Саме в цьому матчі дебютував як тренер славетний український футболіст Андрій Шевченко. Якби перед грою йому запропонували для дебюту нічийний результат (а його багато хто прогнозував), він, не виключено, погодився б. Або, принаймні, не став би з ходу його відкидати. Однак побувавши в кроці від перемоги, Шевченко, як і більшість українських вболівальників, пережили розчарування. 

14 національних трофеїв, кубок Ліги чемпіонів та Суперкубок, “Золотий м’яч” і безліч індивідуальних призів. Цих нагород які здобув Шевченко на футбольному полі в якості гравця вистачить на цілу експозицію. Під державні ордени та медалі впору окремий стенд відкривати – їх у Андрія Миколайовича вже півдесятка. Для України – він легенда. Беззастережно кращий гравець свого далеко не безталанного покоління. Найуспішніший нападник пострадянського простору. Чому ж так насторожено, якщо не сказати скептично, сприйняли прихід колишнього кумира на посаду головного тренера національно збірної?

Причини для занепокоєння – на поверхні. Найперша – мізер досвіду. Не ігрового,  його знаменитому бомбардиру не позичати,  а саме тренерського. Шеві щастило на строгих, але справедливих і мудрих вчителів. Валерій Лобановський в Києві, Карло Анчелотті в Мілані, Жозе Моурінью в Лондоні – у цих викладачів ледарі і телепні не затримувалися, незалежно від масштабу футбольного обдарування. А Шевченко був тямущим і працьовитим учнем – в іншому випадку не зробив би настільки успішної кар’єри.

Співпраця з кращими представниками професії збагатила Андрія безцінними знаннями. Але можливості застосувати їх на практиці у нього не було. Шевченка, як тренера, ми почнемо відкривати для себе вже в ході кваліфікації ЧС-2018. І скоріш за все він і сам поки не цілком собі уявляє силу власного дару, адже для початку непогано було б перевірити його наявність...

Високі стандарти навчання не гарантують успіху в самостійній практиці. На прикладі “золотого” “Мілана” середини нульових це чітко простежується. З партнерів Шевченка по манчестерському фіналу Ліги чемпіонів 2003 року в тренери подалися четверо – Неста, Гаттузо, Зеєдорф та Індзагі. Успіху поки не добився ніхто – нуль трофеїв на квартет.

Можливо, бувалі бійці просто не дозріли ще для великих звершень. Так нікому і не приходило в голову ставити Піппо на чолі збірної Італії або Кларенса – біля керма Нідерландів. Їх і в “Мілані” підвищували в надії на те, що хтось вистрелить. З Індзагі не вийшло “міланського Гвардіоли”, а з Зеєдорфа, мабуть, і не могло вийти – людина навіть дублерів не тренувала ані дня ...

Шевченку вистачило розсудливості відхилити пропозицію ФФУ після Євро-2012. А може, політичні амбіції банально переважили спортивні. Хто знає, коли Андрій Миколайович повернувся б у великий футбол і чи повернувся би взагалі, прикрась лацкан піджака депутатський значок. Невдача на парламентській ниві змусила його пошукати себе в більш звичному середовищі.

Два роки Шевченко відучився на тренерських курсах, отримав категорію Pro. Проте його включення в штаб Михайла Фоменка викликало масу пересудів в футбольному співтоваристві. Фактично Андрій Павелко нав’язав свого близького друга і кума головному тренеру, тим самим поставивши Михайла Івановича в делікатне становище. Якщо вже футболісти, з їх власних слів, здогадувалися про затіяну главою ФФУ заміну, Фоменко тим більше не тішив себе ілюзіями щодо свого майбутнього. Операція “Наступник” почалася в збірній ще до Євро-2016 і зміцненню атмосфери довіри і взаєморозуміння в колективі точно не сприяла. І результат який збірна показала на полях Франції, говорить про те, що щось все ж таки заважало як тренерам так і футболістам.

До сих пір наймолодшим тренером в історії української збірної був Юрій Калитвинцев. Він удостоївся честі покерувати командою на правах “в.о.” в 42 роки – в проміжку між Мироном Маркевичем і Олегом Блохіним. Жодного офіційного матчу на цій посаді не провів – тільки товариські.

Шевченку тільки через три тижні виповниться 40. І йому не спаринги – відразу офіційні матчі грати. Перший – проти героїв Євро, ісландців. У гнітючій тиші дискваліфікованого “Олімпійського”.

Прихильники ризикового призначення кивають в сторону багаторічного товариша Шеви по “біло-синій” і “синьо-жовтій” атаці. Сергій Ребров до 42 років зібрав п’ять трофеїв на чолі київського “Динамо”. Так чому б і Шеві не стартувати з цього місця в кар’єру? 

Склад збірної Ісландії можна було спрогнозувати з 99% вірогідністю – наставник ісландців  Геймір Гальґрімссон з одинадцяти, які розпочинали всі поєдинки на Євро-2016, не міг розраховувати лише на нападника Колбейна Сіґторссон. Як і очікувалося, замінив його Альфред Фіннбоґасон. А ось від Шевченка очікувались якісь зміни. На традиційній прес-конференції перед матчем Андрій Миколайович не стверджував, що обов’язково підготує сюрприз супернику, але дуже чітко зазначив, що проблему з відсутністю ігрової практики у форвардів, викликаних в збірну, тренерський штаб команди вирішить. У підсумку, в стартовому складі “синьо-жовтих” не виявилося жодного “чистого” нападника, проте з перших хвилин одночасно вийшли Зінченко і Коваленко, які  раніше в основному або змінювали один одного в ході зустрічі, або ж вступали в гру з лави запасних. Причому, першому відводилася роль прихованого форварда – саме хавбек “Шахтаря” найчастіше виявлявся на позиції нападника, не тільки розташовуючись вище всіх партнерів по збірній, але і намагаючись вриватися в штрафний майданчик.

Другий сюрприз – присутність у складі Богдана Бутко, який в нинішньому сезоні зіграв лише 54 хвилини, і Едуарда Соболя, для якого цей матч став дебютним у складі “синьо-жовтих”. З огляду на те, що пару центральних захисників склали Ракицький і Кучер, виходить, що в цей раз оборона українців була суто “донецькою” (нехай Соболь грає на правах оренди в “Зорі”, але належить він “Шахтарю”). Сюрприз третій, який Шевченко також не став розкривати на прес-конференції – новий капітан збірної. Ним став Олександр Кучер. І так склалося що саме помилка новоспеченого капітана стала причиною голу в ворота збірної України.

Альфред Фіннбоґасон вже на п’ятій хвилині зустрічі відкрив рахунок. Захист українців дозволив нападнику вийти віч-на-віч з Андрієм П’ятовим. Удар в кут воротар парирував, але м’яч від Кучера повернувся до форварда, який вже з гострого кута не промахнувся. Пропущений гол став для української збірної легким нокдауном, був потрібен час, щоб оговтатися від нього,  адже через п’ять хвилин у ворота Андрія П’ятова мало не влетів другий гол. Альфред Фіннбоґасон, чисто, корпусом на фланзі відтіснив все того ж Кучера і відпасував точно на Йона Бедварссона, який виявився на самоті перед воротами. Перший постріл півзахисника збірної Ісландії Андрій П’ятов парирував, а ось з другим ударом він вже допомогти не зміг, проте, на щастя, ісландець відправив м’яч вище поперечини воріт. 

До середини першого тайму підопічні Андрія Шевченка не створили жодного гольового моменту у володіннях Ганнес Галльдоурссона. Ставка на швидких і вертких форвардів зовсім не працювала. Так, українська збірна багато володіла м’ячем, частіше била по воротах суперника. Тільки це все було зовсім не близько до небезпечного моменту. Здавалося, що гру все-таки контролюють підопічні Геймір Гальґрімссон, які своїми контратаками доставляли масу проблем українській збірній. До кінця першого тайму ісландці через травму втратили Арі Скуласон. Як тільки останній через пошкодження покинув поле, Андрій Ярмоленко зрівняв рахунок. Галльдоурссон відбив потужний удар з-за меж штрафного майданчика у виконанні Ярослава Ракицького. На добиванні першим виявився Андрій Ярмоленко, який вразив правий кут воріт гостей. Відпочивати команди вирушили з рівним рахунком. Тільки гол збірної України з логіки гри не витікав зовсім. Ісландці в перші сорок п’ять хвилин виглядали краще, впевненіше і організованіше.

На другий тайм українці вийшли з більшою зарядженістю на боротьбу, на атаку, на активні дії. У ісландців вже не виходило так швидко розгортати контрвипади, як це було на початку першої половини матчу. Олександр Зінченко став діяти глибше, намагаючись починати атаки своєї команди гострими передачами. Його позицію суперник швидко розкусив. І як тільки Зінченко отримував м’яч, поруч виростали два гравці збірної Ісландії, які намагалися перекрити можливі напрямки для перспективних передач. Атакуючі дії гостей продовжували будуватися за рахунок довгих передач в розрахунку на Альфреда Фіннбоґасона. На шестидесятій хвилині ісландці могли забити другий м’яч. Після навісної передачі Йохана Гудмундссона хороший удар з близької відстані наносив Альфред Фіннбоґасон. І гол міг відбутися, якби не спина Рагнара Сіґурдссона, який опинився на шляху м’яча, прямо перед лінією воріт. 

Після середини другого тайму українці поступово стали збиратися великими силами на чужу половину поля, притискаючи суперника до воріт ісландців. Тільки і Гадльґрімссон розумів, що нічия на виїзді для його команди – непоганий результат. Наставник збірної Ісландії став діяти, націлившись на нічийний результат. Замінами він освіжав лінію півзахисту, а його футболісти великими силами зустрічали суперника на своїй половині поля. І вийшли на заміну гравці не помітили підключення Богдана Бутко, якого повалили на газон в чужій штрафній площі, а арбітра призначив пенальті. Євген Коноплянка розвів м’яч і воротаря по кутах, але своїм ударом влучив у штангу. Незабите пенальті вплинуло на всю команду. Впевненість при атаках стала поступово випаровуватися, настрій, природним чином, звалився в самий низ. Чогось досягти до фінального свистка не змогли ні ті, ні інші. Матч так і закінчився з рахунком 1:1.

Наступний свій матч українська команда проведе 6 жовтня в Стамбулі, де зустрінеться з турецькою збірною. 

В інших матчах нашої групи був зафіксований один і той же результат – 1:1. Збірна Туреччини, зачепилася за нічию у матчі з фаворитом групи – командою Хорватії. Хорвати здорово виглядали на Євро-2016, де їм не пощастило в плей-оф: вони вилетіли, програвши майбутнім переможцям турніру – португальцям. Але за нічию з Туреччиною “шашкові” повинні звинувачувати тільки самих себе. Вони були попереду, після того як Іван Ракітіч забив з “точки”, але дозволили Хакану Чалханоглу зрівняти рахунок. 

Збірна Косово в своєму дебютному офіційному матчі кваліфікації чемпіонату світу відвезла нічию з Фінляндії. За статистикою гості навіть перевершили господарів як у володінні м’ячем, так і за ударами. Автором першого гола збірної Косово став Валон Беріш – уродженець шведського Мальме, колишній гравець збірної Норвегії і півзахисник австрійського “Ред Булл Зальцбург”. У другому таймі він реалізував пенальті. А у фінів на 18-й хвилині відзначився Паулус Араюури.