Це вже другий вдалий захист титулу для Магнуса Карлсена – раніше в 2014 році норвежець успішно здолав опір Вішванатана Ананда, у якого за рік до цього і відняв звання кращого шахіста планети.

В історію входять абсолютно всі чемпіонські шахові матчі, адже їх було не так вже й багато. Але деякі з них займають особливе становище. Матч у Нью-Йорку безумовно увійшов у цю категорію з цілого ряду причин.

Наприклад, він увійшов до неї завдяки черговому апгрейду статусу Магнуса Карлсена. За минулі десять років він уже пережив кілька трансформацій: з дивного хлопчика-вундеркінда перетворився в класного гросмейстера, з класного гросмейстера – в лідера, з лідера – в гравця, домінуючого в шахах, який превалює  над усіма іншими, як колись височіли головні генії гри – Альохін, Ботвинник, Фішер, Карпов, Каспаров. Його тріумф у Нью-Йорку в день, коли норвежцю виповнилося 26 років, означав ще один стрибок. Цей чемпіонський матч став третім у житті Карлсена. У 2013 році він завоював титул, обігравши в Ченнаї індійського метра Вішванатана Ананда. У 2014 році в Сочі відстояв його, не дозволивши Ананду взяти реванш. Тепер здолав Сергія Карякіна. Чемпіонів світу за ті 130 років, що розігрується загальновизнаний титул, було всього 17. А чемпіонів, які зуміли як мінімум двічі захистити корону, – зовсім мало. Карлсен – лише дев’ятий у суперелітному клубі легенд, в якому відсутні, скажімо, такі видатні шахісти, як Капабланка, Смислов або Таль.

Але виділяється цей матч не тільки тому. Перш за все він виділяється своїм сюжетом. В обох матчах з Вішванатаном Анандом, грандом сучасних шахів, гросмейстером колосальної сили і колосального досвіду, для виграшу йому не було потрібно зіграти навіть усіх передбачених регламентом 12 партій з класичним контролем часу: поєдинки закінчувалися достроково. Колишнього українця, а нині росіянина Сергія Карякіна, куди менш досвідченого, ніж Ананд, шахіста, багато експертів вважали досить легкою здобиччю для Магнуса Карлсена. Однак протистояння з ним, всупереч прогнозам, вилилося в складне випробування в кар’єрі норвежця. По ходу класичної частини він програвав, домігшись рівності за її підсумками з величезними труднощами, переживав нервові зриви, а перемогу виривав лише в “овертаймі”.

Правда, на тай-брейку перевага Магнуса Карлсена вже відповідала передстартовим розкладами. При цьому Сергій Карякін все одно влаштував на ньому атракціон для глядачів, зумівши в другій партії в швидкі шахи чудесним чином врятуватися в безнадійній ситуації, змусивши суперника поставити пат. Незабаром, проте, з’ясувалося, що порятунок був останньою його удачею в Нью-Йорку: наступні дві партії виграв Карлсен, заключну – красивою матовою атакою. Після неї норвежець нарешті став самим собою – не втомленим постійною напругою, постійним очікуванням власних помилок і чужих чудес невротиком, а впевненим у собі, усміхненим фронтменом. “Я щасливий, що під завісу матчу все-таки знайшов спосіб знаходити радість у грі. Це було найважливішим для мене”, – сказав він.

У будь-якому випадку матч вийшов цікавим, хоча важко сказати що видовищним. Проте свою порцію уваги він привернув. Відразу після закінчення тай-брейка компанія World Chess by Agon Limited, організатор змагань у рамках чемпіонського циклу, із задоволенням відзвітувала про попередні результати, які характеризують попит на поєдинок. Його онлайн-аудиторія тільки на офіційному сайті склала приблизно 7 млн осіб, а заходи на нього здійснювалися з 113 країн світу.