Черговий нічийний результат зафіксований в групі I насправді став невигідний ані Україні, ані Туреччині. Андрій Шевченко перед матчем сказав, що його команду паритет цілком влаштує, проте це була не здобута нічия, а втрачена перемога. І як би не сталося так, що наприкінці відбіркового турніру ми ще не раз пошкодуємо про втрачені можливості біля воріт Волкана Бабаджана і з досадою згадаємо про пропущений м’яч перед самою перервою. Щоправда, про свої не використані шанси будуть згадувати і турки, адже вони цілком могли вирвати перемогу. 

Після двох зіграних матчів важко сказати, успішним чи провальним буде майбутнє збірної України під керівництвом Андрія Шевченка. Не так давно Україна виконала поставлене завдання, потрапивши на чемпіонат Європи, при цьому постійно перебуваючи під критикою за демонстровану гру. Але тоді всі говорили, що результат залишається, а гра забувається. Таке ставлення в підсумку стало причиною цілковитого провалу на Євро-2016. Зараз гра українців стала набагато цікавішою, але результат не зовсім позитивний. Дві нічиї змушують робити ставку на результат у майбутніх матчах проти косован і фінів, аби вийти на перший матч проти хорватів в статусі команди, яка все ще претендує на боротьбу за першу сходинку. Але це справи майбутнього, а зараз головне, зробити правильні висновки від двобою з турками.

Стартовим складом Андрій Шевченко чітко розставив пріоритети. Центр поля з Тарасом Степаненком, Віктором Коваленком та Олександром Зінченком виглядав нічим іншим, як експериментом, способом визначити, чи можливо претендувати на щось серйозне з настільки креативним, але вразливим в захисті, кістяком в середній зоні. Випробувати цей варіант було б куди більш доречним у неділю проти аутсайдера групи, а не в турецькому пеклі. Однак Шевченко вирішив експериментувати в цьому матчі – і його можна зрозуміти, адже де ще можна провести перевірку краще, ніж в найбільш бойових умовах?

Цікаво, що керманич збірної на післяматчевій прес-конференції зазначив про заміну Зінченка на Сергія Сидорчука в другій 45-хвилинці незалежно від рахунку. І з огляду на підсумковий результат можна сказати, що першій варіант виглядав трішки кращим за другий. Але насправді експеримент себе не виправдав. Проте найголовніше, що тренерський штаб збірної випробував його в дії. Андрій Шевченко ризикував результатом, але не ризикував перспективою. Спроба зіграти з таким центром – це і є те саме нове дихання, ті самі зміни на користь більш різноманітного і яскравого футболу, про які ми давно мріяли.

Враховуючи плани тренерського штабу збірної, головну увагу варто було приділити грі Коваленка. Зазначимо, що матч з турками гравець “Шахтаря” провів дуже слабо.  Перший тайм при позиційній обороні він діяв трохи в глибині ближче до Степаненка, і ефективності в нього було замало. Віктор програвав єдиноборства і вкрай невпевнено вступав у відбір. Згадаймо епізод на початку зустрічі, коли Коваленко із запізненням вирішив чинити тиск на суперника з м’ячем, оголив свою зону і не встиг повернутися назад, дозволивши Мехмету Топалу нанести удар по воротах. Добре, що Топал пробив несильно. Та і невдало в першому таймі попереду діяла взагалі вся збірна Туреччини, а тому помилки Коваленка в захисті не стали фатальними. Однак в другому таймі Віктор взагалі ніби розчинився на полі. І коли треба було встигати і в захисті, і в атаці, сил у “гірника” практично не залишилося.

Але все ж таки  деякі плоди експеримент Шевченка в першому таймі все одно приніс: підключення Коваленка до атак, коли він висувався на лінію із Зінченком, були вельми продуктивні. Можливо, Віктор не так часто торкався м’яча, більше перебуваючи в тіні, але його пересування безумовно змушували понервувати оборону збірної Туреччини. Наприклад, перший напівмомент України на 6-ій хвилині, який увінчався навісом Андрія Ярмоленка і ударом головою Зінченка, міг закінчитися куди цікавіше, підключи Андрій Коваленка, котрий надбігав до штрафного майданчика. 

Провалив матч і Євген Коноплянка, проте один момент у його грі вкрай важливий в контексті майбутнього збірної. В команді, в яку активно вливаються нові гравці, життєво необхідно знайти точки дотику. Лівий фланг нинішньої збірної України проводить лише другий матч у такому вигляді, а тому куди більше хотілося побачити вдалі дії між Коноплянкою і Едуардом Соболем, ніж просто індивідуальні дії гравця “Шальке”.

І ці дії були. Коноплянка не раз грав із Соболем на фланзі, а одна з його передач на хід Едуарду ледь не почала гольовий випад, замкни вдало наступний простріл Соболя Артем Кравець.

Євген активно допомагав своєму партнеру стримувати Емре Мора, і в першому таймі їм це практично вдавалося. У другій 45-хвилинці Мор мав багато більше свободи, проте тут варто говорити про фактор втоми як всієї команди, так і конкретно Коноплянки, який втратив кондиції після 

70-ої хвилини. А настирливий Емре немов з батарейкою відбігав усі 90 хвилин. 

Напевно Коноплянку варто було б замінити набагато раніше, але Андрій Шевченко випустив Івана Петряка тільки на 82-ій хвилині. У саме пекло, коли Туреччина помітно притиснула гостей – миттєво влитися в таку гру було надзвичайно важко, особливо для людини, яка проводить всього другий матч за національну збірну.

Але зв’язка Соболь – Петряк вже проявила себе у всій красі на рівні єврокубків, у тому числі і завдяки злагодженій роботі в обороні. Подивитися на їх взаємодію на полі в футболках збірної України було б як мінімум цікаво, і, хто знає, може, вже в неділю нам це вдасться.

Вихід в основі пари Іван Ордець – Олександр Кучер здивував не менше вибору тріо в центрі поля, однак Ордець за деякими винятками був на висоті: Іван практично не програвав верхову боротьбу і не допускав грубих помилок, у ряді епізодів спокійно нейтралізувавши напругу біля своїх воріт.

“Ми на правильному шляху”, – заявив Андрій Шевченко після матчу. Тренерський штаб продовжує закладати фундамент нової команди, і експерименти зі складом є незмінною складовою процесу. Цілком ймовірно, проти Косова ми побачимо ще один варіант поєднання гравців як в захисті, так і в нападі.

Більш-менш проаналізувавши гру наших футболістів, хотілось би згадати і про основні події на футбольному полі. Команда Андрія Шевченка добре почала матч. На перших хвилинах саме вона виглядала більш організованим із суперників і намагалася бути господарем становища. Звичайно, господарів ще за годину до матчу почав потужно підтримувати стадіон, та й самі вони вдома явно хотіли добитися перемоги. Але Україна не просто гідно трималася, а грала краще противника. І не дивно, що в середині тайму Україна забезпечила собі перевагу подвійним ударом. Спершу Андрій Ярмоленко зі заробленого Артемом Кравцем пенальті відкрив рахунок у матчі. І буквально відразу вже Ярмоленко допоміг відзначитися Кравцю, віддавши йому гольову передачу.

Два голи протягом трьох хвилин зіграли злий жарт із Україною. Неправильно буде говорити, що вони просто взяли і розслабилися на рівному місці. Однак наприкінці першого тайму гості відпрацьовували не так чітко, дозволяючи собі більше дивитися на поточний рахунок матчу, а не на ігрову стратегію. І не дивно, що турки відіграли один м’яч, коли до свистка на перерву залишалося кілька секунд. Після подачі з кутового у виконанні Хакана Чалханоглу відзначився Озан Туфан.

Після перерви вже почали позначатися не тільки тиск трибун, але і втома в діях гравців збірної України. Хоча початок другої половини краще провели українці. На 53-ій хвилині другий гол цілком міг забити Ярмоленко, який підступним ударом намагався вразити дальній кут –  але круглий пролетів поруч зі стійкою. Потім команди по черзі перевірили міць стійок воріт. На потрапляння Айхана в штангу Кравець відповів ударом в поперечину. У другому випадку, до речі, Бабаджан зачепив снаряд і тим самим врятував “вовків” від біди. Волкан взагалі зловив кураж після перерви. Невгамовний Кравець ще не раз турбував його, але воротар стояв стіною, показуючи, що більше пропускати не збирається. 

На останні чверть години наставник господарів Фатіх Терім налаштував підопічних по-особливому. Пішли заміни, а гра перемістилася до володінь П’ятова. І нерви в українців не витримали. За 10 хвилин до фінального свитка арбітр призначив пенальті – за фол Степаненка проти Тосуна. Сказати, що в цій ситуації порушення правил було очевидним, важко. Проте не варто забувати, що в першій половині у арбітра було значно більше підстав, аби вказати на позначку, коли українці намагалися стримати настирливого Мора. Тож одинадцятиметровий удар напевно був призначений за сукупністю порушень. На жаль, П’ятов не впорався з пострілом Чалханоглу і на табло засіяла повна рівність – 2:2. 

Не даремно Фатіх Терім заявляв, що в цій групі буде багато нічийних результатів. Як у воду дивився. Хоча турки наприкінці матчу цілком могли вирвати звитягу, але, на щастя, цього не трапилося.

Звичайно, прикро втрачати перемогу з різницею в два м’ячі, однак куди важливішa отримана інформація від експериментів, в майбутньому здатних принести користь. У неділю збірна України повинна зробити ще один маленький крок yперед і продовжити своє становлення. У будь-якому випадку в ситуації, що склалася, результат для нашої збірної не повинен грати першочергову роль. Поставити в найкоротші терміни гру – завдання як мінімум дуже складне, а тому, чіпляючись усіма правдами і неправдами за цей кваліфікаційний відбір, можна погубити перші паростки змін. Цей відбір швидше є перехідним для нового тренерського штабу і оновленої команди. Це розуміють фахівці, однак уболівальники все рівно очікують від збірної лише перемог.

Варто також згадати і результати інших матчів у нашій  групі. Збірна Хорватії доволі легко впоралася зі збірною Косова, відправивши у ворота суперників шість м’ячів, і не пропустивши жодного. А ось збірна Ісландії мала чималі проблеми у домашньому матчі проти фінів. Гості двічі виходили вперед і змушували господарів неабияк працювати, аби відновити рівновагу. А вже на шостій доданій хвилині господарі забили переможний гол. Щоправда, важко було сказати, чи перетнув лінію воріт м’яч після удару Сігурдсонна, принаймні фіни намагалися довести, що цього не сталося. Але рефері показав на центр поля.  Саме хорвати і ісландці нині очолюють групу І.