Після яскравої перемоги над збірною Туреччини, підопічні Андрія Шевченка програли збірній Ісландії і опустилися на четверте місце в групі. Попереду ще два тури і ситуація в секстеті така, що чотири команди мають шанси як посісти перше місце, так і залишитися ні з чим.

Девіз “мій дім – моя фортеця”, якому вже протягом чотирьох років слідують футболісти з “країни льодів”, залишився в силі. Остров’яни знову не програли на неприступному стадіоні “Лейгардальсведлюр”. Забрати з цієї арени перемогу, вочевидь, куди складніше, ніж вимовити її назву. Такою статистикою, треба сказати, навіть топові національні дружини навряд чи здатні похвалитися.

Проблеми в ісландців почалися практично синхронно зі стартовим свистком. Як тільки м’яч покотився по газону, Хальфредссон грубо зіграв в центрі поля проти Коваленка. Шотландський рефері вирішив карати без попереджень: як ні в чому не бувало, Коллам пред’явив Емілю “гірчичник” і тим самим позбавив остров’янина можливості вийти на поле в наступному турі. А якби на 6-ій хвилині Халльдоурссон не парирував удар Коноплянки з лівого кута штрафного майданчика, то для господарів все могло завершитися не так райдужно. Далі підопічні Андрія Шевченка володіли помітною перевагою, а ісландці атакували лише по можливості. Разом з тим не можна не помітити, що швидкості обидві сторони демонстрували дуже пристойні. Але різниця в класі відчувалася. Все-таки Ісландія – команда, яка готова протистояти будь-якому супернику за рахунок бійцівського характеру. А виконавська майстерність колективу з “країни льодів”, для українців, звичайно, не рівня.

Надлишок переваги до середини тайму зіграв із гостями злий жарт. Незважаючи на всі спроби Шевченка зберегти зібраність в рядах команди, українці трохи “поплили”, і господарі цим скористалися. Гра плавно перетекла на половину поля “жовто-синіх”, і їх божевільний відсоток володіння м’ячем (в якийсь момент він перевищував позначку в 70%) поступово почав падати. Правда, нічого, крім спроб організувати атаку, ісландці запропонувати супернику не могли. Гуннарссон раз по раз вкидав м’яч з ауту в центр штрафного, Сігурдссон навіть заробляв стандарти, але ніякої гостроти біля воріт П’ятова не було. Зате варто було українцям в якийсь момент перехопити сферу, як температура біля господарських володінь піднімалася до граничної позначки. В одному з епізодів ледь не зрізав м’яч у власні ворота Інгасон, який виграв верхову боротьбу у Бесєдіна, але пробив по воротах не гірше, ніж це зробив би Артем. Пощастило ісландцям, що снаряд не полетів у ворота.

А ось другий тайм перевернув все з ніг на голову. Рівно хвилина знадобилася командам, щоб відкрити рахунок, причому зробили це аж ніяк не ті, хто по ходу зустрічі диктував свої умови. Результативну комбінацію розіграли ісландці. Хальфредссон навісив з лівого флангу, на м’яч синхронно пішли П’ятов і Бедварссон зіткнулися і опинилися на газоні, а багатомільйонний Сігурдссон просто добив м’яч у порожні ворота. З боку могло здатися, що в цьому епізоді була атака на голкіпера, але Коллам вказав на центр поля без коливань. Після повтору ж стало ясно, що забили господарі дійсно без порушення правил – вийшло просто ігрове зіткнення, до того ж, П’ятов вже встиг покинути воротарську площину – 1:0.

Магія столичного ісландського стадіону продовжувала діяти. Завдання гостей ускладнювалося. Підопічні Хейміра Хадльгрімссона володіли перевагою, розігрували комбінації і наносили дальні удари. Нехай і вкрай неточні. Дійсно небезпечним вийшов тільки постріл Гудмундссона, яким Йоган завершував разючу контратаку сіверян. Сфера прокотилася на кілька сантиметрів правіше мети, а П’ятов навіть не смикнувся. З цього епізоду сторона, яка ледь не пропустила другий гол, повинна була б засвоїти певний урок і більше не повторювати зроблених помилок. Але українці, мабуть, нічому не навчилися, і через дві хвилини отримали жорстоке покарання. Знову ісландці пішли в прорив, і снаряд з правого краю покотився в центр штрафного майданчика. Чим тут займалися захисники – питання вкрай цікаве. З боку виглядало так, що дивилися футбол. Не вистачало тільки пари зручних крісел і пачки чіпсів. Поки гості були зайняті спогляданням, Бедварссон одним дотиком зупинив м’яч, а Сігурдссон хльостким ударом відправив його в правий нижній кут – 2:0.

Здавалось би, з боку українців мав би бути сплеск активності. Однак вони продовжили пасивно спостерігати за тим, що відбувається навколо, а остров’яни тим часом ледь не довели справу до розгрому. Спіймав кураж Сігурдссон, навісив справа на лінію воротарського, а його майже однофамілець – Сігурдарсон – “з другого поверху” вистрілив на лічені сантиметри вище поперечини.

Проблеми у “жовто-синіх” були не тільки в обороні, а й в атаці. Герой матчу з турками Ярмоленко ніби й не виходив на поле в цей вечір, хоч і значився в стартовому складі. З’явився Андрій тільки на 75-ій хвилині, коли спочатку боязко прибрав ногу, уникнувши тим самим боротьби за м’яч, а через секунди пішов у самовідданий підкат. То в жар, то в холод кидало новоявленого “дортмундця”.

Поки Ярмоленко шукав себе, Сігурдссон продовжував кураж. На 78-ій хвилині він виконав просто приголомшливу подачу зі штрафного, і якби хтось зі своїх або чужих хоча б злегка зачепив снаряд, що летів по дузі, бути б рахунку великим. Це був останній небезпечний момент у матчі. Надалі обидві команди просто чекали фінального свистка. Одні – з передчуттям, інші – із сумом.

---

Шанси є!