійний матч, у рамках якого вдалося зібрати 40 тисяч доларів. Це дозволило прооперувати хлопчика п’ять разів.

У травні 2011-го Марадона отримав пропозицію з ОАЕ. Він досягнув домовленості з місцевим клубом “Аль-Васлуй”. 17 травня 2011 року Марадона уклав контракт з командою на два роки із заробітною платою у 3,5 мільйона євро за сезон. Співпраця закінчилася великим скандалом.

У матчі з “Емірейтс” Дієго штовхнув ногою вболівальника, який намагався підняти з поля банер. Пізніше аргентинець вибачився, але це не допомогло. Через місяць “Аль-Васлуй” програв з рахунком 0:5 клубу “Дубай” у Кубку ОАЕ. У тому ж місяці президент клубу звинуватив тренера у невмінні вести трансферні справи. Марадона у відповідь різко висловився: “Клубу не вистачає професіоналізму. Деякі гравці є студентами, інші – служать у поліції. Крім того, на тренуваннях можуть бути не всі. Іноді у моєму розпорядженні 16, а іноді 24 гравці”.

Стало зрозуміло, що Марадона не затримається в Еміратах надовго. У грудні 2011-го стався новий скандал: Марадону оштрафували на 2700 доларів і дискваліфікували на три матчі за конфлікт із головним тренером клубу “Аль-Айн” Косміном Олару. Аргентинець був незадоволений, як Олару відсвяткував гол у ворота його команди: Олару показав Марадоні непристойний жест. Після гри Дієго заявив, що його візаві дав гравцям своєї команди установку травмувати футболіста “Аль-Васлуй” Маріано Донді. Олару відкинув звинувачення і додав, що аргентинець через наркотики, якими він в минулому захоплювався, не завжди знаходиться у здоровому глузді. Тренер “Аль-Айна” висловив думку, що Марадона повинен поважати професію і не приходити на матчі в шортах.

Інцидент мав сумні наслідки: стадіон “Аль-Васлуй” був дискваліфікований на дві гри. Тоді Марадона звинуватив Федерацію футболу ОАЕ в упередженому ставленні до його команди. Але і це ще був не кінець.

У наступному матчі Дієго посварився з уболівальниками з VIP-трибуни суперника “Аль-Васлуй”, “Аль-Шебаб”, які образили подругу Марадони – Вероніку Охеду. У квітні 2012 року у нього виник ще один конфлікт із керівництвом клубу через те, що до терміну не були придбані обіцяні йому гравці. Це стало останньою краплею.

11 липня 2012 року керівництво “Аль-Васлуй” звільнило аргентинця з поста головного тренера. Як було повідомлено на сторінці команди у Twitter, причиною звільнення Марадони стало те, що за сезон “Аль-Васлуй” не тільки не зміг завоювати титулів, але і опустився із шостого на восьме місце у чемпіонаті країни, хоча в ньому виступають всього 12 команд.

Через п’ять років після тієї невдачі, у 2017 році, Марадона отримав другий шанс в Еміратах: він очолив клуб “Аль-Фуджайра”. 27 квітня 2018 Марадона пішов з поста головного тренера, тому що команда не змогла пробитися у перший дивізіон чемпіонату ОАЕ. Через три дні, однак, з’явилася інформація, що сторони все ж домовилися про продовження контракту на рік. У підсумку керівництво клубу відмовилося від співпраці з аргентинським фахівцем після того, як його юрист попросив про збільшення зарплати в чотири рази.

Всі подумали, що час Марадони-тренера минув. Легендарний футболіст у якості наставника так нічого і не досягнув. Для багатьох він став живим підтвердженням того, що хороший футболіст – далеко не завжди хороший тренер. Але аргентинець дав футбольній громадськості зовсім небагато часу на роздуми. Вже через пару тижнів після звільнення на сторінці брестського “Динамо” у Twitter з’явилося повідомлення: “Так, Дієго з нами!”

Такого розвитку подій не очікував ніхто. Марадону і білорусів ніколи нічого не пов’язувало, а єдиною країною пострадянського простору, яку футболіст відвідував раніше, була Росія. Останній раз це сталося у грудні 2017 року, коли Дієго в числі інших високопоставлених футбольних персон взяв участь у жеребкуванні чемпіонату світу.

Ситуація із його запрошенням у брестське “Динамо” виглядає безглуздо. Абсолютно незрозуміло, навіщо Марадона потрібен у Білорусі, тим більше, на посаді керівника. Адже багато разів доведено: легендарний аргентинець не вміє керувати і, схоже, мало тямить у трансферній політиці, а його тренерська кар’єра – це суцільні скандали і великі поразки.

Втім, білоруси вже не вперше гримлять подібними сенсаціями: у лютому 2017-го “Динамо” нібито вело переговори з Кевіном Кураньї – іменитим форвардом німецької збірної. В інтернеті писали, що брестський клуб запропонував форварду скажений контракт, і він навіть їздив із командою на тренувальний збір. Піднявся ажіотаж, який змусив самого Кураньї спростувати факт підписання контракту.

Звичайно, поява в Білорусі Марадони викликала чималий галас, в якому ледь чутно слова скептиків, одним із яких є міністр спорту Білорусі Сергій Ковальчук, який, щоправда, висловлює і задоволення приїздом аргентинця

“Я не думаю, що він щось докорінно змінить у білоруському футболі, але вже те, що кращий футболіст, як кажуть, ХХ століття, і він асоціюється з містом Брестом. Це гарне, мудре рішення. Чим більше таких фахівців десь буде долучено до нашого спорту, тим більшою буде популяризація цього виду спорту, улюбленого в усьому світі”.

Тепер питання, чи надовго затримається в Бресті Мара дона. Цікаво, що в нього в контракті записано, що однією з умов розірвання документа є... погодні умови.