У польському Кракові наша команда переграла збірну Косова з рахунком 3:0. Ця звитяга стала першою і для керманича “синьо-жовтих” Андрія Шевченка, який у третьому матчі з тренера, що не перемагав з національною командою, перетворився в наставника, який ще не програвав. Хоча варто зазначити, що для українців для перемоги як на футбольному полі, так і за його межами чекали неабиякі проблеми.

На жаль, другий поспіль матч наша команда проводила практично при порожніх трибунах. Так склалося, що через невизнання Україною Косова (до речі, наша держава єдина з учасників групи І, хто не визнав балканську країну), двобій довелося проводити в іншій країні. А буквально за 24 години до стартового свистка ФФУ оголосила, що квитки на матч продаватись не будуть. Дуже багато вболівальників відмовились ще до цього їхати до Кракова, але все одно кілька сотень людей приїхали з України та деяких міст Європи з надією потрапити на футбол.

На жаль, це трапилося через незлагоджені дії самої федерації. Спочатку був план зіграти обидва матчі у Коньї, аби нікуди не літати та не шукати інших варіантів. У четвер команда зіграла б на виїзді з Туреччиною, а потім на тому ж стадіоні домашню гру з Косовом. Логіка перенести гру до Кракова була залізною: ближчого міста до України, аби зібрати повний стадіон вболівальників, просто не знайти. Зі Львова та інших міст Західної України їхати ближче, ніж до Києва. Ще й у самій Польщі багато українців живе та працює. 15-тисячний домашній стадіон “Краковії” легко б заповнився, а підтримка обов’язково була б неймовірною. Навіщо грати у далекій Коньї, якщо можна зіграти у Кракові?

Теоретично правильне рішення не було підкріплене практичними моментами. Відповідальні за вибір домашнього стадіону, швидше за все, питання вивчали поверхово. Вони просто вибрали стадіон, не дізнавшись про те, чи потрібен цей матч самому Кракову.

А він виявився не потрібним. Поліція та влада міста відразу висунула вимогу, що на матчі не можуть бути присутніми більше 999 людей. Це разом з футболістами, журналістами, стюардами та офіціантами у віп-ложі. Перевищення ліміту вимагає інших заходів безпеки, залучення додаткових правоохоронних сил та всього іншого. Навіщо Кракову ці проблеми у грі, де не бере участі навіть якась їхня команда?

До того ж, у місті явно боялись можливого зіткнення на темі політики Косова та Сербії та провокацій українських і польських фанатів. Всього тиждень, як у прокат вийшов фільм “Волинь” про події 40-х років XX століття. У Польщі ті події називають “геноцидом”, у нас – “трагедією”. Тож під впливом фільму цілком могли бути сутички.

Проте це не знімає провини з ФФУ. Адже тільки за день до початку гри на сайті вийшов реліз, де говорилось, що шансів умовити владу Кракова немає, та квитків у продажі не буде. 

Лише за десять днів до початку гри вони вибрали Краків та навіть не додумались дізнатись його відношення до цієї гри. До того ж спочатку не було точно відомо, що в тисячу вболівальників входять всі присутні на матчі, а не лише глядачі на трибунах. Фактично мова йшла лише про 500 вболівальників, а це майже точна кількість квоти спонсорів та партнерів федерації.

Перенос матчу з Косовoм до Кракова мав бути геніальним вирішенням проблеми, але весь задум було зруйновано не до кінця виконаним планом. Команда знову зіграла за порожніх трибун, а представники ФФУ могли почути багато неприємних слів на свою адресу перед стадіоном. Добре, що навіть невеличка кількість українців зуміла створити доволі непогану підтримку. І гімн України, що виконали вболівальники, вкотре змушував пишатися ними.

Щодо самого матчу, то зі стартовим свистком косовари побігли вперед. Балканці увімкнули високий пресинг, розіграли дві-три позиційні атаки, але П’ятова так і не потурбували. Наші, давши гостям трохи пограти, повільно перехопили ініціативу і відсунули косоварів на їх половину поля. Потім розпочалася пристрілка по воротах суперника. Ярмоленко пробив зі зміщенням – повз ближню штангу. Коноплянка здорово закинув через голови захисників на дальню штангу на Ярмоленка, але викрутив м’яч не в той бік і Андрій не встиг за ним.

Минуло ще кілька хвилин, Степаненко відмінно врозріз покотив уліво, а Коноплянка пробив з гострого кута в сітку із зовнішнього боку. Міг би і в центр віддати, але вирішив інакше. Після розіграшу штрафного Кучер пробиває в дотик... дуже повз ворота. Пройшло кілька хвилин і Степаненко грає з Кравцем, який скидає круглого під удар Коноплянці, а Євген обвідним ударом намагався вразити дальній кут, на жаль, м’яч пролетів за метр від штанги. Потім був супермомент у Кравця, який не зумів замкнути філігранний простріл Бутка. 

І врешті-решт на  31-ій хвилині трапився гол. Одна з нечисельних атак косоварів завершилася доволі небезпечним моментом біля воріт П’ятова, щоправда, з положенням поза грою. Сам голкіпер розіграв вільний ударЄ покотивши Кучеру, той відразу віддав вперед на чужу половину поля на Зінченка, Олександр запустив у штрафний майданчик  Кравця, а Артем пробив і вдало, зачепив ногу Ррахмані. Невелика зміна траєкторії, але якраз те, що було потрібно – круглий парашутом упав за комір голкіперу косоварів Уйкані – 1:0.

До перерви українці упустили ще пару шансів забити: Ярмоленко потягнув до штрафного майданчика, Бутко відволік увагу ривком по брівці, а Андрій ударив  під поперечину – Уйкані в ефектному стрибку нейтралізував небезпеку. Згодом Зінченко після передачі Коваленка ударом з лінії штрафного ще раз змусив косовського голкіпера попрацювати.

А після перерви активність українців в атаці не зменшилася. Спершу Кравець не забив, перебуваючи в офсайді. Хоча офсайд був помилково зафіксований. Але навіть без офсайду Артем момент упустив, адже невдало прийняв м’яч, відпустив його і потім намагався “проткнути” голкіпера, коли той уже перекрив ворота. 

Потім голландський рефері вирішив проявити неабияку принциповість і тричі поспіль не поставив очевидні одинадцятиметрові у ворота збірної Косова. Спершу Ярмоленка з порушенням правил блокував захисник. Згодом Бернард Беріша вдарив Бутка по бутсі і відправив українця на газон. Ну, і не варто забувати про підкат Рашіци під Коноплянку з очевидним порушенням правил. Усі ці епізоди відбулися в штрафному майданчику Косова, але рефері з усією своєю бригадою жодного пенальті так і не поставив.

Якби не було, але ці епізоди надихнули косоварів, які пішли вперед. І як в матчі проти Туреччини, біля воріт П’ятова почали виникати моменти, яких цілком можна було уникнути. Спершу Бернарду Берішу, який з’явився в другому таймі, дають спокійно пробити по воротах українців. П’ятов парирує удар у ближній кут, і хоча там досить було правильно вибрати позицію, дзвіночок, проте, пролунав і його наші захисники не почули. Буквально через хвилину той же Беріша знову пробиває, але на цей раз упускає, не потрапляє в площину воріт з дуже вигідного положення. 

І тут варто зазначити, що на відміну від матчу з турками, Шевченко вгадав із заміною. Не те, щоб Зінченко грав погано, але на поле вийшов досвідчений вовк – Руслан Ротань, який дещо покращив гру в атаці.

Не встиг він з’явитися на полі, як створив момент для Кравця, м’яч після удару якого  свистить повз “дев’ятку” воріт Уйкані. У відповідь невтомний Беріша після довгої передачі пробиває в поперечину воріт П’ятова. І ось тут за справу береться Ротань. Удар перший – м’яч встромляється в дальню “дев’ятку” воріт Косова. На жаль, лайнсмен “запалює” офсайд, і повтор фіксує, що на лінії польоту м’яча була світла голова перебуваючого в положенні поза грою Коваленка, яку Віктор, звичайно, оперативно пригнув, але це було вже не актуально. 

Ротань не засмучується з цього приводу і проходить вісім хвилин, як Руслан завдає удар номер два, пославши м’яча майже туди, де полетів круглий  і після першого пострілу. Цього разу вже без офсайду.

Але це був уже третій м’яч українців. Кількома хвилинами раніше Караваєв (ще одна заміна Андрія Шевченка) прогулявся по лівій бровці, потім різко прискорився і віддав передачу в центр точнісінько на Ярмоленка. Гравець “Динамо” зробив все філігранно. Першим дотиком не тільки прийняв, але відразу і підробив собі під удар, прибравши м’яч від захисника. Ну, і другим загнав круглого в сітку. Після цього гола стало спокійніше, а Ротань майстерно поставив крапку, остаточно знявши питання про переможця матчу.

Підсумовуючи матч, варто сказати, що нарешті ми побачили  прекрасне поєднання “досвідчених” і “перспективних”. Є в обоймі 19-річний Зінченко, автор першої гольової передачі 24-річний Караваєв, який організував другий гол. Є і 34-річний Ротань, який забив третій м’яч. Але ж є і “золота середина” – 26-27-річні Кравець з Ярмоленком. І це ми перерахували лише гравців, які забивали і організовували. А є ще чимало інших виконавців як молодих, так і досвідчених. Звичайно, косовари – не хорвати,  і навіть не турки з ісландцями. Це зрозуміло. Але як би не було, у збірній є і досвід, і майбутнє, і це надихає.

Є у команді і проблеми, а саме – оборона. У Мауро Тассотті ще безліч роботи. Так, голландський рефері міг вирішити все раніше, до моментів Беріші, однак склалося так, як склалося і при слизькому рахунку в обороні знову почалися проблеми. Як з турками. Тут, зрозуміло, є і кадрові питання по захисту, особливо до флангових захисників. Бутко грав проти Беріші, і грав дуже погано. При цьому попереду відпрацював відмінно. Точно така ж ситуація була і у Соболя з Туреччиною. Попереду – неймовірно, позаду – Емре Мор. Є питання і до центральних захисників. Тож гра вийшла не менше інформативною, ніж з турками, і ще раз зафіксувала проблеми позаду. Поряд з цим тішить око різноманітність в атаці. Тож є і позитиви. Зараз найголовніше 12 листопада переграти фінів і вже спокійно готуватися до матчу з хорватами, який відбудеться аж у березні наступного року. 

Щодо інших матчів нашої групи, то в них лідери здобули синхронні перемоги. Збірна Фінляндії після матчів у четвер відчувала себе ображеною. По-перше, через дискваліфікацію Романа Єрьоменка, по-друге, суддя в спірній ситуації зарахував гол у ворота команди Суомі на 95-ій хвилині, який подарував феєричну перемогу Ісландії. Зігнати злість фіни могли на збірній Хорватії, яка прилетіла в Тампере без двох ключових півзахисників – травмованих Луки Модріча і Івана Ракітіча. Господарі дали бій сильнішому супернику, але і вони не впоралися з Маріо Манджукичем. У минулому турі форвард оформив хет-трик у матчі з Косовом, а на цей раз забив єдиний переможний гол хорватів. 

Збірна Ісландії, як і у відбірковому циклі Євро-2016, взяла вдома гору в матчі з Туреччиною. Тоді було  3:0, тепер ісландці забили на м’яч менше, але навряд чи переживають через це. Турки пропустили на “Лаугардалсвьоллур” прикрі голи. Омеру Топрак знову не пощастило. Якщо в матчі з Україною він став винуватцем пенальті, то цього разу м’яч залетів у ворота рикошетом від нього. При другому голі Мехмет Топал не відреагував на ривок Альфреда Фіннбогасона, коли захисник ісландців просто послав м’яч головою вперед із центру поля. Тож після двох турів Ісландія ділить перше місце з Хорватією. Україна – третя, маючи на два очки менше.