Вирішувати завдання на газон “Стад де Люм'єр” вийшли ті ж 10 гравців, що і в Ліллі, плюс Селезньов. Вирішальним аргументом на користь новобранця “Шахтаря”, очевидно, стала його перевага перед Зозулею в габаритах. Михайло Фоменко розсудив, що в протиборстві з міцними північноірландцями пробивний Євген буде доречнішим маневреного Романа. Тим більше, що повністю останній не скористався своїм шансом у минулій зустрічі. Хоч би яким корисним в єдиноборствах він не був, першочерговим завданням форварда є загроза чужих воріт. А з нею Зозуля не впорався: нуль ударів по воротах говорять самі за себе. Навіть за годину перебування на газоні.

Втім, у Селезньова справи клеїлися не краще колеги по амплуа. Він активно шукав лазівку між трійкою захисників Майкла О’Ніла – і не знаходив її. Наявність “стовпа” на передньому краї натякало на велику кількість навісів і прострілів, проте Ярмоленко з Коноплянкою, два “крила” нашої атаки і найвпізнаваніші в Європі люди в делегації після Андрія Шевченка, з доставкою м'яча своєму 11-му номеру не справлялися. Лише в середині тайму у Ярмоленка пройшов перший гострий навіс. Та й той не дістався до адресата – Селезньов до м'яча не дотягнувся.

Дощ у Ліоні, який розпочався під час матчу, послужив сигналом до початку обстрілу цілі з далеких дистанцій. Двічі шукав щастя таким чином Сидорчук. Перший удар киянина блокував (із застосуванням, до речі, руки) Макаулі, другий сам по собі вийшов неточним. Ракицький у ворота потрапив, але тільки розім'яв Макговерна. Той, мабуть, ще й подякував чужому захиснику за те, що хоч трохи порухався у воротах.

Натомість у північних ірландців атака функціонувала більш продуктивно. Вашингтон за тайм завдав вдвічі більше ударів, ніж Селезньов. Даллас перевірив пильність П’ятова діагональним ударом. Нарешті захисник Кеткарт, вибравшись на кутовий, пустив м'яч над дев'яткою воріт.

На 24-ій хвилині біло-зелені сектори “Стад де Люм'єр” вибухнули гучної овацією. Але приводом для неї стала не вдала дія улюбленої команди, а більш сумна подія – таким чином вшанували пам'ять співвітчизника Даррена Роджерса, кілька днів тому загиблого в Ніцці. Хлопцеві було всього 24 роки.

Наступний раз північноірландські трибуни “включили” долоні наприкінці першого тайму – хлопці О’Ніла на оплески до перерви напрацювали. Про їхньго суперника цього не скажеш. Гра першим номером викликала в українців страждання, а статистика єдиного нападника – співчутливу посмішку у присутніх. За 45 хвилин перебування на полі Селезньов виконав три передачі з точністю 60%, один раз порушив правила і ні разу не наближався до мети. У найближчого оточення Селезньова цифри були не настільки гнітючі, але теж далекі від оптимістичних. Штатні лідери діяли зовсім не по-лідерськи.

Після перерви дощ падав із новою силою. З ліонського неба хлинуло так, що, напевно, багато хто пригадав донецький потоп на Євро-2012. Коли ж на голови футболістам посипався град, суддя Краловець поспішив відвести команди з поля.

Рахунок на той час уже був відкритий. Українці другий матч поспіль стали жертвою неуважності при стандарті. Тепер їх засмутив Макаулі. Захисник збірної Північної Ірландії відірвався від Хачеріді і головою увігнав м'яч у сітку воріт.

Незапланований антракт тривав недовго і вже через кілька хвилин погода змінила гнів на милість по відношенню до команд і глядачів, більше так не лякаючи.

Північноірландці були налаштовані не настільки миролюбно – і продовжували лякати суперника нечисленними, але надзвичайно неприємними набігами. А номінальним господарям терміново потрібно було щось робити. Фоменко передбачувано розміняв Селезньова на Зозулю. Тренерський розрахунок на фізичну міць “гірника” не виправдався. Статистику собі перед відходом із поля той підправив, довівши кількість ударів до двох, але тільки і всього.

З виходом Зозулі, а потім і Гармаша із Зінченком українці опустили м'яч на землю і заграли в більш комбінаційному ключі. Північноірландці ж почали всіляко збивати темп. Зокрема, влаштували цирк: спершу анонсували заміну Далласа – потім скасували. Зо хвилину таким чином вбили. Головному фігуранту сценки затягування часу це коштувало попередженням.

На 88-ій нарешті розчохлив свою “гармату” Ярмоленко. Але і з цією загрозою Макговерн впорався. Більше нічого цікавого українці попереду не винайшли. А британці наостанок забили ще – і у підсумку вибили нашу збірну з турніру.

– Як то кажуть, шанси є навіть тоді, коли їх немає, – зазначив Фоменко, ще не знаючи результату зустрічі німців з поляками. – А від наших бажань нічого не залежить. Звичайно, хотілося б, щоб Німеччина обіграла Польщу і ми отримали можливість вирішити долю виходу в плей-оф в останньому турі. Але, мабуть, сьогодні не той день, щоб збувалися наші бажання.

– Давайте поговоримо про це після матчу з Польщею.

– Головна причина – відсутність колективу на футбольному полі. Багатьма футболістами не були виконані принципи побудови гри в обороні й атаці.

– Що стосується стилю нашого суперника, то нічого дивного не відбулося. На теоретичних заняттях ми все це з хлопцями проговорювали. Із 16 м'ячів Північної Ірландії у відборі 8 були забиті зі стандартних положень. Так що сюрпризів в цьому плані не чекали. Але грубі помилки є грубі помилки. Ми, напевно, не були готові до гри в плані психології ...

– Тут все просто: рівень команди – це зайняте нею місце. Якщо всі без винятку гравці не будуть виконувати свої обов'язки, то результат буде негативним. Сьогодні ми в цьому зайвий раз переконалися. А причина цього, повторюся, в психології.

– Будемо намагатися. Але тільки результат у майбутньому матчі дасть відповідь на ваше запитання.

– Напевно, футболісти порахували, що можуть малою кров'ю забезпечити результат. Але чудес не буває: хто не програє боротьбу і не дозволяє супернику грати в свій футбол, той і домагається результату.

– Я вважаю, що колектив у нас є. Просто елементарно не знаємо, що робити з такою обороною. Виходимо – і неначе б'ємося в стінку. Я подивився: у нас володіння м’ячем – 65%. Але користі з цього? Ми не знаємо, за рахунок чого зламати таку ешелоновану оборону.

– Ми віддали вже зі збірною Німеччини ініціативу – і теж не вийшло. Особисто мені дуже соромно – я не знаю, як повертатися додому. Просто немає слів. Дуже прикро. Великі надії були на чемпіонат Європи.

– Якщо Німеччина обіграє Польщу, а ми 10:0 обіграємо ... Польщу. Поки одне відчуття: Жах. Їдеш на Євро, чекаєш одне, хочеш отримати задоволення від футболу. Вийшов – там два отримав, тут два отримав.

– Погано.

– Ну так а чому ви у Михайла Івановича не запитали? Як я можу коментувати слова тренера? Як ми могли недооцінити суперника? Ми знали, як ірландці гратимуть. Сиділи, дивилися. Всі прекрасно знали, але знову пропускаємо зі стандарту.

– Всі розчаровані.

– У тому, що ми програли.

– Пропустили і не забили.

– Йому видніше.

– Про що можна говорити після такого програшу? Всі засмучені, всі переживають.

– Не знаю. Думайте, як хочете.

– Будемо сподіватися на краще.

– У грі важко щось думати. Думка була одна: швидше продовжилася б гра.

– Все було передбачувано. Ми очікували, що вони будуть показувати таку силову гру. Просто в деяких моментах ми надто розслаблено грали. Не було належної концентрації. Це чемпіонат Європи, ми так довго йшли до нього, тому повинні виходити і віддавати всі сили. Так, допускаємо помилки – це футбол. Але потрібно бути більш зібраними в таких відповідальних моментах.

– А яке у мене може бути завдання на останні п'ять-сім хвилин гри? Мав загострити гру, створити щось небезпечне, постаратися забити м'яч.

– Ви знаєте, поле рівне, м'яч круглий. Було дуже багато боротьби, складна гра. В принципі, не дали нічого створити супернику. Два м'ячі вони забили з якихось напівмоментів. Ну і варто відзначити, що ірландці грамотно зіграли в обороні, перекрили наші сильні сторони і нічого нам створити не дали.

– Спочатку прийняв рішення – зручніше скинути Тарасу (Степаненко) під ліву ногу. А мені трошки незручно було бити – з правої ноги з розвороту. Що було, то було. Аналізуємо – рухаємося далі.

– Я відразу з поля пішов на допінг-контроль. Коли прийшов – усі мовчали.