“Золота медаль в Чорногорії – це багаторічна титанічна праця!”
Дзюдоїстка Василина Кириченко та заслужений тренер України Андрій Надопта – про перемогу на молодіжному чемпіонаті Європи з дзюдо, підготовку та фінансову підтримку
-001.jpg)
фото: Олег Огородник
Львів і Львівщина мають ким пишатися! Мовиться про наших славних спортсменів, які докладають разом зі своїми тренерами титанічних зусиль, аби повертатися додому з медалями.
Зокрема, у неділю, 12 листопада, представниця Львівщини – 21-річна Василина Кириченко – стала переможницею молодіжної першості Європи з дзюдо до 23 років. Студентка філософського факультету Франкового вишу виборола “золото”.
У місті Подгориця (Чорногорія) вихованка заслужених тренерів України Андрія Надопти та Араза Тувакова перемогла у фінальній сутичці дзюдоїстку з Ізраїлю Разу Гершко. У фіналі ізраїльтянка, намагаючись уникнути падіння під час результативної атаки українки, травмувалася і відмовилася від боротьби. Відтак не змогла скласти гідну конкуренцію Василині Кириченко у вирішальному фінальному двобої.
У підсумку українська молодіжна збірна з дзюдо серед 40 команд, які були представлені на європейській першості – 2017, посіла п’яте місце. За підсумками чемпіонату в скарбничці вітчизняної збірної – повний комплект нагород. Всього до Чорногорії приїхало понад 300 учасників, і з-поміж такої великої кількості спортсменів представниця Львівщини здобула “золото”.
Для вихованки Андрія Надопти – це вже п’ята медаль на європейських і світових чемпіонатах, і друге чемпіонське звання у різних вікових групах. Вперше чемпіонкою Василина стала на юніорському чемпіонаті в 2015-ому у місті Оберварт (Австрія). Вона також є бронзовою призеркою кадетського чемпіонату Європи та юніорського ЧЄ. Окрім цього, Василина є бронзовою призеркою світового чемпіонату серед кадетів у 2013-ому, який відбувся в Маямі у США.
Велика честь для львівської спортсменки і її тренера, що з перемогою у Чорногорії у той же вечір привітав глава держави. “Вітаю Василину Кириченко з перемогою на молодіжному чемпіонаті Європи з дзюдо! Бажаємо їй успіху в досягненні спортивних вершин!” – привітав переможницю 12 листопада на своїй сторінці у Facebook Президент України Петро Порошенко.
Для вихованки Андрія Надопти це вже п’ята медаль на європейських і світових чемпіонатах, і друге чемпіонське звання у різних вікових групах
Повернувшись із чемпіонату, Василина Кириченко та її тренер Андрій Надопта завітали в гості до редакції “Львівської Пошти”. Василина займається дзюдо вісім років поспіль. У 13-ть прийшла в зал, і відтоді її тренує Андрій Григорович. Загалом у скарбничці Василини Кириченко майже 50 медалей! Серед останніх нагород – “срібло”, здобуте у червні 2017-го на відкритому Кубку Європи з дзюдо в Бухаресті (Румунія). Тоді на шляху до фіналу Василина здолала італійку Елісу Марко і господарку змагань Беату Кабат. А в боротьбі за золоту нагороду поступилася досвідченішій колезі по збірній Галині Тарасовій.
– Василино, вітаю із нагородою і бажаю подальших спортивних перемог! Ти гордість Львівщини і нашого Франкового вишу! Скажи, будь ласка, наскільки ця медаль, здобута на чемпіонаті Європи з дзюдо серед спортсменів віком до 23 років, є для тебе цінною, дорогою? Скільки праці ти в неї вклала і як довго йшла до цієї нагороди?
– Дякую за вітання. Ця золота медаль для мене перша на чемпіонаті Європи з дзюдо серед спортсменів віком до 23 років у важкій ваговій категорії. Радію, звісно. Вигравати завжди приємно. А тренувань було багато, день у день разом із моїм тренером Андрієм Надоптою. Це направду титанічна праця. Адже маю за плечима вісім років тренувань.
– Скажи, а що спонукало тебе прийти у секцію дзюдо?
– Спершу тато порадив мені піти на гандбол… Та врешті я опинилась у залі, де займалися дзюдо. Ми прийшли туди з подругою. Їй сподобалося, а мені, відверто кажучи, не дуже. Але вона походила зо два тижні і залишила секцію. Я ж, як бачите, займаюся й досі (Сміється). Вже й медалі виборюю. І все це завдяки тренерові Андрієві Григоровичу Надопті.
– Вісім років занять – це чимало. А за що ти особливо вдячна своєму тренерові?
– Мені пощастило з тренером. Він добре знається на своїй роботі. Він уже багато чого мене навчив і далі робить це – щодня. І якби зараз хтось запитав мене, якого тренера з дзюдо вибрати, я б однозначно відповіла: Андрія Григоровича!
Вся техніка дзюдо, якою я володію, це настанови, поради та праця мого тренера. До того я спортом не займалася. В дитинстві хіба танцями. А ще Андрій Григорович навчив мене терпіння! Так, до його настанов треба мати терпіння (Сміється). Він вимогливий тренер, і це добре для спортсмена, бо така вимогливість зобов’язує перемагати суперників.
-001.jpg)
Мій тренер завше робив і робить акцент на те, що для спортсмена дуже важливими є сила волі та духу. Це так допомагає перемагати! Його заряд оптимізму також важливий.Поза тим, спорт – це не лише перемоги, а й поразки. Коли ми вміємо правильно сприймати свої поразки, то потім легше перемагаємо. Без поразок не буде перемог. Поразки дають нам зрозуміти, що, де і чому було не так.
– Як уже писала “Львівська Пошта”, ти представляєш Україну на різних змаганнях і за ці роки привезла чимало нагород. То скільки ж медалей у твоїй скарбничці станом на листопад 2017-го?
– Майже 50 за вісім років. Думаю, цього досить, як для спортсменки мого віку. “Золото” в Чорногорії на молодіжній першості Європи з дзюдо – дуже важлива нагорода для мене. Серед іншого у червні 2017-го я стала срібною призеркою відкритого Кубку Європи з дзюдо, маю медалі з чемпіонату світу та Європи серед кадетів. Також у моєму послужному списку – дві медалі чемпіонату Європи серед юніорів – перше і третє місця.
– Думаю, зупинятися на цьому не плануєш?
– Звісно, що ні.
– Скажи, будь ласка, чи мрієш про участь в Олімпіаді, яку проводитимуть у Японії в 2020 році?
– Про такі серйозні змагання ще не думала. Якщо мене на неї відберуть, то, безперечно, це буде дуже класно. Але я розумію, що то важка праця.
– Ти студентка п’ятого курсу філософського факультету Франкового вишу – опановуєш психологію. Тренування, поїздки, збори, змагання… Чи вистачає часу на навчання?
– Якщо людина хоче вчитися, то знайде на це час. Вчуся і паралельно щодня тренуюся. А щодо майбутнього, то бачу себе тренером. Ось таке моє бажання, бо мені це цікаво. Хотіла б передавати дітям те, що добре знаю сама. І саме тут знадобиться знання психології. Певна, що тренер повинен розуміти свого підопічного, мати до нього підхід і бути хорошим фахівцем.– На твою думку, чи є з боку влади повага до спорту, до переможців у спорті? Адже в Україні чомусь так повелося, що про спортсмена і тренера пам’ятають у той день, коли є медаль, а далі… забувають.
– Дуже хотілося, аби було більше підтримки від Львівщини.
– А хто допомагає більше – місто, область чи федерація?
– Насправді активніше докладаються спонсори, за що ми з тренером їм дуже вдячні.
– Участь в змаганнях – це не лише нагороди, а й можливість побачити світ, відвідати багато країн, оглянути пам’ятки архітектури. У скількох країнах ти вже побувала?
– У США, Південній Кореї, Японії, Саудівській Аравії, багатьох країнах Європи. Найбільше запам’яталася мені Японія, куди ми в 2017 році їздили з тренером на збори. Саме в цій країні я провела найбільше часу поза татамі.
Василина Кириченко – це гордість і візитка Львова, Львівщини, України!
– Чи ти щаслива з того, що обрала саме дзюдо?
– Так, щаслива. Дзюдо дало мені те, що я зараз маю. Роки тренувань і майже 50 медалей – це, погодьтеся, немало. В мене сильний тренер, у мене багато друзів і знайомих у спорті.
– “Золото” в скарбничці Василини Кириченко є, а що далі?
– А далі… Далі – знову тренування. Невдовзі поїду на тренувальні збори в Заросляку. І тренуватися будемо, і свіжим карпатським повітрям дихатимемо.
– Андрію Григоровичу, від редакції “Львівської Пошти” вітаю і вас з нагородою! Скажіть, будь ласка, чи належним чином львівська влада оцінює досягнення вашої підопічної і вас зокрема? Кажу про підтримку – не лише про привітання.
– Дякую за привітання! Як оцінює? Поживемо – побачимо… Нас активніше підтримували спонсори, за що ми їм із Василиною вдячні! А щодо підтримки з боку влади Львова та області, то хотілося б, звісно, аби вона була більшою. Представники управління фізичної культури та спорту Львівської облдержадміністрації Юрій Майборода і Оксана Вацеба допомагають чим можуть, коли я до них звертаюся. В Сеул Василина їхала коштом Міністерства молоді і спорту України, а я шукав гроші на себе… Було непросто. Звертався до міського голови Львова. Тоді нам допомогли, але то ж треба ходити, просити…
– Як оцінюєте виступ Василини в Чорногорії? Скільки праці вкладено в цю медаль?
– Молодчина! Бо здобула “золото”! Важливо, що Василина з чотирьох сутичок перемогла у трьох достроково, а ще в одній – з явною перевагою над суперницею. Досі ми жодного разу не боролися з ізраїльтянкою. А щодо праці – як-не-як вісім років тренувань. Багато праці, титанічної праці! Кожна медаль і кожні наступні старти набагато складніші.
Перше “золото” з дзюдо для Львівщини здобув Володимир Куспіш у 1965 році. І ось у 2017-ому ми виборюємо “золото” на чемпіонаті Європи з дзюдо серед спортсменів до 23 років! Це фактично останній крок перед дорослим життям. У цьому році ми були на зборах в Австрії, Японії. Зокрема, в Міттерзіллі (Австрія) готувалися кращі 50 національних збірних світу. Згодом ми поїхали до Софії (Болгарія), потім була Прага… До Бухареста Василина поїхала без мене. Якби я там був – виграла б однозначно. Опісля здобула на змаганнях право участі у Всесвітній універсіаді. Це фактично олімпіада для студентів.
Як ми їхали у Токіо і Міттерзілль? Знову ходив і шукав гроші на поїздку. На один переліт до Японії потрібно було знайти кілька десятків тисяч гривень. А ще витрати на готель, харчування… Було нелегко… Так не має бути! Але так є… Такі реалії українського спорту…
У Чорногорії у підсумку українська молодіжна збірна з дзюдо серед 40 команд, які були представлені на європейській першості – 2017, посіла п’яте місце
Поїздка в Токіо була дуже важлива, хоча й досить затратна. Чому важлива? Бо це, по-перше, була підготовка до всесвітньої універсіади Тайбеї. Там ми програли за “бронзу” – якби поїхав разом з Василиною, то програшу б не було. Чому не поїхав? Бо не знайшов коштів на поїздку! По-друге, поїздка в Токіо була важлива, бо це також була найкраща підготовка до чемпіонату в Чорногорії, де ми й виграли “золото”.
У Токіо готувалася національна збірна з дзюдо. Ми вже дійшли до цього рівня боротьби, тож для нас ці збори були вкрай важливі. Нам потрібна фінансова підтримка… Нам потрібні спонсори… Хотілося б, аби й держава допомагала, адже ми представляємо Україну на чемпіонатах Європи та світу! Ми вже три роки в національній збірній України. Це добрий показник. Це наша праця.
– А чи личить тренерові просити гроші на поїздки?
– А що робити?! Нині в Україні, як бачимо, доводиться ходити, просити… Можливо, колись ситуація зміниться на краще. Звісно, так не має бути. Є такі, що кепкують з мене, мовляв, ходить, просить гроші, 
зокрема у влади. Але якщо хочемо їздити на змагання і вигравати – потрібно робити для того все. Робота тренера – не лише тренувати підопічних, але й стукати у всі двері, аби були гроші на поїздки. Сам не подбаєш – ніхто не подбає! Треба ходити, бо інакше ми на жодні змагання не їздили б і медалей не привозили… Ми ж Львів, Львівщину, Україну представляємо! І це звучить гордо.
зокрема у влади. Але якщо хочемо їздити на змагання і вигравати – потрібно робити для того все. Робота тренера – не лише тренувати підопічних, але й стукати у всі двері, аби були гроші на поїздки. Сам не подбаєш – ніхто не подбає! Треба ходити, бо інакше ми на жодні змагання не їздили б і медалей не привозили… Ми ж Львів, Львівщину, Україну представляємо! І це звучить гордо.– Президент України Петро Порошенко привітав Василину з перемогою на своїй сторінці у Facebook. А фото було архівне – зроблене в редакції “Львівської Пошти” ще в 2013-ому, що нам дуже приємно!
– Так, це привітання глави держави, яке було на Facebook того ж дня, коли Василина здобула “золото”, нам двом дуже приємне. Це позитивно і добре, що Президент вітає переможницю! Дійсно, це фото було зроблене в редакції газети “Львівська Пошта” у 2013 році. Дякуємо, що ваша газета в інформаційному плані вже кілька років підтримує нас і завжди повідомляє читачів про наші перемоги!
– Чи вітали Василину і вас із золотою медаллю міський голова Львова Андрій Садовий та голова Львівської ОДА?
– Ні, ще не вітали…
– Вісім років ви тренуєте Василину Кириченко. Кілька десятків медалей вже є у її скарбничці. Як би ви охарактеризували вашу підопічну і що їй, на вашу думку, допомагає перемагати?– Мене як тренера тішить, що Василина цілеспрямована, має силу волі й духу. Вона трудоголік, професіонал! Вона націлена на перемогу, з кожним роком росте в спортивному плані, дослухається до моїх настанов. І коли тривають змагання, всі поради тренера виконує бездоганно. Василина Кириченко – це гордість і візитка Львова, Львівщини, України! У Василини сильний характер, вона вміє зібратися у найвідповідальніший момент.
– Чи є плани і бажання брати участь в Олімпіаді-2020 у Токіо?
– Час покаже. Не хочу загадувати…
– Від чого залежить, аби Василина Кириченко представляла Україну на Олімпіаді-2020?
– Насамперед від рейтингу. Від того, чи потрапимо ми в список учасників від України, який формує Міжнародна федерація дзюдо. Ще має відбутися чимало змагань… Час покаже.
– Отож, амбіції все-таки є?
– Звісно.
Розмовляла Ірина Цицак
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
