Плюсом можна назвати виступ донецького “Шахтаря” (окрім гостьового матчу проти “Наполі”) і дві перемоги луганської “Зорі”. Мінусом – ігри київського “Динамо” (не дивлячись на перше місце в групі) і знову ж таки результати луганчан в інших чотирьох матчах. Сьогодні можна детально проаналізувати виступи українських клубів у групових турнірах.

“Відчуваю величезну радість, 12 очок в такій групі – це фантастика”, – ці слова Паулу Фонсека виголосив після переможного матчу в Харкові з “Манчестер Сіті” (2:1) і завоювання його командою путівки в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. І дійсно, в показниках “гірників” є щось неймовірне. Тим більше, якщо згадати, як після жеребкування групової стадії турніру в подібне мало вірилося. У компанії з найсильнішими клубами Англії та Нідерландів, а також третьою командою Італії, “Шахтар” ніяк не виглядав фаворитом. В теорії від української команди багато хто очікував суперництва з неаполітанцями і роттердамцями в боротьбі за євровесну. Фантазери мріяли про 1/8 фіналу Ліги чемпіонів, оптимісти – про путівку в Лігу Європи, а песимісти похоронили донецьку команду відразу після жеребкування.

У підсумку праві були ті, хто вірив у лігочемпіонську кампанію “гірників”. Так склалося, що протягом всієї турнірної дистанції багато було на користь української команди. Тут варто зазначити, що “Шахтарю” довелося двічі зіткнутися з “Фейєноордом” на екваторі. До зустрічей спочатку в Роттердамі, а потім у Харкові, “гірники” підійшли, маючи в активі перемогу над “Наполі” (2:1) і в пасиві гостьову поразку від “Сіті” (0:2). Матчі з командою Джованні ван Бронкхорста стали для підопічних Фонсеки ключовими. Дві перемоги зробили “Шахтар” невеликим фаворитом у боротьбі з “Наполі” за другу підсумкову позицію.

Італійці, щоб наздогнати українську команду, зробили, здавалося, практично все можливе. В першу чергу, вони обіграли “Шахтар” в домашньому матчі 5-го туру (3:0). Однак все ж були змушені капітулювати, дізнавшись, як у ході матчу заключного туру “Шахтар” розправляється з “Ман Сіті” (2:1). У підсумку “Наполі” завершив боротьбу поразкою 1:2 від “Фейєноорда” в Нідерландах, що зміцнило показники “гірників” у статусі другої команди групи.

З 12-ти очок відразу дев’ять “гірники” взяли на своєму полі, яким для них був газон харківського стадіону “Металіст”. Можливо, переїзд у Харків і намагання сподобатися місцевій публіці стали ключовими у перемогах “гірників”.

Щодо самої гри української команди, то варто відзначити раціональний підхід до складу Паулу Фонсеки. Ні в одному із матчів у рядах “гірників” ніхто не випадав з ігрової обойми і командного малюнка. Буквально всі виконавці зіграли на своєму нинішньому рівні. Втім, великою мірою у Фонсеки і не було великого вибору при комплектуванні складу. Це Гвардіола міг із легкістю перекроїти обойму гравців,  але все одно говорити про прагнення до перемоги. Глибина складу у “гірників” була невеликою, але цілком оптимальною. Звичайно, якщо дивитися на перспективу, то Фонсеці взимку необхідно думати про посилення і виходити на трансферний ринок.

Поки ж “Шахтар” і його вболівальники радіють, зробивши разом те, що ще на початку осені здавалося захмарним досягненням. Однак вже з найближчого понеділка у “гірників” піде новий відлік. Жереб у Ньоні визначить їм суперника у 1/8 фіналу, перший матч якого відбудеться у лютому 2018-го.

На відміну від “Шахтаря”, у “Динамо” з жеребом все було добре. І незважаючи на кризу в клубі, зокрема і українського футболу загалом, у цьому випадку від киян чекали тільки першого місця в групі. І команда Олександра Хацкевича виконала програму максимум, однак зробила вона це з таким скреготом...

Не можна сказати, що “Динамо” цілком прагматично підійшло до Ліги Європи і кинуло на неї всі сили. На такий подвиг у киян восени банально не вистачало класу і кадрів, та й гонитва за “Шахтарем” у чемпіонаті, плюс скандали навколо клубу забирали чимало сил. Від цього і шлях ЛЄ вийшов досить тернистим і, можна сказати, екстремальним. Спочатку кияни в чотирьох матчах 3 рази виграли і раз зіграли внічию (з “Янг Бойз” вдома – 2:2), а суперники просто “стелили доріжку” киянам до першого місця, до четвертого туру постійно граючи між собою внічию.

Але потім була поразка від “Скендербеу” в гостях, що поставило під сумнів лідерство “Динамо” в групі. Та невдача в Албанії стала цілком закономірною, адже у киян фактично загострилася кадрова криза, і разом із накопиченою втомою “біло-сині” не знайшли ресурсу зіграти навіть внічию.

Однак до честі киян, в останньому турі вони розвіяли всі сумніви щодо лідера групи і в матчі за перше місце розгромили “Партизан” (4:1). Не дивлячись на всі ці митарства, “Динамо” виявилося кращим не тільки у своєму квартеті, а й одним із кращих у всій ЛЄ, про що говорять цифри. Команда Хацкевича – третя (серед 48-ми клубів) за кількістю голів (15, в середньому 2,5 за гру). За ударами кияни посіли шосте місце в загальному реєстрі (розділивши одну сходинку з лондонським “Арсеналом”) – 90, пробивши у ворота 34 рази. Тут варто зазначити, що в середньому фактично кожен другий удар по воротах киян перетворювався у гол.

Звичайно, тут є й інша сторона медалі – провальні перші тайми (не тільки в ЛЄ, а й у чемпіонаті) і вже закоренілі проблеми в обороні (утворилися під час відсутності Домагоя Віди та травми Євгена Хачеріді). Але добре, що у Хацкевича є супермотиватор Олег Лужний й опоненти були не настільки грізними.

Зате супутні труднощі відкрили уболівальникам нові імена – саме в Лізі Європи, проти “Скендербеу” в гостях, за киян дебютував Назарій Русин, також свій перший матч у єврокубках зіграв Микола Шапаренко. Як показали подальший розвиток подій, цей нападник і хавбек мають усі перспективи стати не просто “черговими резервістами з дубля”, а важливими гравцями основи. Шапаренко вже отримав багато довіри від Хацкевича і поки не розчаровує діями в атаці, а Русин хоч і грає менше, але свої голи забиває (відзначився вже в дебютному матчі).

Тепер залишилося дочекатися весни і побачити, на що здібне “Динамо” вже з більш серйозними суперниками.

Дві перемоги і чотири поразки з однаковим рахунком 0:2 – такі виступи “Зорі” в Лізі Європи дозволили команді Юрія Вернидуба взяти третє місце в групі. Це краще, ніж у дебютній єврокампанії “Зорі” в минулому сезоні, але гірше, ніж багато хто очікував після двох поспіль перемог луганчан над “Атлетиком” і “Гертою”.

1:0 в Більбао і 2:1 у Львові проти “Герти” привернули європейську увагу до “Зорі”. На жаль, українська команда не скористалася відмінним шансом пробитися у єврокубкову весну. Відкинувши фактор фортуни і травм, потрібно констатувати, що “Зоря” не встигла до початку ЛЄ вийти з піке, в яке потрапила на старті сезону. Провальний і нервовий, як для команди з такими амбіціями і складом, старт чемпіонату відгукнувся у першому матчі проти “Естерсунда”. Але Вернидуб у вересні повернув Олександра Караваєва, визначився нарешті з оптимальним складом, а новачки (особливо легіонери) пройшли адаптацію в Україні. Причому тренер луганчан явно зробив ставку саме на єврокубки, вважаючи, що у чемпіонаті команда встигне взяти своє. Час від часу він беріг ключових гравців в УПЛ, зберігаючи їх свіжість для ЛЄ. Спочатку ця схема працювала і “Зоря” відмінно провела жовтень на всіх фронтах. Але, як не парадоксально звучить для клубу, який влітку посилився десятком новачків, пізніше команда Вернидуба “здулася”. Частково цьому посприяли і травми ключових гравців.

Перед євростартом і Сергій Рафаїлов, і Юрій Вернидуб окремо відзначали націленість виступів клубу на майбутній успіх на трансферному ринку. Побажаємо удачі в цьому команді, майбутнє якої прямо пов’язане з успішними продажами гравців, але не факт, що ця Ліга Європи допоможе “Зорі” заробити. Якщо минулорічна група дала можливість класно засвітити і продати Дениса Бонавентуру, то шанси вже зараз продати Сіласа або Юрі, які приходили в “Зорю” багато в чому саме “під єврокубки”, невеликі.

Так, обидва бразильця проявили себе в переможних матчах (особливо Сілас), але на найважливіші ігри в кінці у них не залишилося емоцій і сил. Як, втім, і у більшості гравців “Зорі”.