Попри те, що команда Михайла Фоменкa не продемонструвала якоїсь яскравої гри, вона перемогла  з рахунком 1:3.

Збірні України і Албанії активно готуються до Євро-2016 і контрольний поєдинок між цими командами був цілком логічний. Обом командам явно не хотілося зустрічатися з відверто сильними суперниками, аби не попсувати собі настрій перед стартом турніру. Знову грати з відверто слабкими противниками – це теж був не кращий варіант, оскільки навряд чи можна було нормально перевірити стан гравців. Тому цілком логічно, що в календарі товариських матчів стояв саме цей двобій.  

Однак місце проведення, а це було італійське Берґамо, дещо здивувало. Адже попри статус нейтрального поля наші суперники, як і в матчі проти Румунії, знову почували себе, як вдома. Албанська діаспора – найчисельніша в Берґамо й зрозуміло, що нагодою підтримати рідну збірну прийшло чимало албанців. Українці ж вдруге поспіль адаптовувалися до гри в гостьових умовах.

Власне емоційна підтримка рідних фанатів змусила албанців розпочати зустріч агресивніше. Але стартову активність албанців спинив гол у їхні ворота. Ярмоленко заробив штрафний на правому фланзі атаки українців. Не забарився розіграш, простріл Коноплянки на ближній кут воротарського, де Тарас Степаненко в дотик пробив Беріша – 0:1. 

Але потішитися гольовою перевагою наші футболісти не встигли. Гол у ворота П’ятова виник майже з нічого. М’яч після високої вертикалі по правому флангу з чужої половини мав переривати Ракицький. Але висунувшись далеко вперед, “повітря” Ярослав програв і після скидки партнера Садіку, вибігши у вільну зону, метрів з 14-ти пробив сходу. П’ятов на удар зреагував, але знову зробив це якось незграбно і врятувати команду не зміг – 1:1.

Після такого насиченого початку суперники, обмінявшись голами, згадали про товариський характер поєдинку і трохи вгамувалися. Наступних хвилин 20 зустріч цілком відповідала статусові товариського протистояння суперників, які через тиждень мають розпочати чемпіонат Європи. 

Албанці при цьому володіли м’ячем більше, але користі від цього було мало. Так само пасивно діяли і українці, а все, що намагалися спорудити підопічні Фоменка, відбувалося на лівому фланзі, де грали Коноплянка і Шевчук. Втім далі подач на голови албанських захисників справа не рухалася. Так тривало до 37-ої хвилини, коли українські захисники знову проґавили в районі одинадцяти метрів Садіку, проте албанського форварда підвела техніка обробки м’яча. Поки приборкував – прибігли опікуни і нейтралізували форварда. І тут же пішла відповідь збірної України: Сидорчук з 22-ох метрів пробиває в ближній верхній кут. Не факт, що м’яч йшов у ворота, можливо, поруч зі стійкою, але Беріша парирував постріл. І на завершення тайму відбувся удар Коноплянки зі штрафного з 26-ти метрів по центру воріт. М’яч перелетів “стінку” прямо в рукавички Беріша.

Після перерви Де Б’язі змінив відразу трьох гравців, тоді як Михайло Фоменко обмежився двома: замість Шевчука на лівий фланг оборони вийшов Бутко, а Гармаша по позиції змінив Коваленко. Друга заміна, навіть якщо не була плановою, сама напрошувалася – Денис відверто провалив перший тайм, граючи дуже пасивно.

І ці заміни майже відразу спрацювали. Українці вийшли вперед уже на четвертій хвилині другого тайму. Отримавши передачу від Бутка, Коноплянка проноситься по флангу і виконує подачу на ближній кут воротарської площини, де Зозуля виграє другий поверх у візаві і підрізає м’яч у ворота. Голкіпер парирує удар, але переводить круглого на Ярмоленка, який з метра вражає  порожні ворота – 1:2. 

Пропускати суперники відверто не планували, а тому відігруватися кинулися з неймовірним завзяттям. І в захисті української команди пожалися пожежі. Албанці заробляють кутовий, П’ятов на виході вкотре помиляється і м’яч після удару когось із суперників і рикошету знову йде за межі поля. Ще подача, знову проблеми... Далі пішли відверті порушення правил з боку нашої команди. Підопічні Фоменка і до перерви забагато фолили, а після неї це стало наче звичкою. Роші б’є зі штрафного – П’ятов нарешті рятує команду. Подача кутового, вкрай невдала спроба удару, м’яч повертається на лівий фланг, де Леньяні завдає ефектний постріл – від штанги в штангу і... в поле. Албанці атакують, заповнені їх фанами трибуни свистять на кожну дію українців.

На щастя, активність албанців раптово згасла, і в захисті нашої збірної нарешті запанував хоч якийсь порядок. А ось в атаці все було не так добре. Після голу – одна виразна атака лівим флангом з передачею під удар Сидорчуку. Під неточний удар.

Знову пішли заміни – Зозулю змінює Селезньов, і саме ця ротація збігається зі закінченням періоду активності албанців  і початком відрізка під контролем збірної України. Наші хлопці, як і раніше, атакують більше по лівій бровці, в одному з епізодів Коноплянка відмінно грає з Коваленком, останній  м’яко котить під удар Євгену, а постріл гравця “Севільї” летить впритул із дальньою стійкою. Потім був кутовий, після якого Федецький відкинув м’яч під удар Ярмоленку, а Андрій безглуздо відправляє круглого вище воріт. 

Українці не зменшують обертів. Ось Ярмоленко майже тікає на побачення до Беріша, але Маврай в останній момент встигає виставити ногу. Ще в одному випадку Коваленко мав змогу вивести на побачення з Берішею Євгена Селезньова. Але Віктор трохи не докрутив м’яча і момент було втрачено.

Зрештою, логічний третій м’яч українці наприкінці зустрічі таки забили. То Селезньов на підступах до карної зони вступив у відбір і здійснив перехоплення. М’яч підхопив Коваленко й, пройшовши по місцю лівого півсереднього, виконав простріл. Аґолі передачу перервав. Але виклав м’яч точно на ногу Коноплянці – 1:3. 

Ну, а далі був вихід Тимо­щука – треба ж було дозволити Анатолію статистику матчів за збірну покращити і стати власником нового рекорду як поважного за віком гравця нашої збірної. Щоправда, спокійно завершити матч українці не змогли. На першій доданій хвилині після подачі і виносу у фланг двоє українців дозволили одному супернику спокійно розгорнутися і прострелити на кут штрафного майданчика. Іншому албанцю наші дали пробити без перешкод, і добре, що з прицілом у останнього дуже погано. М’яч відскакує лівіше, йде подача на дальню штангу, де двоє гравців збірної Албанії промахуються головами по круглому. 

Підсумовуючи матч можна сказати, що судячи зі складу, десять позицій стартового складу збірної вже заповнені, і лише місце третього центрального півзахисника ще ні за ким не закріплене. Рибалка, Гармаш, Ротань, Коваленко цілком можуть вийти в стартовому складі проти Німеччини.

В цілому гра підопічних Фоменка не вражає. Але з іншого боку важко згадати, коли востаннє наша команда грала так, щоб задовільнити усі апетити вболівальників. Невеликий позитив викликає хіба що гра Євгена Коноплянки. Він активно брав участь у всіх трьох гольових атаках. Також можна відзначити Сидорчука. Сергій чудово розуміє, що останні два контрольні матчі – відмінний привід закріпити за собою місце в центральному трикутнику і викладається по-максимуму.

В захисті, на жаль, пожеж вистачає. Особливо при розіграшах стандартних положень. І добре, що албанці забивають не так часто, але ті ж німці відсотків вісімдесят своїх шансів відправляють у ворота. І фоли. Багато, багато, багато фолів, які цілком можуть перетворитися в картки, які зламають будь-які схеми. 

В атаці відрізками українці можуть грати агресивно. Як тільки прискорюються і починають не лише бігати по флангах, а й центр підключати – виходить непогано. Шкода лише, що в більшості “підключень центру” означає зміщення туди Коноплянки або Ярмоленка. Які і диригують подальшим розвитком атаки, запускаючи в потрібні зони партнерів. А хотілося б більше думки від центральних півзахисників.

В цілому – матч проти Албанії нічого нового не показав. З одного боку немає структурної гри, з іншого – є позитивний рахунок. Помилки очевидні, а як їх будуть виправляти із суперником зовсім іншого калібру – дізнаємося лише за фактом – 12 червня.