Вкрадене “золото” Ріо
Олімпійські ігри в Ріо продовжують бути в центрі уваги усієї спортивної спільноти. На жаль, українські спортсмени поки більше розчаровують своїх yболівальників
За чергові два дні скарбничка збірної поповнилася лише срібною нагородою. Загалом українці наразі вибороли лише три медалі – два “срібла” і “бронзу”.
Судді можуть yсе
10 серпня скарбничка медалей української олімпійської команди в Ріо могла поповнитися кількома нагородами, і одна з них могла стати золотою. Але в підсумку доля розпорядилася інакше: спочатку через негоду було скасовано фінали у веслярів-академістів, де одними з фаворитів були українські екіпажі, а потім перше місце упустив гімнаст Олег Верняєв: y драматичній розв’язці на гімнастичному помості “Ріо Олімпік Арена” взяли участь не тільки спортсмени – українець і його головний конкурент, дворазовий олімпійський чемпіон Утімура Кохей, а й ті, що в жодному разі не повинні втручатися в справжню спортивну боротьбу між атлетами, – судді.
Утімура Кохей не знав поразок у багатоборстві сім років поспіль: виграв шість чемпіонатів світу, плюс Олімпійські ігри-2012.
Британці Деніель Кітінгс і Макс Вітлок, німці Філіп Бой і Марсель Нгуен, японці Рехей Като і Юсуке Танака – хто тільки не намагався протягом останніх двох олімпійських циклів зняти корону з легендарного Утімура. Марно!
Про те, що серйозна загроза для його величності підростає в Україні, вперше всерйоз заговорили в сезоні 2013/2014, коли Олег Верняєв після невдачі на світовому форумі в Антверпені став вигравати турнір за турніром, при цьому перетворюючи в правило подолання рубежу в гросмейстерські, за мірками багатоборців, дев’яносто балів.
Але на чемпіонатах світу Верняєву показати всю свою силу ніяк не вдавалося. У 2014 його медаль вилетіла за килим. У Глазго-2015 впала з коня. Втім в перший день змагань на арені HSBC в Ріо-де-Жанейро Утімура Кохей нічого надприродного не продемонстрував, більш того, зірвався з поперечини. Хоча, якщо пам’ятаєте, не відзначався він у кваліфікації і чотири роки тому в Лондоні. Тоді у японця і зовсім був лише дев’ятий результат, що не завадило йому згодом стати олімпійським чемпіоном.
Верняєв же всі шість снарядів пройшов рівно і набрав першу суму 91,964, майже на півтора бала випередивши найближчого суперника, того самого Утімуру. А це означало, що в фіналі вони будуть працювати в одному потоці і їх оцінки буде легко порівнювати.
Починала група лідерів фінальні змагання з виступу на вільних вправах – одному з коронних снарядів для Утімура, і не зовсім комфортного для Верняєва. І японець пішов у відрив 15,766 проти 15,033.
Своє Олег взяв у наступному підході, опинившись у прямому і переносному сенсі цього слова, на коні. І хоча за оцінкою за виконання японець і тут був, на думку суддів, кращим (8,700 проти 8,533). Але в складності програми українець перевершив суперника (7,0 проти 6,2). І скоротив відставання в сумі з 0,7 бала до 0,1.
А після кілець у турнірній таблиці і зовсім змінився лідер. Верняєв зі своєю 6,6-бальною комбінацією серед багатоборців виявився поза конкуренцією – 15,300. Більш високу базу продемонстрував тільки Манрике Лардует (6,7), до слова, віце-чемпіон світу зразка Глазго-2015. Але вже в наступному виді, яким для кубинця був опорний стрибок, він отримав травму голеностопу і змушений був знятися зі змагань.
Утімура ж і раніше не любив кілець, і на цей раз отримав 14,900, і не тільки поступився загальним лідерством Верняєву, але пропустив уперед ще і британця Макса Вітлока.
Попереду було два ударних снаряди Олега – опорний стрибок, де він є чинним чемпіоном Європи, і бруси, на яких він став чемпіоном світу-2014. І якщо з стрибком у Утімури теж все було в порядку (він набрав навіть трохи більше, ніж український гімнаст 15,566 проти 15,500), то на брусах зрівнятися з Верняєвим він не міг (15,600 проти 16,100).
Перед заключним видом стало остаточно ясно, що боротьбу за “золото” в багатоборстві поведуть Кохей і Олег. Вони більше ніж на бал випереджали всіх інших учасників, серед яких вималювалася четвірка претендентів на “бронзу” з різницею у 0,277 бала. У неї входили британець Макс Bітлок, росіянин Давид Белявський і два китайцi Ден Шуді та Лінь Чаопань.
Перекладина ніколи не була сильним снарядом у Верняєва, на відміну від Утімури, якому вона принесла найбільше медалей в окремих видах на чемпіонатах світу (“золото” Глазго-2015 року, “срібло” Наньнін-2014, “бронзу” Токіо-2011 і Антверпена-2013). Але в олімпійській кваліфікації на арені HSBC в Ріо трапилася парадоксальна річ. Верняєв несподівано для всіх і навіть себе самого заробив на перекладині путівку в фінал.
Утімура ж, навпаки, промахнувся і вирушив на незаплановане побачення з матом. Своє непопадання у фінал він, як і личить представнику азіатської культури, та ще й з таким статусом, сприйняв по-філософськи, мовляв, “помилка – це не так погано, вона допомогла мені сконцентруватися і усвідомити, що я виступаю на Олімпіаді”.
У фіналі багатоборства японець помилитися на перекладині собі не дозволив, але виглядав далеко не так розкішно, як бувало раніше. Працював обережно, не навідліг. Але судді цього ніби не помітили – і відсипали королю, що називається, по-королівськи балів – 15,800 (це було навіть більше, ніж Утімура отримав за перекладину на чемпіонаті світу в Токіо, де встановив сумарний рекорд – 93,631). У Ріо загалом у японця вийшло 92,365.
Верняєв закривав фінал абсолютної першості на Олімпіаді. Його перевага над королем після п’яти снарядів становилa 0,9 бала. А це означало, що для “золота” за свою вправу на перекладині йому досить було отримати 14,900. Місія цілком здійсненнa, з урахуванням того, що в кваліфікації він мав 15,133.
Зі своєю комбінацією український гімнаст упорався може і не на “відмінно”, але досить добре. І сталося те, чого не очікував Олег, а разом із ним уся Україна. 14,800 – друге місце, і програні нікчемні 0,099.
У цей момент в іншому кінці арени на трибунах японці приводили до тями маму Кохея – в минулому теж гімнастку. Тому що побачивши цифри, вона насправді втратила свідомість.
Після змагань Утімура Кохей зізнався, що думав уже про поразку: “Захистити титул олімпійського чемпіона було неймовірно важко. У Лондоні я знав, що навіть якщо допущу помилку, все одно зможу завоювати “золото”. Але в цей раз все було інакше. Олег поставив таку планку, що мені не можна було помилятися. Радий, що мені вдалося перебороти себе – це стало ключем до успіху.
Я припускав, що все вирішиться на перекладині. Зі своєю комбінацією впорався, тому навіть якби програв, то мені нема в чому було б собі дорікнути. Чесно кажучи, я і думав, що програв. Не знав, скільки перед заключним снарядом розділяло нас із Олегом. Але коли оголосили його оцінку, почав швидко подумки рахувати.
Говорять, що судді були до мене більш прихильні, ніж до Верняєва? Це смішно! Оцінки об’єктивні”.
А ми відзначимо, що Верняєв став першим за 16 років українцем, якому вдалося піднятися на п’єдестал пошани в абсолютній першості. Після того, як в Сіднеї Олександр Береш став “бронзовим” у цій програмі, українські гімнасти були в призах лише в окремих дисциплінах – Валерій Гончаров, Ігор Радівілов. Однак навіть це відчуття історії навряд чи зможе підсолодити донеччанину відчуття від цих останніх драматичних хвилин вечора 10 серпня. Що ж, тепер Верняєв зробить все можливе, щоб взяти нагороди в окремих видах.
В інших змаганнях дощ і вітер над Ріо внесли свої корективи в розклад. Спочатку стало відомо про скасування всіх гонок в академічному веслуванні, а там в українських спортсменів серйозні претензії, а потім перенесли на день ще й тенісні матчі – в одному з них Еліна Світоліна повинна була зіграти чвертьфінальний поєдинок проти чешки Петри Квітової.
До того ж частково дощ і мокра дорога вплинули на результати українських велосипедистів у гонці з роздільним стартом, яка відбулася вранці за місцевим часом.
Втім ті, від кого чекали перемоги, її і добули – у жінок втретє олімпійською чемпіонкою стала 42-річна Крістін Армстронг із США, а у чоловіків – майстер ривків і фінішних відрізків швейцарець Фабіан Канчеллара. А Ганна Соловей, яка в 2014 році була віце-чемпіонкою світу в цій дисципліні, в результаті виявилася на 20-ому рядку фінальної класифікації. Андрій Гривко виступив трохи краще – 16-е підсумкове місце.
Чергова невдача чекала українців у дзюдо: українець африканського походження Кеджау Ньябалі без варіантів поступився кубинцеві Аслею Гонсалесу в категорії до 90 кг. Таким чином, у складі української збірної з цього виду єдиноборства залишилося четверо представників: Вікторія Туркс і Світлана Яромка – у жінок, Артем Білошенко і Яків Хамм – у чоловіків. Всі четверо є представниками важких категорій, в яких українські дзюдоїсти трохи сильніші.
Також закінчили виступи і двоє представників збірної з фехтування – рапіристка Ольга Лелейко і шабліст Андрій Ягодка. Обидва спортсмени вилетіли після перших же матчів на турнірі, незважаючи на те, що Лелейко може похвалитися серйозним досвідом, а той же Ягодка – перемогою на Європейських іграх-2015. Що ж, Лелейко і Ягодка підвели риску під особистими змаганнями, в яких завоювати нагороду серед українців вдалося лише Ользі Харлан. Попереду – командні змагання. Українці візьмуть участь у турнірі шаблісток, шпажистів і шпажисток.
Продовження невдач
У 7-й день Олімпіади з українців ближче за всіх до завоювання нагороди наблизився дзюдоїст Артем Блошенко в категорії до 100 кг. На цього 31-річного спортсмена в Ріо особливо ніхто не ставив, оскільки великих досягнень у його кар’єрі не було. Блошенко ставав “бронзовим” призером чемпіонату Європи-2012 і вигравав командну першість континенту. Однак рівень конкуренції в європейському дзюдо незрівнянний зі світовим.
Але Блошенко в Ріо всіх здивував. Перші три поєдинки він завершив достроково і переміг узбека Курбонова, пакистанця Шаха і корейця Чо Гухама. А в чвертьфіналі українець прибрав зі свого шляху віце-чемпіона світу Карла-Ріхарда Фрая з Німеччини і отримав право боротися за медалі.
У півфіналі Блошенко зіткнувся з ще одним фаворитом в категорії до 100 кг – другим номером світового рейтингу Ельмаром Гасимовим з Азербайджану і зазнав дострокової поразки. Українець програв і сутичку за “бронзу”, в якій його на лопатки поклав діючий чемпіон світу – японець Рюносуке Хага.
Якщо виступ нашого дзюдоїста став приємним сюрпризом, то в академічному веслуванні чоловіча і жіноча четвірки парні розчарували. Іван Довгодько, Артем Морозов, Олександр Надтока та Дмитро Міхай перебували в статусі світових рекордсменів і переможців чемпіонату світу-2014. Але фінальний заїзд українці провели слабо і фінішували в ньому на останньому, шостому місці.
Жіноча збірна України на Олімпіаді-2012 в четвірці парній завоювала “золото”. Але з чемпіонського складу в Ріо залишилася тільки Анастасія Коженкова, а команда в її нинішньому складі, по суті, сформувалася лише за рік до Олімпіади, коли до неї увійшли Дарина Верхогляд, Олена Буряк та Євгенія Німченко. Українки весь фінальний заїзд трималися на четвертому місці, але так і не змогли втрутитися в боротьбу за медалі, зупинившись за крок від потрапляння на п’єдестал.
Певні надії були пов’язані і з виступом жіночої збірної України з фехтування на шпагах в командному турнірі. На минулорічному чемпіонаті світу Олена Кривицька, Ксенія Пантелєєва, Анфіса Почкалова та Яна Шемякіна багатьох здивували, незважаючи на невисокий рейтинг, завоювавши “бронзу” в командних змаганнях.
Але повторити успіх у Ріо українки не зуміли. Вони почали виступ із упевненої перемоги над збірною Бразилії – 45:32, але вже в чвертьфіналі зіткнулися з олімпійськими чемпіонками Лондона-2012 і діючими чемпіонками світу – китаянками. Фавориткам наші шпажистки поступилися з рахунком 34:42.
Повним провалом завершився виступ у Ріо чоловічої збірної України з боксу. Команда, яка на Олімпіаді-2012 завоювала п’ять медалей, в Ріо не змогла виграти жодного бою. Всі наші боксери зазнали поразки вже в стартових поєдинках. Один за іншим зі змагань в Ріо вилетіли Денис Солоненко (до 81 кг), Дмитро Митрофанов (до 75 кг), Микола Буценко (до 56 кг) і Володимир Матвійчук (до 64 кг). Зокрема, Буценко програв марокканцю Мохаммеду Хомуту, а Матвійчук поступився кубинцеві з азербайджанським паспортом Лоренцо Коллацо Сотомайором.
Слід зазначити, що з перших номерів збірної в Ріо поїхав тільки Буценко, інші ж боксери відібралися через напівпрофесійні проекти – Світову організацію серію боксу і AIBAProBoxing. Тому можна констатувати, що українська команда, по суті, провалилася ще до Ріо, не зумівши завоювати путівки до Бразилії на кількох поспіль кваліфікаційних турнірах.
Завершила виступи в Ріо і найкраща українська тенісистка Еліна Світоліна. Вона подарувала надію на медаль після того, як стала автором головної сенсації на Олімпіаді-2016 і перемогла в 1/8 фіналу першу ракетку світу американку Серену Вільямс.
Але в четвер склалося враження, що на поєдинок проти 14-го номера світового рейтингу – чешки Петри Квітової – у Світоліної просто не залишилося сил. Вона програла практично без боротьби – 2:6, 0:6.
Одною із небагатьох світлих плям у виступах українців поряд із дзюдоїстом Блошенком став плавець Андрій Говоров. Він викликав справжній фурор у попередніх змаганнях на 50 м вільним стилем, не тільки фінішувавши першим у своєму запливі, але і показавши абсолютно кращий час на цій стадії – 21,49 сек. До всього – цей результат виявився новим рекордом України.
В результаті Говоров ще раз обновив національне досягнення в півфіналі, де проплив 50 м кролем за 21,46 сек. і вийшов у фінал з другим результатом. Швидшим за українця виявився тільки олімпійський чемпіон Лондона-2012 на цій дистанції француз Флоран Маноду, що показав результат 21,32 сек.
За крок від потрапляння в фінал зупинилася в змаганнях на 200 м на спині українка Дарина Зевіна. У попередньому запливі її час – 2.08,88 хв. виявився восьмим. У півфіналі вона виступила гірше і з результатом 2.09,07 хв. виявилася в загальній кваліфікації лише дев’ятою, не потрапивши у фінал.
Головною ж подією в олімпійському басейні став черговий рекорд Майкла Фелпса, який знову обновив власне досягнення за кількістю виграних на Олімпіадах медалей. Тепер їх у легендарного американця 22. Цього разу Фелпс переміг на дистанції 200 м комплексним плаванням і став чотириразовим чемпіоном Ріо.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
