У вівторок в Олімпійському домі в Києві пройшла подвійна церемонія нагородження. Національний олімпійський комітет вшановує кращих спортсменів і тренерів останнього місяця весни і першого місяця літа.

Головною подією травня став золотий дубль (в індивідуальних і командних змаганнях) львівської лучниці Вероніки Марченко на континентальній першості в Ноттінгемі. Підготували чемпіонку Європи Віктор Сидорук та Марія Гавелко.

Червень свою чергу пройшов під знаком Богдана Нікішина і його тренера Ольги Маркіної. 36-річний шпажист із Дніпра спочатку особисто, а потім і разом з товаришами по команді піднявся на третю сходинку п’єдесталу пошани єврофоруму в Торуні.

“Приємно, що ви продовжуєте славні традиції, які є у нашої країни в стрільбі з лука і фехтуванні, – підкреслив президент НОК Сергій Бубка, вручаючи дипломи, статуетки та грошові премії Марченко і Нікішину. – Це перша така нагорода для вас обох, бажаю, щоб їх було якомога більше. Звичайно, успіх був би неможливий без ваших тренерів. Віктор Сидорук – чемпіон світу (1973) і учасник Олімпійських ігор в Мюнхені-1972 ось уже 55 років передає свій досвід і знання новим поколінням лучників.

24 дні відділяють нас від найголовнішого старту чотириріччя – Ігор ХХХІ Олімпіади, які прийматиме бразильське Ріо-де-Жанейро. Наші 4 лучники мають в активі перепустки на Ігри-2016, у фехтувальників – 13 спортсменів. Переконаний, що наші сьогоднішні герої, які на останніх чемпіонатах Європи у своїх видах спорту продемонстрували справжній бійцівський характер та непохитну майстерність, порадують нас і в олімпійському Ріо.

Стрільба з лука та фехтування мають славні олімпійські традиції в Україні. Наші лучники та фехтувальники привчили нас до перемог, повертаючись майже з кожних Олімпійських ігор з високими здобутками”, – додав головний олімпієць країни.

“Те, що ми бачимо на змаганнях, це тільки верхівка айсберга, – у свою чергу зазначив віце-президент Національної федерації фехтування, олімпійський чемпіон Барселони-1992 Вадим Гутцайт. – Ці хлопці фехтують разом п’ятнадцять років. Кожен із них особистість зі своїм характером. За життя погляди у них можуть бути різні, але на доріжці заради спільної мети вони стають одним цілим. Дасть Бог, ми і в цей раз на Олімпіаді зустрінемося з Сергієм Назаровичем Бубкою під час фехтувальних фіналів також, як це було на Іграх у Пекіні, і чотири роки тому в Лондоні.

 Протягом чотирьох років формувалося в стрільбі з лука наше жіноче олімпійське тріо зразка Ріо – Вероніка Марченко, Лідія Січенікова та Анастасія Павлова.

“Дівчатка від старту до старту додають і з кожним разом виглядають усе впевненіше, – підкреслює головний тренер збірної України зі стрільби з лука Віктор Сидорук. – Команда завоювала медаль на Європейських іграх у Баку, також торік стала другою на передолімпійському тижні в Ріо, програвши тільки збірній Кореї. Чемпіонат Європи лише ще раз показав, що наші спортсменки можуть і готові боротися за високі місця на Олімпійських іграх.

На жаль, серед чоловіків ми будемо мати тільки одного представника в Ріо – це олімпійський чемпіон Віктор Рубан. Наша сильна стать не зуміла завоювати командну ліцензію ні торік на чемпіонаті світу в Копенгагені, ні в цьому на Кубку світу в Анталії. Можна сказати, ми потрапили в зміну поколінь. У нас є певні надії на 23-річного львів’янина Георгія Іваницького. На останніх стартах непогано проявив себе і його земляк Сергій Макаревич. Але хлопці не встигли згуртуватися і вийти на той рівень, який дозволив би їм, як команді, боротися за потрапляння в Ріо. Але у нас є основа, на якій ми будемо формувати склад вже до Олімпіади-2020”.

Залишається додати, що у лучників у Конча-Заспі вже розпочався заключний етап підготовки до Ігор-2016. Шпажисти повернулися днями з відновного збору в Італії. І зберуться на олімпійській базі двадцятого числа.

“Отримати напередодні Олімпіади нагороду з рук такого легендарного спортсмена, як Сергій Бубка – додатковий стимул. – зізнався Богдан Нікішин, – у Ріо особисто я для себе ставлю мету показати на доріжці те, що я вмію. Якщо у мене це вийде, то, думаю, результат не змусить себе чекати”.

“Це перша Олімпіада в моїй кар’єрі, – зазначила Вероніка Марченко. – Участь – це, звичайно, вже добре, але хочеться більшого, а саме: повернутися з Ріо з медаллю. І я зроблю для цього все можливе”.