Олімпіада в Ріо поступово наближається до завершення. Вже 21 серпня в Бразилії згасне олімпійський вогонь. Для збірної України  нинішні Олімпійські ігри вже однозначно стануть найгіршими в історії, але незважаючи на це ми продовжуємо спостерігати за виступами наших атлетів. 15 та 16 серпня були одні з найкращих для нашої команди. Скарбничка збірної поповнилася відразу трьома нагородами і усі вони були різного ґатунку, хоча усі очікували, що всі три медалі будуть золотими. Однак невдачі продовжують переслідувати українських спортсменів. І лише Олег Верняєв нарешті здобув “золото” нинішніх Ігор.

15 серпня на Олімпіаді борець греко-римського стилю Жан Беленюк приніс Україні п’яту нагороду. У змаганнях y категорії до 85 кг він був змушений задовольнятися “сріблом” через жахливе суддівство в фіналі. Без медалей у вправах на кільцях і опорному стрибку залишилися українські гімнасти Ігор Радівілов і Олег Верняєв. 

У 11-й день Олімпіади-2016 виступав один iз головних претендентів на “золото” у складі збірної України – борець греко-римського стилю Жан Беленюк. У минулому році він став лише третім в історії України чемпіоном світу з цього виду спорту після Рустама Аджи і Володимира Шацьких. За це досягнення Національний олімпійський комітет визнав Беленюкa кращим спортсменом країни 2015 року.

Олімпійський сезон борець також почав впевнено і додав до своїх досягнень ще й титул чемпіонату Європи, вирушивши до Бразилії в статусі головного фаворита в категорії до 85 кг.

Це звання Жан Беленюк на олімпійському килимі сповна підтвердив, на шляху до фіналу здобувши три впевнених перемоги. У стартовому поєдинку українець достроково виграв у єгиптянина Ахмеда Саада – 9:0, у чвертьфіналі за явною перевагою вибив болгарина Ніколая Байрякова – 10:1, а в півфіналі впорався бронзовим призером чемпіонату світу 2013 року дагестанцем Джавідом Гамзатовим, який нині виступає за Білорусь – 6:0.

У фіналі Беленюкa чекав дуже незручний суперник – грузин Давіт Чакветадзе, котрий виступав за Росію.

Слід зазначити, що торік Беленюк двічі в Баку зустрічався з Чакветадзе. І обидва рази – в фіналі Європейських ігор і на турнірі Гран-прі – переміг борець із Росії. Втім, хоча він для Жана, судячи з усього, дуже незручний суперник, однак це ще ні про що не говорило. Вірилося, що Беленюк, провівши роботу над помилками і добре знаючи всі сильні і слабкі сторони Чакветадзе, перебуваючи, до того ж, на піку спортивної форми, таки змінить статистику проти суперника.

 У це вірилося навіть тоді, коли фіналістів у категорії до 85 кг запросив на килим рефері з... Грузії. Просто годі зрозуміти, як могло так статися, що на вирішальну сутичку не за якесь там звичайне “золото”, а найдорожче, олімпійське, буде призначений арбітром одноплемінник одного з опонентів, який до того ж мешкає... у російській Пермі. 

 Спочатку, правда, цей парадокс не надто відчувався. Жан нібито за висмоктану з пальця пасивність був поставлений в партер. Але Беленюк викрутився, вислизнув з обіймів суперника. А коли вже трохи згодом у партері був Чакветадзе, киянин не упустив можливість відірвати його від килима і повів – 2:0.

Другий період сутички. Незабаром ні з того, ні з сього суддя звідкись відкопав, що Жан пасивний і покарав його балом, до того ж ще змусив стати в партер. Далі раптом арбітр, вважаючи, що Беленюк торкнувся рукою ноги суперника, додав Чакветадзе ще два очки, вивівши його в лідери – 3:2. Минуло кілька секунд – і знову рефері незрозумілим рішенням поставив нашого борця в партер. Цього разу росіянин використав свій шанс і отримав два бали. І тут же суддя безцеремонно буквально зі стелі переправив цю “двійку” на ... “четвірку”. 

Розсерджений такою відвертою несправедливістю, з усього було видно, Жан змирився з поразкою, дозволивши супернику двічі виштовхнути його за межі килима. Заробивши чергові очки, Чавкетадзе з рахунком 9:2 при цілковитій суддівської вакханалії був оголошений переможцем фіналу і олімпійським чемпіоном. А Беленюк у зажурі був змушений піднятися на срібну сходинку олімпійського п’єдесталу.

Сподівалися українці на успішний виступ у Ріо двох бронзових призерів останнього ліцензійного чемпіонату світу – Олександра Чернецького (категорія до 130 кг) і Дмитра Тимченка (до 98 кг). 

Однак цього разу рулетка розкрутилася не в потрібному для них напрямку. Чернецький, достроково перемігши у стартовій сутичці з рахунком 9:0 єгиптянина Абделлатіфа Мохамеда, потім був явно не схожий на себе самого в 1/8 фіналу проти грузина Якоба Каджая. Відкривши рахунок одним балом, Олександр незабаром вже поступався суперникові – 1:2. Ну, а закінчилося все тим, що Чернецький проґавив кидок суперника і... опинився обома лопатками притиснутий до килима.

Також більше нагадував свою бліду тінь у першому поєдинку Тимченко. Що й казати, коли за шість хвилин сутички з габаритним угорцем Балашем Кішша наш Дмитро не вчинив жодного прийому і програв супернику – 0:3. Після цього стартового фіаско він, як і Чернецький, зійшли з турнірної дистанції, опинившись далеко від олімпійського п’єдесталу.

Багато чого в понеділок чекали і від українських гімнастів – Олега Верняєва і Ігоря Радівілова в фіналах на кільцях і опорному стрибку.

Радівілов небезпідставно розраховував на успіх на кільцях, оскільки в 2013 році брав на цьому снаряді “золото” чемпіонату Європи. Українець виконав свою вправу без грубих помилок, показав хороший зіскок, але отримав від суддів всього 15,466 бала і фінішував у результаті п’ятим. Олімпійським чемпіоном став Елефтеріус Петруніас з Греції, який заробив високі 16,000 бала.

В опорному стрибку Радівілов також постраждав від сумнівного рішення суддів. У цій дисципліні українець вже давно є одним із найсильніших у світі, що він і довів чотири роки тому на Олімпіаді в Лондоні, де завоював “бронзу”.

Напередодні Ріо 2016 ім’ям Радівілова взагалі був названий новий складний стрибок у три оберти вперед. Українець ризикнув і вирішив його вперше офіційно виконати саме в фіналі Ігор. До чистоти самого стрибка претензій не було, підвело Радівілова лише приземлення, при якому він оступився, ледь не сівши на мати. Проте підсумкова оцінка українця 14,933 викликала подив – за складність судді йому істотно недодали балів, у результаті чого з середньою сумою 15,033 за дві спроби Радівілов зайняв у фіналі останнім, восьме, місце.

Не зміг втрутитися в боротьбу і чемпіон Європи в опорному стрибку Олег Верняєв. У другій спробі він невдало приземлився і з результатом 15,316 фінішувавши п’ятим. Олімпійським чемпіоном став гімнаст із КНДР Рі Се Гванг, який отримав 15,691 бала.

Закінчила свої виступи і перша в історії українка, яка брала участь в плей-оф олімпійського турніру бадмінтоністок, – Марія Улітіна. В 1/8 фіналу її зупинила Порнтіп Буранапрасертсук з Таїланду – 0:2.

Також у фіналі змагалася українська легкоатлетка Ольга Земляк, яка пробилася до вісімки кращих на дистанції 400 м. Правда, нашій бігунці було складно розраховувати у вирішальному забігу на медаль, оскільки її результат у півфіналі – 50,75 сек. хоч і був її особистим рекордом, але серед фіналісток виявився гіршим.

У фіналі Земляк пробігла повільніше – за 51,24 сек. і фінішувала 7-ою. Олімпійською чемпіонкою стала Шона Міллер з Багамських островів – 49,44 сек.

А головною ж героїнею цього дня стала польська легкоатлетка Аніта Владарчік, яка виграла “золото” в метанні молота з новим світовим рекордом – 82,29 м.

16 серпня на Олімпійських іграх в Ріо-де-Жанейро вперше прозвучав гімн України: гімнаст Олег Верняєв упевнено переміг у вправах на брусах і завоював перше для України “золото” Ігор. Трохи пізніше українці отримали ще один привід для радості: легкоатлет Богдан Бондаренко виграв “бронзу” в секторі стрибків у висоту. І нехай спортсмен і його вболівальники розраховували перед стартом змагань на більше, на нинішній Олімпіаді доводиться радіти кожній перемозі, що в підсумку оцінюється будь-якою нагородою.

Олег Верняєв виходив на змагання вже в ранзі срібного призера, а також із думками про те, що в двох попередніх фіналах окремих видів йому не вдалося показати себе з найкращого боку. 

Однак на своїх улюблених брусах він зробив все настільки добре, що не залишив сумнівів у своїй перемозі. Залишається лише додати, що золотої медалі на XXI Літніх Олімпійський іграх вся країна чекала 12 днів. Верняєв, який міг бути з “золотом” ще 6 днів тому, став в один ряд з такими атлетами як В’ячеслав Олійник, Яна Клочкова, Ольга Харлан, Галина Пундик, Олена Хомрова, Ольга Жовнір, Яна Шемякіна – усіма тими, хто приносив Україні перші золоті медалі на іграх з 1996 по 2016 рік.

Новоспечений Олімпійський чемпіон та срібний призер Ігор-2016 зі спортивної гімнастики Олег Верняєв одразу після виступу поділився своїми емоціями з прес-службою Національного олімпійського комітету України.

“Я дуже щасливий та пишаюся цією медаллю! Нарешті я тримаю в руках олімпійське “золото”, – каже наш гімнаст.

Він також зізнався: “Після багатоборства трохи засмутився, тому що розраховував на перше місце, мріяв про олімпійське “золото”, але не склалося. Наступного разу треба бути ще сильнішим. А зараз – зараз усе добре!”.

“Сьогодні дуже переживав. Зміг заснути тільки близько четвертої ранку. На розминці нічого не міг зробити, але все ж таки впорався з хвилюванням. Я дуже радий”, – додає спортсмен.

Олег також прокоментував новину про те, що завдяки домовленості президента Національного олімпійського комітету України Сергія Бубки з керівництвом Міжнародної федерації гімнастики олімпійське гімнастичне обладнання Ігор-2016 після завершення змагань на безкоштовній основі буде передано в Україну.

“Це дуже чудова новина! На мій погляд, це важливий крок для подальшого розвитку спортивної гімнастики в Україні та значний внесок у примноження славних традицій нашого виду спорту”, – сказав Верняєв.

Олег дав хороший приклад іншим спортсменам, яким ще належить пройти різні змагання, щоб гідно представити Україну. Однак навряд чи про “золото” Верняєва думав Богдан Бондаренко. Стрибуни у висоту – атлети особливі, адже крім того, щоб стрибнути вище, їм необхідно ще і не зачепити планку. Тому налаштовуються вони на старти, в основному, на самоті і без зайвих думок. Тим більше, в той момент, коли майже всі чекають від тебе тільки перемоги.

Бондаренко відрізняється від інших упевненістю в своїх силах і зовнішнім виглядом: 26-річний харків’янин завжди виступає в кросівках різного кольору. Крім того, на чемпіонаті світу в Москві в 2013 році Бондаренко вразив усіх своєю тактикою – пропуском висот, перед виходом на вирішальні спроби. Тоді ризик виправдався і Богдан стрибнув з другої спроби на 2.41 м. На цей же раз Бондаренко чомусь вирішив пропустити висоту 2.36 – ту саму, яка стала вирішальною в турнірній боротьбі.

Коли в Ріо вийшов на 2.38, такої впевненості, як у Москві, не було. Побоювання підтвердилися – двічі він збив планку на 2.38, потім перейшов на 2.40 і теж промахнувся. Було видно, що українець не налаштувався – спочатку він просто пробіг повз сектор, а потім допустив помилку в розбігу і поштовху. У підсумку тільки третє місце. Втім, як виявилося, за повідомленнями ЗМІ, українець лише кілька днів тому завершив курс лікування антибіотиками, тому причина невпевнених стрибків лежить на поверхні.

Взагалі Олімпійські ігри ніколи не були чимось особливим в плані результатів у секторі стрибків у висоту. Майже всі рекорди встановлювалися на інших змаганнях, в основному на чемпіонатах світу. Однак вагу і важливість звання олімпійського чемпіона ніхто не відміняв. Дерек Друен, який переміг в Ріо, прийшов до таких регалій у 25 років. Бондаренку вже 26, але при цьому він набагато ближче підібрався до здавалося б вічного рекорду Хав’єра Сотомайора більш ніж 20-річної давності (кубинець стрибнув 2.45 в 1993-ому – на досить рядових змаганнях в іспанському місті Саламанка). Тому залишається сподіватися, що до Ігор у Токіо Бондаренку вдасться не тільки зберегти переможний настрій, а й встигнути здивувати світ чимось особливим.

Медальний урожай українців міг бути і більшим. Так, відразу в трьох дисциплінах спортсмени під синьо-жовтим прапором зупинилися за крок до п’єдесталу пошани: колега Бондаренка Андрій Проценко (він теж узяв 2.33, але витратив на це на одну спробу більше), байдарочниця Анастасія Тодорова і Інна Гріщун – на 500-метрівці, а також дует синхроністок Анна Волошина/ Лоліта Ананасова. Каноїст Павло Алтухов прийшов 5-м до фінішу 1000-метрівки, а титулований стрибун у воду Ілля Кваша опинився на 6 місці, на 3-метровому трампліні.