Старшим тренером українських біатлоністок став росіянин Андрій Прокунін. Попереднім місцем роботи 40-річного фахівця була збірна Південної Кореї, яку він готував до домашньої Олімпіади у Пхьончхані.

Відзначимо, що професійну кар’єру Прокунін завершив лише п’ять років тому, після літнього чемпіонату світу 2013 року, де він разом із російською командою завоював золото у змішаній естафеті. До цього, у 2009 році, росіянин отримав дворічну дискваліфікацію за позитивну допінг-пробу, яка була виявлена під час чемпіонату Росії з біатлону.

Допомагати Прокуніну на тренерській біржі будуть білоруський фахівець і особистий наставник Дар’ї Блашко Володимир Махлай, а також колишній тренер збірної України з лижних гонок і особистий наставник найуспішнішої української лижниці Валентини Шевченко Валерій Лісників. Відзначимо, що Лісників раніше не мав досвіду роботи в біатлоні, а останні кілька сезонів очолював збірну Казахстану з лижних гонок.

З приходом нового тренерського штабу в жіночій збірній України з біатлону оновиться і склад сервіс-бригади. Команду покинув досвідчений сервісмен Віталій Руденчік, який перебрався у збірну Болгарії, зате з Південної Кореї в українську збірну перейшли два російських фахівця, а також досвідчений сервісмен зі Словаччини.

Крім цього, найімовірніше почне працювати з командою і титулована українська лижниця Валентина Шевченко, яка завершила кар’єру в кінці нинішнього сезону.

Стосовно самого Прокуніна, то він вже розповів порталу Xsport, чому погодився на цю роботу і які завдання перед ним стоять.

„Після Олімпійських ігор тренерські контракти зазвичай закінчуються, і у мене був вибір: або залишитися в Кореї, або повернутися додому в Росію, або прийняти пропозицію однієї з європейських країн, на щастя, такі пропозиції були. Якраз у цей час мені подзвонив президент федерації біатлону України Володимир Бринзак і сказав, що шукає тренера у жіночу команду – продовжувати контракт зі словенцем Урошем Велепецем українці не стали. Я взяв якийсь час на роздуми, врегулював всі відносини з корейською збірною і дав згоду. З професійної погляду ця робота мені дуже цікава.

У Кореї я провів прекрасні два роки, мені в усьому йшли назустріч і всіляко підтримували, корейські спортивні керівники дуже хочуть продовжувати розвивати в країні біатлон. Тобто не можна сказати, що це був проект-одноденка, створений під Олімпійські ігри. У той же час я відчував, що з професійної точки зору мені стає тісно. Хочеться більш амбітних завдань, хочеться спробувати напрацьовані методики не на окремих спортсменах, а на сильній команді.

23 травня збираємося на перший установчий збір у Чернігові. Попередньо я вже провів бесіди з низкою спортсменок, на зборі хочу зустрітися з особистими тренерами, щоб ми всі розуміли, як вибудувати взаємодію найбільш ефективним чином. Зрозуміло, що всім нам знадобиться якийсь час для того, щоб звикнути один до одного, оскільки новий тренер – це завжди новий погляд на тренувальний процес, нові ідеї. Я приходжу без своїх помічників, тому вкрай важливо якомога швидше знайти спільну мову з колегами, які вже працюють в українській команді. Це Григорій Іванович Шамрай, Володимир Махлай з Білорусі – особистий тренер Дар’ї Блажко, і Валерій Лісників, який до недавнього часу працював у збірній Казахстану з лижних гонок. Всі вони досвідчені та знані фахівці, сподіваюся, що проблем із тим, щоб розуміти один одного, у нас не виникне. Відразу після чернігівського збору ми проведемо другий, більш серйозний з погляду роботи. Швидше за все, він пройде в Раубічах.

В Україні не приховують, що були розчаровані результатами минулого сезону, тим більше, що жіноча збірна цієї країни – олімпійський чемпіон Ігор у Сочі в естафеті. Природно, що після тих Ігор очікування вболівальників були деякою мірою завищені. Але в Пхьончхані дівчата залишилися взагалі без медалей. Мій контракт розрахований на повний олімпійський цикл і глобальне завдання полягає у тому, щоб вибудувати боєздатну команду, яка могла би боротися за медалі на Олімпійських іграх – 2022 у Пекіні”.

Звісно, що призначення росіянина на посаду головного тренера жіночої збірної сколихнуло біатлонну спільноту, яку вже спробував заспокоїти колишній тренер жіночої збірної України Василь Карленко:

«Стосовно тренера Прокуніна А. пропоную знизити градус напруги, особливо:

А) щодо теми допінгу. Адже хто знає і може назвати справжнього винуватця його дискваліфікації? Він був покараний, а контракт зі збірною Кореї міг би не відбутися, якби Національна федерація Кореї і IBU враховували минуле А. Прокуніна;

Б) що стосується тренерської кваліфікації А. Прокуніна, то практика біатлону і лижних гонок свідчить, що серед тренерів, які виводили команду на олімпійський п’єдестал, дуже мало олімпійських чемпіонів і призерів. У той же час, чимало прикладів, коли видатні спортсмени не досягають великого успіху на тренерському терені».