29-річний бразилець став другим у списку натуралізованих чарівників м’яча після Едгара, свого екс-одноклубника по “Металісту”. Марлоса вже викликали до лав національної команди, а нам доводиться сподіватися, що це буде справжнім підсиленням для збірної, яка дуже потребує високоякісних виконавців.

Безумовно, Марлос – один із найбільш кваліфікованих легіонерів нашого чемпіонату за всю його історію. Технічний, швидкий і тонко читає гру – про такого гравця може мріяти чи не кожен тренер. До того ж, бразилець володіє одним із найяскравіших і потрібних для представника своєї батьківщини якостей. Психологічна стійкість у нього знаходиться на вищому рівні, чим не може похвалитися, наприклад, його партнер і колега по “Шахтарю” – Тайсон. Марлос володіє прекрасним дриблінгом і здатний самостійно вирішити результат матчу. Згадаймо хоча б останній фінал Кубка України, коли, незважаючи на незабитий пенальті, бразилець красивим ударом приніс своєму клубу мінімальну перемогу, а разом із нею – трофей. Та й у чемпіонаті досвідчений гравець чи не кожного туру потрапляє в різні символічні збірні, і це при наявності кваліфікованих конкурентів.

Неодноразово бразилець забивав вирішальні м’ячі, коли гра у форвардів донеччан відверто не задавалася. Марлос володіє добре поставленим ударом, щоправда, користується ним не так часто. А в технічному оснащенні 11-му номеру “Шахтаря” важко найти рівних. Найчастіше хавбек обігрує відразу по кілька суперників на невеликому клаптику поля, і в цьому плані, здається, не загубився б навіть у футзалі. До того ж ,фізично Марлос здатний витримати темп поєдинків будь-якого рівня, чим відрізняються далеко не всі його земляки –  чарівники м’яча. Варто також відзначити величезний досвід виступів на найвищому рівні. Технічний півзахисник відіграв чимало поєдинків у єврокубках за “Металіст” і “Шахтар”. Так що в класі гравця не може бути жодних сумнівів.

Однак висока кваліфікація гравця – ще не гарантія його появи в стартовому складі. Незважаючи на клас Марлоса, новоспеченому бразильцеві ніхто не гарантує місце серед перших одинадцяти. Тим більше, що на флангах атаки у Андрія Шевченка діють визнані лідери Андрій Ярмоленко та Євген Коноплянка. Марлос більше тяжіє до правого флангу, на якому давно влаштувався нинішній гравець дортмундської “Боруссії”. Не варто забувати ще про Олександра Караваєва та Івана Петряка, які активно “стукали” до складу команди Шевченка. Тим часом, на сьогоднішній момент Марлос виглядає набагато сильнішим за своїх молодших колег, а конкуренція з Коноплянкою і Ярмоленком, поза всяких сумнівів, піде на користь збірної.

Можливо, тренерський штаб збірної знайде для хавбека дещо іншу позицію на полі. Не секрет, що по-справжньому талановитих плеймейекерів в Україні не було, мабуть, з часів Юрія Калитвинцева, а 29-річний бразилець – чи не найоптимальніша кандидатура на вакантну позицію. В дещо новому для себе амплуа технічному гравцеві доведеться певним чином переінакшити свій стиль гри, однак знаючи можливості футболіста, сумнівів в його здатності перебудовуватися заради інтересів команди, немає. Тим більше, Марлос здатний віддати так званий “останній пас”. Не раз і не два тонкі передачі бразильця ставали головими, до того ж здатність зіграти нестандартно в нашому футболі мають одиниці. У зв’язку з цим поява у збірній такого гравця може стати відмінним рішенням давньої проблеми.

Проте, якщо згадати епопею з натуралізацією Едмара, то у неї знайшлося чимало як прихильників, так і супротивників. Останні наполегливо вказували на те, що, незважаючи на наявність українського паспорта, бразилець залишається бразильцем, а наша національна збірна повинна складатися виключно з вітчизняних кадрів. Мовляв, невже серед 40 з невеликим мільйонів населення не можна знайти 20-25 дійсно талановитих футболістів, здатних вирішувати серйозні завдання. Тим більше, Едмар, хоч і провів за синьо-жовтих півтора десятка матчів (і навіть одного разу відзначився), по-справжньому основним гравцем збірної так і не став.

Взагалі, залучення легіонерів, навіть в склади клубів – процес досить делікатний. Легендарний наставник “Дніпра” Євген Кучеревський у зв’язку з цим неодноразово наголошував, що іноземний футболіст повинен, як мінімум на голову бути вищим за вітчизняного. Втім, у нашому футболі цей постулат працює далеко не завжди. І все-таки специфіка гри в збірній і клубах істотно різняться, та й сам підхід до селекційного процесу в національних команд більш вибірковий.