33 олімпійця з України виконали умови кваліфікаційного відбору міжнародних федерацій із зимових видів спорту, завоювавши відповідні ліцензії на Ігри в Пхенчхані.

Українці змагатимуться з найкращими атлетами планети в 9 з 15 видах спорту, а саме: в біатлоні (11 спортсменів), фігурному катанні (4 спортсмени), санному спорті (6 спортсменів), фрістайлі (3 спортсмени), лижних гонках (4 спортсмени), гірськолижному спорті (2 спортсмени), сноубордингу (1 спортсмен), скелетоні (1 спортсмен) і лижному двоєборстві (1 спортсмен).

Варто зазначити, що до останнього Україна мала 32 квоти, але пізніше, в результаті недопуску двох росіянок, до списку додалася одна ліцензія в санному спорті.

Біатлонна українська команда найчисельніша. П’ять чоловіків (Дмитро Підручний, Артем Прима, Володимир Семаков, Сергій Семенов, Артем Тищенко) і шість жінок (Ірина Варвинець, Юлія Джима, Анастасія Меркушина, Олена Підгрушна, Валентина Семеренко, Віта Семеренко). Саме на біатлонну команду покладена основна надія на здобуття медалі. І “вистрілити” може кожен зі спортсменів.

У чоловіків головна увага на капітана Дмитра Підручного. Торік Дмитро провів у Кубку світу кілька дуже непоганих гонок у спринті та переслідуванні. На старті поточного сезону, під час етапу у шведському Естерсунді, Підручний мав змогу поборотися за місце у трійці призерів. Завадило падіння. Потім у Дмитра були проблеми зі здоров’ям, але його п’яте місце в переслідуванні на січневому етапі в Оберхофі (Німеччина) і прекрасна форма під час чемпіонату Європи в Ріднау підтверджують його статус лідера збірної.

Не менше уваги матиме і Артем Прима. Впродовж восьми років виступів на етапах Кубка світу Артем пробивався до десяток в особистих гонках лише двічі: в переслідуванні у Преск-Айлі (США в 2016-ому і у спринті в Пхенчхані в 2017-ому). То були дев’яте і десяте місця відповідно.

На решті дистанцій Прима-молодший задовольнявся потрапляннями в очкову зону (до 30-ки найкращих). Попри це, Артем чудовий естафетний боєць. Що він і продемонстрував на континентальному форумі, фактично забезпечивши перше місце нашій змішаній естафеті.

Щодо інших, то Сергій Семенов через травму окістя здав у результатах торік, і ніяк не може вийти на попередній рівень. Володимир Семаков більше потрібний в естафеті. А з кандидатурою п’ятого номера олімпійської збірної тренерський штаб команди вагався до останнього і врешті вибір пав на Артема Тищенка. Конкурентом Тищенка був на рік від нього старший Руслан Ткаленко. На відміну від Артема, він фінішував в очковій зоні у поточному розіграші Кубка світу. Однак переконливим аргументом на користь Тищенка стали, вочевидь, його потрапляння у десятки в гонках Кубка IBU, а також стабільніші показники в естафетах.

У жінок за медаль може поборотися будь-хто з української команди. Звичайно головний кандидат це Юлія Джима. Олімпійська чемпіонка в естафеті в Сочі у загальному заліку Кубка світу стала восьмою, і залишилася лідером української команди й на старті поточного сезону.

На першому етапі Кубка світу у шведському Естерсунді Джима була третьою у спринті й індивідуальних перегонах, потім входила до десяток у різних дисциплінах в наступних етапах.

Певний спад у результатах наприкінці грудня – в січні у процесі підготовки до Олімпіади, вочевидь, був спланований. Якщо в Кореї Джима вийде на запланований пік форми, вона здатна претендувати на медалі в кожній із п’яти дисциплін біатлонної програми.

Сестри Семеренко теж встигли відзначитися цього сезону. Віта Семеренко на попередніх двох Олімпіадах здобула повний комплект нагород. Вона – найстабільніший олімпійський боєць за історію українського зимового спорту.

Фактично весь міжолімпійський цикл Віта була на лікуванні, а спроби повернутися в минулому сезоні виявилися невдалими. Проте настав новий олімпійський сезон і найтитулованіша із сестер Семеренко знову в ідеальній формі.

З Валентиною Семеренко ситуація інша. У перший післяолімпійський рік вона боролася за перемогу в загальному заліку Кубка світу і поступилася в генеральній класифікації лише білорусці Дар’ї Домрачевій та фінці Кайсі Макарайнен.

Втім, із сезону 2015/2016 у Валі почався спад. До складу естафетної команди на торішньому чемпіонаті світу 31-річна спортсменка не потрапила тому, що об’єктивно програла конкуренцію молодшій на шість років Варвинець. Однак ця зима у виконанні Валентини дає надії. В заліку Кубка світу вона йде 14-ою. Поряд із сестрою і Джимою.

А ось хто викликає занепокоєння, то це Олена Підгрушна. Під час міжолімпійського циклу в житті капітана української збірної було чимало змін. Сезон вона пропустила через сімейні обставини, потім розлучилася, довго набирала форму.

Минулий сезон склався для Підгрушної загалом невдало, але до головного в 2016/2017-ому старту чемпіонату світу вона підійшла в ідеальній формі та допомогла команді здобути срібло.

На жаль, зараз Олена все ще не може відійти від хвороби. І хоча Підгрушна в списку учасників, в Корею вона поїде лише в якості запасної, про що повідомив президент Федерації біатлону України Володимир Бринзак: “Розглядаємо такий варіант, що Олена на Олімпіаді буде запасною. Причина – її стан здоров’я. Вона мало тренувалась у Рупольдінгу через хворобу. Потім переїхала до Італії в Ріднау, але там також не тренувалася. Зараз вона у Києві, відвідує лікарів. Чи зможе вона підготуватись до Ігор – це відкрите питання”.

Проте замінити капітана може Анастасія Меркушина. Наймолодша спортсменка у жіночій біатлонній команді України за останні два роки прогресує, якщо тренери довіряють їй місце у складі естафетної команди.

На цьому Кубку світу Анастасія набрала на 46 очків більше за Підгрушну і, за суто спортивними показниками, заслуговує на місце у складі естафетного квартету більше.

Цікаво буде дивитися і на Ірину Варвинець, особливо в розрізі її тріумфу на останньому чемпіонаті Європи, де Ірина здобула золото у спринтерських перегонах та естафеті, і тепер розраховує на довіру тренерів у Пхенчхані.

Щодо інших дисциплін, то українських спортсменів можна умовно розділити на дві групи: досвідчених і молодих. До досвідчених можна віднести наших майстрів фрістайлу. Для Олександра Абраменка це вже четверта Олімпіада в кар’єрі. На попередній він посів шосте місце. Стосовно Пхенчхана прогнози робити складно, адже весь попередній сезон Олександр пропустив через операцію на коліні.

Здобувати олімпійську ліцензію йому довелося у форсованому режимі, на старті поточного сезону. Місце на Іграх Абраменко остаточно забронював собі лише після того, як став другим на етапі Кубка світу в американському Лейк-Плесіді 18 січня.

Для Ольги Полюк це буде третя Олімпіада в кар’єрі. На двох попередніх вона нічого особливого не продемонструвала: 20-те місце у Ванкувері та 15-те в Сочі.

В поточному заліку Кубка світу рівненчанка займає 19-те місце. А олімпійську ліцензію вона забезпечила собі за підсумками попереднього, трохи успішнішого сезону (15-та позиція).

На початку цієї зими Полюк зробила якісний крок уперед, вперше в кар’єрі набравши на міжнародному турнірі у Швейцарії за стрибки “лей-фул-так” і “лей-так-фул” понад 90 балів.

На Олімпіаді-2018 Україна вперше за 24 роки буде представлена і в могулі. Тетяна Петрова показала 47-ий результат на етапі Кубка світу в Канаді і завдяки цьому завоювала путівку на Олімпійські ігри.

Не менш досвідчена і наша санна збірна, у яку увійшли Роман Захарків, Олександр Оболончик, Антон Дукач, Андрій Мандзій, Олена Стецьків та Олена Шхумова.

Для львів’янина Романа Захарківа це буде третя в кар’єрі Олімпіада. У Ванкувері-2010 в екіпажі з ним був Тарас Сеньків і тоді український дует був останнім, 19-им. Через чотири роки у Сочі Захарків уже виступав разом з Олександром Оболончиком. Цього разу в боротьбі 19-ти екіпажів українці фінішували 17-ми. Схожі позиції Олександр з Романом займали й на чемпіонатах світу у міжолімпійський період. 16-та позиція на торішньому мундіалі в австрійському Іґлзі – найвище досягнення у кар’єрі спортсменів.

Антон Дукач у 2012-ому був четвертим на юнацьких Олімпійських іграх в Інсбруку (Австрія), в 2015-ому став бронзовим призером юніорського етапу Кубка світу у Вінтенберзі (Німеччина), а наступного року в тому ж місті взагалі переміг на літньому Кубку Міжнародної федерації санного спорту. Серед дорослих Антон теж має результати у межах першої 20-ки. Олімпіада в Пхенчхані буде першою в кар’єрі Дукача, і у нього великий потенціал.

Чотири роки тому Андрій Мандзій поряд зі своїм тезкою Кісем стали першими в історії українського спорту саночниками-одиночниками, які виступили на Олімпіаді.

В Сочі вихованець кременецької спортивної школи Мандзій посів 31-ше місце і з того часу, як показують результати чемпіонатів світу, демонструє стабільність: 28-ий у 2015-ому, 27-ий у 2016-ому, 30-ий у 2017-ому. Вочевидь у Пхенчхані варто очікувати на схожий результат.

Олена Шхумова теж їздила чотири роки тому в Сочі і посіла там 31-шу позицію. Тоді їй було 20 і вона вважалася перспективною.

Однак у санному спорті чимало залежить не лише від потенціалу спортсмена, а й від матеріально-технічної бази, від можливості постійно їздити на змагання топ-рівня.

У Шхумової такої нагоди не було, тому в перших два післяолімпійських роки в її кар’єрі спостерігався помітний спад. Щоправда, торік Олена зібралася і навіть посіла на чемпіонаті світу найвище у своїй кар’єрі 22-ге місце. Цікаво, що Шумова не мала їхати в Корею, оскільки в України була одна ліцензія, а тренери вибрали Олену Стецьків, однак в останній момент, через чергову дискваліфікацію російських спортсменів, Україна отримала ще одну квоту, і в Пхенчхані ми побачимо і Шумову, і Стецьків.

Поєднанням молоді та досвіду можна назвати нашу лижну команду, в склад якої не увійшла 46-річна Валентина Шевченко, для якої Олімпіада в Кореї могла стати шостою в кар’єрі. Але українці так і не отримали п’ятої ліцензії і досвідченої Шевченко в Кореї не буде.

Але буде 36-річна Тетяна Антипенко, для якої це вже четверта Олімпіада і 30-річна Марина Анцибор. Компанію їм складуть 23-річний Олексій Красовський і 19-річний Андрій Орлик.

До досвідчених спортсменів також можна віднести нашу єдину сноубордистку Аннамарі Данчу. Аннамарі дуже здивувала, коли у 19-річному віці потрапила до 16-ки найкращих на дебютній для себе Олімпіаді у Ванкувері.

Ще двічі вигравала срібло Всесвітньої універсіади. Після Ігор у Сочі, де Аннамарі ще виступала під дівочим прізвищем Чундак, вона вийшла заміж, народила доньку. Повернувшись у спорт минулої зими, спортсменка поступово набрала форму і здобула олімпійську ліцензію.

Друга Олімпіада буде і у лижного двоєборця Віктора Пасічника. У Сочі він був 27-им після виконання стрибка з трампліна, однак біг гірше і став у підсумку 42-им. У міжолімпійському циклі Пасічник виступав на двох чемпіонатах світу і виступив там майже ідентично: 40-ове місце у Фалуні-2015 і 39-те в Лахті-2017.

Ще кілька наших спортсменів відносяться більше до молоді, яка поступово набирається досвіду.

У гірськолижному спорті це Іван Ковбаснюк, якого характеризують як цілеспрямованого, вдумливого, безстрашного, талановитого спортсмена, котрий суттєво підняв планку звершень в українському гірськолижному спорті. І львів’янка Ольга Книш, яка торік на чемпіонаті світу у Сенкт-Моріці в гігантському слаломі кваліфікувалася 49-ою.

У фігурному катанні Україну представлятимуть Ярослав Паніот та Анна Хниченкова, а також танцювальна пара Олександра Назарова/Максим Нікітін.

Ну і нарешті в скелетоні старт візьме 19-тирічний Владислав Гераскевич, наймолодший у складі української збірної на Олімпіаді, але до історії він увійде з іншої причини. Юний дніпрянин стане першим українським скелетоністом, котрий виступить на Олімпійських іграх.

Потенціал у хлопця є, про що свідчить бодай його виступ на дебютному в кар’єрі чемпіонаті світу торік у Кьонінґзеї (Німеччина). Гераскевич там став 24-им поміж 44-ох учасників.