Підопічні Андрія Шевченкa приймали національну команду Фінляндії. По суті це був вже третій домашній матч синьо-жовтих, але по факту перший, в якому збірна нарешті отримала підтримку трибун, адже з ісландцями грали без глядачів, а з косоварами в Кракові – з мінімальною підтримкою. 

Наша збірна не зовсім вдало стартувала у відборі. Зігравши внічию з ісландцями та турками, українці лише в третьому матчі зуміли здобути першу перемогу в матчі проти Косовa. Щодо фінів, то вони в попередніх трьох матчах зуміли вибороти лише один пункт, зігравши внічию з косоварами. Однак y програних матчах проти Хорватії та Ісландії суперники Суомі мали неабиякі проблеми і програли скандинави з різницею лише в один м’яч. Тож усі прогнозували непростий і напружений матч, що в підсумку і сталося.  

Виходячи на поле стадіону “Чорноморець” суперники вже знали результати двох інших матчів y групі, які завершилися перемогами господарів з рахунком 2:0. Звитяги хорватів над ісландцями і турків над косоварами ще більше повинні були стимулювати нашу національну команду до того, щоб y суботу ввечері домогтися позитивного результату, а під ним малася на увазі тільки перемога. 

 Андрій Шевченко нічим не здивував y плані стартового складу. Незважаючи на всі труднощі більшості наших легіонерів y своїх клубах, їх позиції в збірній залишилися непорушними, а Івана Ордця, котрий грав у попередніх матчах, витіснив зі складу Ярослав Ракицький, який повністю одужав від травм. Щодо суперника, то дуже багато перед матчем говорилося про кадрові труднощі збірної Фінляндії, але це, врешті-решт, їхні труднощі, а легше українцям від них, або навпаки, це повинна була показати тільки сама гра.

Сам матч розпочався з атак українців. Наші розпочали зустріч активно і агресивно. Не забарився і перший по-справжньому гольовий момент біля фінських воріт. Бутко прорвався вперед, а потім накинув м’яч на голову Кравця, який уже пробив із лінії воротарського майданчика і поцілив у штангу. Згодом Ярмоленко побіг уперед по лівому флангу, відправився в центр, передав снаряд на Коваленка, а той зіграв далі на Коноплянку, якого збив опонент. Начебто і стандарт був перспективним, але нічого з цього путнього не вийшло.

Щодо фінів, то вони довгий час ніяк не могли перейти на половину поля українців. Згодом вони осміліли, але згадати бодай якусь небезпечну атаку в першій частині гри у виконанні гостей важко. Такий розвиток подій змусив деколи помилятися П’ятова, який не завжди добре вибивав м’яч від воріт.

А потім стався гол, 90% якого абсолютна заслуга Коноплянки. Євген на швидкості втік від суперника на лівому фланзі, після чого виконав передачу на дальню штангу, де Кравцю залишалося лише з кількох метрів переправити круглого в порожні ворота –1:0.

Здавалось би після забитого голу наші хлопці повинні були розслабитися і спокійно вже насідати на ворота гостей. На початках так і було. Хоча щось небезпечне українці так і не створили. Ну, а потім немов відрізало. І з цікавої атакуючої збірної, якою наша команда виглядала останні три матчі, підопічні Шевченка перетворилися в бліду тінь самих себе і швидше нагадували команду Михайла Фоменка. 

А розпочалося все з жахливої помилки Кучера, який замість передачі на П’ятова відпасував на хід Пуккі, той під кутом вибіг на рандеву з голкіпером, на щастя, воротар вчасно зорієнтувався і нейтралізував небезпеку. Одночасно у декого з українців раптово почали здавати нерви. На рівному місці жовті картки отримали Кравець і Ракицький. Перший відверто збив в центрі поля суперника, таким чином продемонструвавши свою незгоду з тим, що кількома секундами раніше рефері ніяк не відреагував на фол проти когось із українців. Добре, що арбітр не показав українцю червону картку, оскільки Артем намагався йому емоційно вказати на помилки. А ось  Ракицькому “гірчичник” виписали якраз за те, що занадто багато сперечався.

Між цими картками фіни не реалізували ще один момент. Після передачі з правого флангу Маттіла опинився без опіки і завдав удару головою. Добре, що  вийшло не зовсім небезпечно і П’ятов досить упевнено з цим ударом упорався. А так фіни цілком могли забити гол у роздягальню.

Таким чином перший тайм завершився неоднозначно. З одного боку українці забили, з іншого боку – друга частина була відверто провалена, на щастя, до катастрофи так і не дійшло. 

Дуже непростими для збірної України вийшли перші хвилини після перерви. Нам не довелося стримувати лихі атаки збірної Фінляндії, але і тієї впевненості, сміливості, які були на самому початку матчу, в діях українців вже не спостерігалося. Все-таки контратаки суперника змусили наших хлопців не ризикувати без повної впевненості в своїх діях. На полі зав’язалася боротьба хто кого пересилить, і українці в ній не завжди досягали успіху.

Згодом суперники обмінялися моментами. Спершу Араюурі в підкаті збив Кравця близько лінії свого штрафного майданчика. Поки команди готувалися до стандарту, Зінченко отримав “гірчичник” за те, що без свистка вдарив по м’ячу, ще й у суддю. Другий постріл, вже за правилами, виконав Коноплянка, на жаль, влучив у “стінку”. М’яч, між іншим, потрапив в обличчя все того ж Араюурі.

У відповідь Фінляндія просто зобов’язана була зрівнювати рахунок. Лод, наче ніж крізь масло, проскочив у штрафний майданчик, П’ятов не без зусиль відбив м’яч після його удару, але прямо на Маркканена. Як фін примудрився з двох метрів пробити над поперечиною, – пояснити не зможе ніхто.

Ситуація явно вимагала втручання з боку Андрія Шевченка і на поле замість Зінченка вийшов Ротань. У середині тайму збірна України вже й не намагалася йти вперед, вважаючи за краще зосередитися на контролі м’яча. Гра у нашої команди не йшла зовсім, і те, що при втраті м’яча українці усією командою займали оборонні позиції на своїй половині поля, вже не дивувало.  Атаки фінів ставали все настирливіші і добре, що рівень майстерності гостей бажав кращого. Якби на місці скандинавів була б збірна вище класом, то шанси українців втримати переможний рахунок наближались би до нуля. Достатньо згадати двобій проти Туреччини. 

Поступово наші переключилися на контратаки, повністю віддавши гру суперникові. І одна з таких атак була б спрацювала, якби не голкіпер фінів  Градецький. На 80-ій хвилині Бутко справа прострілив у штрафний майданчик, Коноплянка бив, здавалося, напевно, але воротар збірної Фінляндії правильно вибрав позицію, відбив м’яч, і зберіг інтригу на заключні хвилини матчу.

Коноплянка і до цього моменту вже грав на межі, і на 83-ій хвилині замість нього вийшов Циганков. Перші хвилини, ледь включившись у гру, молодий “динамівець” провів дуже жваво, але його простріли не знаходили адресата. За хвилину до кінця основного часу заміна Коваленка на Шахова була вже тактичним ходом з боку Андрія Шевченка.

Класичні три додані хвилини не стали для збірної України “валідольними”. Сили ще залишалися у Ярмоленка, який дотягнув м’яч до штрафної суперника, але вважав за краще зберегти його, вбиваючи час. Коли ж фіни снаряд собі повернули, сил і часу на заключний штурм уже не було.

Таким чином, наша збірна святкує другу поспіль перемогу, про яку все ж хочеться якнайшвидше забути. Головне – три очки, які дозволили вийти на друге місце в турнірній таблиці. Попереду лише хорвати, які випереджають українців на два пункти. Саме з “картатими” і буде наступний двобій підопічних Шевченка. А відбудеться це вже наступного року 24 березня.