Дослідники взяли часовий відрізок з 1 грудня 2016 року по 1 червня 2017-го і підрахували, які футболісти виходили на поле у футболці кожного клубу, також було визначено їх середній час у грі. Потім згадали, скільки часу кожен гравець знаходиться в команді, після чого шляхом підрахунку середнього значення був виведений коефіцієнт стабільності. Простий приклад: футболіст Сміт виступає за клуб 9 сезонів, Браун – 6, а Грін – 2. За умови, що на розрахунковому відрізку вони мали однакову кількість ігрової практики, їх колективна зіграність становить 5,67 (сезонів).

Провівши підрахунки, дослідники з’ясували, що найкращий результат зіграності у Старому Світі в московського ЦСКА, в якого коефіцієнт сягає 6,28. Ні для кого не секрет, що у ЦСКА найстабільніший склад у  Росії, а останнім часом зміни в складі стали зовсім рідкісні. Крім того, в команді виступає ряд футболістів, чий стаж вже сягає 15-ти сезонів.

Зіграність – один із головних козирів ЦСКА, але все-таки тут не така кореляція “чим більше цифра – тим краще”. Є таке поняття, як “застій крові”, будь-який спортивний колектив потребує регулярного оновлення, інакше чекай внутрішні кризи ідей і мотивації. Зимова зміна тренера, Гончаренко замість Слуцького, потрібна була, в тому числі, щоб струсити надто стабільний колектив. При цьому, скажімо так, “погасити” коефіцієнт стабільності до максимально продуктивного рівня можна протягом одного трансферного вікна, провівши точкове оновлення команди, а ось для набору зіграності потрібен час, грамотна селекція, прогрес футболістів і терпіння.

Яскравий приклад –  найближчий переслідувач московського клубу – “Єнчепінг Седра” (Швеція). Друге за зіграністю місце в Європі з показником 5,34 зайняв скромний шведський клуб, який був 12-им за підсумками Аллсвенскан 2016, а в поточній першості займає ту ж позицію (з 16-ти учасників). Зіграний – не обов’язково успішний, втім, у даному випадку ще й клас футболістів необхідно враховувати. Хоча, як знати, може, саме стабільність складу допомагає “Єнчепінгу” триматися на плаву?

Взагалі тут немає якихось жорстких правил і математично вивіреного алгоритму успіху, та й при формуванні складів менеджери і спортивні директори не відслідковують параметр зіграності, а просто змінюють непотрібних футболістів на корисних і мотивованих хлопців. Хоча, якщо при такому підході рідко хто затримується у складі довше, ніж на 2-3 сезони, то варто задуматися про професіоналізм менеджменту. Загалом, ідеального коефіцієнта зіграності не існує, але є досвід успішних команд, який підкаже орієнтири, до яких слід прагнути. Так, у переможця Ліги чемпіонів і Ла Ліги мадридського “Реалу” стабільність складу 4,86, у мюнхенської “Баварії” – 4,7, а у “Барселони” – 4,97. Цікаво, що донецький “Шахтар”, який має четверту позицію рейтингу, якраз перебуває в цій цифровій площині, маючи рейтинг 4,90.

Якщо говорити тільки про топ-5 чемпіонатів, то вищезгадані три команди, які називаються в числі фаворитів перед стартом кожного розіграшу Ліги чемпіонів в останні 7-8 років, займають три перші рядки. Гранди прагнуть до “п’ятірки”, що, мабуть, слід визнати правилом хорошого тону.