Цього року воно не було дуже насичене на події. Як в Україні, так і в світі, за рідкісними винятками, спостерігалася тенденція переїзду в одному напрямку, але якщо наші футболісти відправлялися до Туреччини, то весь світ дивився в бік Китаю. Тож не дивно, що більшу частину значущих трансферів зими здійснили китайські клуби.

Проте в останні дні трансферного вікна ситуація дещо змінилася. Для України найбільш знаковими переходами вважаються продаж Валерія Лучкевича з “Дніпра” в бельгійський “Стандарт” і дещо скандальний переїзд Романа Зозулі в Мадрид у стрій “Райо Вальєкано”. А в Європі раптово активізувалися французькі клуби.

Ще в середині січня гравець “Дніпра” Валерій Лучкевич висловлював цілковите задоволення своєю кар’єрою в “Дніпрі”. Півзахисник “Дніпра” Валерій Лучкевич прокоментував інтерес до нього з боку інших клубів, а також розповів яке завдання у футболістів його команди.

“Я не знаю про що там говорять, але мені подобається в “Дніпрі”. Тут немає ніяких проблем. Я задоволений клубом, тренувальним процесом. Я дуже люблю місто Дніпро. Тобто, я тут всім задоволений і навіть щасливий. Як там складеться в майбутньому, я вам не можу сказати, тому що не можу його передбачити. Але знаю, що на даному етапі я в “Дніпрі” і повністю цим задоволений. Це, я думаю, зараз найголовніше”, – зазначав футболіст.

Однак січень завершувався, ситуація в “Дніпрі” ставала все більш катастрофічною і 27 січня стало відомо, що Лучкевич може стати гравцем бельгійського “Стандарту”. А вже через два дні льєзький клуб офіційно оголосив про придбання футболіста. Щоправда подробиці та терміни контракту приховав.

Сам футболіст у соцмережах спершу емоційно попрощався з “Дніпром” і вболівальниками команди: “Кар’єра футболіста складається з перемог і поразок, і я дуже вдячний, що ви завжди вірили в мене і допомагали мені зростати, досягати тих спортивних результатів, завдяки яким, я зміг перегорнути нову сторінку етапу своєї кар’єри. Я завжди відчував вашу підтримку. Вона мотивувала мене рухатися вперед і не зупинятися на шляху до досягнення поставлених цілей. Разом ми переживали радості перемог і розчарування невдач. Це були дуже цікаві та незабутні часи”.

А потім розповів про власні враження від нової команди: “Стандард” – це один з найсильніших клубів Бельгії. Є дуже багато відомих гравців, які тут виросли як футболісти і яким “Стандард” проклав дорогу в майбутнє. Тобто це хороший трамплін. У першу чергу – я хотів до Європи, і тут дізнався, що мною цікавиться “Стандард”. Вони робили це давно, і зараз, через півроку, вони досі цікавилися мною. Вибір був очевидний. Я приїхав сюди, щоб довести, що я готовий грати в Європі, що я можу це робити. Це виклик для мене самого. Я буду намагатися на кожному тренуванні та в кожній грі викладатися на повну, віддавати всі сили, щоб принести користь команді. Вже було перше тренування, познайомився з гравцями “Стандарда”. Був дуже теплий прийом, не очікував такого. Тут дуже хороший колектив. Майже всі хлопці розмовляють англійською, але взагалі, в своїй більшості, тут розмовляють французькою”.

А ось оренда Романа Зозулі з “Бетісу” в “Райо Вальєкано” ледь не зірвалася через невдоволення вболівальників мадридського клубу. Фанати звинуватили гравця в підтримці “нацизму”. Як один із доказів вони опублікували фотографію Зозулі з шарфом, на якому зображений Степан Бандера.

“Через нацистські погляди йому не можна дозволяти одягати червоно-білу форму. Не можна дозволити йому бруднити її. Ми не будемо раді його приходу”, – йдеться в зверненні одного з угруповань фанатів “Bukaneros ” до президента клубу на офіційній сторінці уболівальників у “Твіттері”.У заяві фанатського угруповання Platforma ADRV вказується, що український гравець не тільки підтримував грошима “фашистські батальйони”, а також демонстрував їх символи й брав у руки зброю. “Трибуни “Райо Вальєкано” проти цього типа, де б він не знаходився – на полі чи у секторі”, – йдеться в зверненні.

Як відомо, фанати “Райо Вальєкано” активно підтримують комуністичні погляди, тому така їхня риторика нікого не здивувала і лише втішила російські ЗМІ. 

А ось Зозулі довелося заспокоювати уболівальників, за допомогою листа, пояснюючи, що він не є неонацистом.

“Сподіваюся допомогти “Райо Вальєкано” повернутися на той рівень, на який заслуговує клуб. Упевнений, що з моєю допомогою і роботою всієї команди ми зуміємо досягти виходу в Прімеру, якого так чекають всі вболівальники.

Мій приїзд до Іспанії супроводжувався непорозумінням через журналіста, який мало знає про реальний стан справ у моїй країні та мою діяльність. Я прибув до Севільї в футболці з гербом України та віршами Тараса Шевченка, творчість якого вивчали у всіх школах СРСР. Цей журналіст написав, що на мені була майка неонацистської воєнізованої групи, символіка якої схожа на герб України. “Бетіс” попросив прибрати цю статтю, що було зроблено негайно, а автор визнав помилку і вибачився.

Я не пов’язаний з воєнізованими або неонацистськими організаціями. Я лише допомагаю українській армії, яка захищає мою країну, а також дітям, які постраждали від війни. Україна переживає надзвичайно важкі часи, і мої дії повністю схвалюються “Райо Вальєкано”. Я гордий стати частиною цього великого клубу”, – написав Зозуля.

Тепер українцю доведеться ще й на полі доводити, що він необхідний клубу, який взяв його в оренду до кінця сезону. Сама команда зараз перебуває не в найкращому стані. “Райо” бореться за виживання в другій за значущістю лізі Іспанії.

Щодо світових трансферів, то цієї зими знову головним був китайський вектор. Пару років тому вщерть наповнені грошима китайські клуби увірвалися на європейський трансферний ринок, остаточно “зірвавши дах” керівникам провідних клубів і самим спортсменам. До Піднебесної потягнулася найбільш жадібна до грошей частина футболістів, готових пожертвувати декількома роками своєї професійної кар’єри заради солідного куша. Одні відправляються на заході кар’єри і, за великим рахунком, нічим не ризикують. Інші їдуть у розквіті років, ризикуючи назавжди випасти з поля зору уболівальників і експертів, залишившись лише в їх пам’яті.

При цьому рівень футболу в Китаї значно нижчий, ніж в середніх європейських чемпіонатах, і на цьому тлі навіть не дуже зіркові європейські футболісти виглядають справжніми мастодонтами гри. Професійного інтересу китайська ліга викликати у гравців не може, проте вони продовжують наповнювати китайські клуби, набиваючи кишені.

Цієї зими в Китай вирушила чергова партія південноамериканців, які відігравали далеко не останні ролі в своїх командах, виступали в різний час за свої збірні та взагалі цінувалися на вагу золота: бразильці Оскар ( “Челсі”, Англія – за 60 млн євро) і Алешандре Пато (“Вільярреал”, Іспанія – 18 млн євро) і аргентинець Карлос Тевес (“Бока Хуніорс”, Аргентина – 10,5 млн євро). Також у Китай подався бельгійський півзахисник російського “Зеніту” Аксель Вітсель, який поповнив казну колишнього клубу на 20 млн євро.

Китайська влада вже задумалися над тим, як знизити потік грошей, що вивозяться з країни, і вирішили посилити ліміт на легіонерів у чемпіонаті країни. В результаті ціни почали рости в геометричній прогресії і на місцевих гравців. Наприклад, восьмим за вартістю трансфером поточної зими став перехід правого вінгера Ченгдонга Чжанго, який при орієнтовній вартості в 475 тис. євро був проданий із “Бейджинг Синобі Гуоан” в “Хебей Чайна Форчун” більш ніж за 20 млн євро, тобто з переплатою в 43 рази.

Коли людина погрожує травмувати себе, якщо його не продадуть у інший клуб, така жертовність, безумовно, вражає. А тому Дімітрі Паєт, саме подібним кошмаром переконав “Вест Гем” повернути себе в “Марсель”, і заслуговує титулу головної родзинки трансферної зими.

Хоча, Паєт серед шантажистів все ж не чемпіон. Свого часу Вільям Галлас коли його щось не влаштувало в “Челсі”, пригрозив забивати в свої ворота, і це було шокуюче, особливо для англійців, які не знали, як на це реагувати і від гріха подалі продали бунтівника в “Арсенал”.

Але Англія і не підозрювала, що інший француз, тоді ще невідомий, тільки-тільки починав кар’єру, взяв приклад від старшого товариша на озброєння.

У 2007-ому Дімітрі Паєт вперше поставив ультиматум своєму клубу. Тоді це був “Нант”, що вилетів з Ліги 1. “Не піду в перший дивізіон”, – сказав він своєму клубу і змусив продати себе в “Сент-Етьєн”. Через три роки честь прийняти чергову ноту Паєта випала вже “зеленим” – у січні 2011-го гравець вимагав відпустити його в ПСЖ. Тоді, правда, клуб не прислухався.

А ось тепер у Лондоні ця бунтівна французька душа працювала вже красиво, зі смаком. Забивати в свої ворота, як Галлас, він не обіцяв – це було б не дуже переконливо: не пощастило з амплуа, – зате знайшов інший чудовий метод. Що повинен відчувати бос “Вест Гема”, коли найдорожчий гравець його клубу погрожує травмувати себе?

Загалом, все вдалося. Паєт у черговий раз крутнув своїм клубом і відправився туди, куди хотів – в “Марсель”.

А найцікавіше, що Паєт відправився в “Марсель” з пониженням окладу, причому, як стверджують, пристойним – мало не на третину, бо він хоче стати “частиною чемпіонського проекту”. І це при тому, що “Хебей Чайна Форчун” давав йому зараз у п’ять разів більше того, що він мав у “Вест Гемі”. 

Незважаючи ні на що, “Вест Гему” гріх скаржитися: англійці придбали Паєта в 2015 році за  15 млн євро, а через два роки продали вдвічі дорожче. Плюс, зі слів співвласника команди, клуб отримав ще невеличкий бонус від самого футболіста.

 “Останні 6-8 тижнів Паєт ні з ким не спілкувався, а на обіді сидів сам у кутку кімнати, ізолювавши себе від усіх. До цього Паєт був бадьорим і щасливим, тиснув всім руку перед матчем. Можливо, це була якась особлива схема або щось змінилося в його голові. Команда і тренер хотіли, щоб він покинув клуб. Хотіли цього по-справжньому.

Нам, керівництву, не хотілося залишати його в складі. Ми не могли піти проти колективного бажання команди та тренера.

Паєт відмовився від зарплати за січень – це десь ще 500-600 тисяч євро. Це допомогло здійснити операцію. Наша думка: якщо гравець відмовився грати в січні, чому ми повинні платити йому зарплату за цей місяць?”, – цитує слова співвласника “Вест Гема” Джона Саллівана BBC.