Обидві команди грали в гостях і зуміли не програти, зігравши внічию. Хоча, відверто кажучи, олександрійці не програли супернику, яким був міцний білоруський БАТЕ, а ось кияни швидше не виграли в матчі проти скромного португальського “Марітіму”.

Існує жартівливе твердження, що коли хтось досягає дна, завжди можна знайти кришку люка й спуститися ще нижче. Щось подібне відбувається зі столичним “Динамо”. Команда, з невеличкими просвітами, з року в рік опускається в очах вболівальників все нижче і нижче. І цей процес супроводжується чехардою на тренерському містку, де одні колишні “динамівці” змінюють інших. Все це нагадує ситуацію, коли в напівзруйнованій будівлі фарбують фасад і думають, що цього досить. І якби кияни “відзначалися” лише на футбольному полі. Скандал довкола поїздки в Маріуполь на матч чемпіонату додає негативного ставлення до команди. А такі матчі як проти “Марітіму” викликають бажання не дивитися більше матчі за участю “Динамо”. В столичному клубі схоже забули, що грають вони насамперед для вболівальників.

Щодо матчу проти португальців, то головний тренер “Динамо” вирішив, що раунд плей-оф Ліги Європи – це не той момент, коли потрібно експериментувати. Тому Хацкевич і повернув Ярмоленка з нападу, де він грав проти “Зірки”, на рідний правий фланг. Знову залишив Кендзьору на лаві для запасних, віддавши фланги оборони Морозюку та Кадару. Єдина зміна, порівняно з поєдинком проти “Янг Бойз”, – вихід Буяльського в центрі поля замість Володимира Шепелєва.

З перших хвилин гості взяли м’яч під власний контроль, застосовуючи досить активний пресинг при його втраті. “Динамо” вдалось закрити “Марітіму” на його половині поля, ось тільки в’язка гра португальської команди множила на нуль усі зусилля київської атаки. А тут ще й суддівська бригада помилилась у найбільш непідходящий момент – на дев’ятій хвилині розрізним пасом Гонсалес вивів Мбокані на побачення з воротарем, проте асистент зафіксував неіснуючий (як показав повтор) офсайд.

Якби в тому епізоді “Динамо” забило гол, “Марітіму” довелось би відмовлятись від обраного плану на гру та оголювати тили, що суттєво підвищувало б шанси для Ярмоленка та компанії. Однак все залишилось як є, до того ж “Марітіму” поступово, але почав огризатись. Наприклад, в середині тайму, коли Валенте бив із середньої відстані, м’яч зачепив Ярмоленка та пролетів над перекладиною. Але то було швидше виключення, адже “Динамо” контролювало гру, та до перерви створило ще кілька напівмоментів. Проте ні Віді, ні Буяльському, ні будь-кому іншому не вдалось серйозно потурбувати Шарлеса.

Не можна не відзначити і той факт, що у другому міжнародному матчі поспіль суперник ефективно виводить з ладу головного генератора київської команди. Як і в Берні, гравці “Марітіму” цілеспрямовано полювали на Дениса Гармаша. Один з таких фолів явно вивів хавбека з себе, його заспокоювала вся команда, що втім не вберегло Дениса від попередження. Буквально кілька хвилин потому суперник знову в’їхав Гармашу ззаду по ногах. Довго так тривати не могло, тож 19-ий номер відповів своєю грубістю ще до перерви. На щастя, арбітр обмежився усним попередженням.

Одразу після перерви “Марітіму” пішов вперед великими силами, що стало певною несподіванкою для “Динамо”. Тепер вже киянам пощастило, коли Ердем Шен пробивав головою. Проте імпульсом той момент не став – гра, як і в першому таймі, не радувала глядачів яскравими барвами. Боротьба, штовханина, великий відсоток браку – все в кращих традиціях УПЛ.

Ситуацію пожвавив удар Дениса Гармаша під поперечку на 60-ій хвилині, з яким, втім, справився голкіпер. Відверто виручив “Марітіму” голкіпер і в епізоді, коли Мбокані замикав подачу з флангу ударом головою з лінії воротарського майданчика. Втім, Дьємерсі пробив ідеально по центру. Нарешті втретє “Динамо” могло розраховувати на гол вже в компенсований арбітром час, коли той же Мбокані отримав м’яч в штрафному майданчику, обіграв захисника та пробив з кута воротарського, але влучив у іншого гравця “Марітіму”.

На той момент “Динамо” вже грало в меншості. За десять хвилин дві жовті картки заробив Євген Хачеріді. Щоправда, друге попередження виглядало далеко не очевидним. Заміни Хацкевич вже використав, тож у центр захисту довелось опуститись Сидорчуку. Благо, Сергій у попередньому матчі чемпіонату відіграв в обороні цілий тайм. Втім, “Марітіму” мав кілька непоганих нагод, коли команди грали ще в рівних складах. Однак Максим Коваль цього разу бездоганно грав на виходах та спокійно виконував свою роботу на лінії.

0:0 – звісно, “Динамо” розраховувало на перемогу, проте щоб реалізувати свою перевагу, яка місцями була не такою вже й очевидною, потрібно було акуратніше підходити до власних нагод. Знову не вийшло, знову є формальні відмовки через відсутність результату (і поле погане, і погода важка, і арбітр необ’єктивний). Щоб їх можна було прийняти, кияни зобов’язані через тиждень на власному полі переконливо доводити свою перевагу. Інакше “Динамо” остаточно перетвориться в ізгоя.

фото: dynamo.kiev.ua

Інша справа – “Олександрія”. Від цієї команди особливих успіхів у єврокубках ніхто не очікує. Будь-який позитивний результат сприймається як диво. І олександрійці, по мірі сил, намагаються штампувати ці дива. У протистоянні проти БАТЕ, який встиг себе зарекомендувати як відмінний єврокубковий боєць, український клуб ніяк не виглядав фаворитом. Однак Володимир Шаран зумів проаналізувати гру білорусів і його команда повертається додому з чудовим шансом вийти в груповий турнір.

Олександрійці зіграли відмінно за винятком стартових 15-20 хвилин, коли “борісовчанам”, яких активно підтримували трибуни, вдалося відкрити рахунок і, здавалося, психологічно надломити суперника. Але “городяни” не зламалися, а немов нічого не трапилося, стали грати в свою гру. І вже зовсім швидко – швидше, ніж будь-хто сподівався – відновили паритет, забивши такий важливий гостьовий м’яч.

Власне, потрібно віддати належне Шарану. На післяматчевій прес-конференції він, на відміну від більшості своїх колег, не став називати чорне білим і навпаки, а чесно визнав, що стартовий відрізок поєдинку його команді не вдався: “Гру можна розділити на нерівноцінні періоди. Спочатку ми явно знітилися під пресом трибун. Атмосфера на стадіоні, звичайно, була класна, у нас не так багато досвіду гри при таких обставинах. Не дивно, що при тій кількості помилок ми пропустили гол. Але взяття воріт у відповідь гравців заспокоїло, якість футболу в нашому виконанні зросла”.

Але по порядку: восьма хвилина, Мірко Іваничі, після контрвипаду господарів завдав удару в “шістку” воріт і БАТЕ вийшов вперед. Через одинадцять хвилин на табло “Борисов-Арени” запанували одинички. Андрій Цуріков підключився до атаки, зробив простріл у штрафний майданчик, а Євген Банада продовжив свою гольову феєрію, розпочату в матчі чемпіонату з “Шахтарем”.

Зрівнявши рахунок, олександрійці заграли розкуто, без тремтіння в ногах. Так, ніби їм протистояв не клуб, який не так давно обігравав саму “Баварію”, а хтось із національної Прем’єр-ліги. Лівий фланг гостей, звідки, до речі, прийшов гол, і далі доставляв чимало клопоту білорусам. І хоча більшого зробити не вдалося, але можна сміливо сказати, що гравці, так само як і тренери БАТЕ, надовго запам’ятають ланку в особі Андрєєва, Бацули та Цурикова. Протилежний фланг “городян” нехай і був менш активним, зате не менш надійним. У цьому чимала заслуга як Сергія Чеботаєва, Артема Поляруса, так і Сергія Старенького, який вийшов на заміну.

У другому таймі, правда, у обох команд було по пару моментів, щоб вирвати жадану перемогу. Все той же Іванич, автор єдиного гола у складі БАТЕ, з дальньої дистанції влучив у поперечину, а Старенький, замикаючи навіс Цурикова, з вигідної позиції примудрився пробити головою повз ворота.

1:1 – дуже пристойний результат для “Олександрії”. Мало хто вірив у “городян”, а вони довели, що все можливо, просто потрібно захотіти. І тепер білорусам треба думати як виправляти становище. Їм забивати необхідно, “городян” влаштує і безгольова гра. Але гадати як воно буде – не варто. Все вирішиться через тиждень