Для тренерського штабу українців ця зустріч була фактично останньою перед оголошенням остаточної заявки на Євро-2016. З одного боку часу на експерименти не залишилося, з іншого – саме в цьому матчі можна було перевірити різних виконавців. Але консервативний Михайло Фоменко вирішив, що насамперед треба побачити тих, хто гарантовано візьме участь на континентальному форумі. 

Саме стартовий склад українців був традиційним.  Андрій П’ятов у воротах, Євген Хачеріді з Ярославом Ракицьким  у центрі захисту, правий захисник Артем Федецький та лівий захисник В’ячеслав Шевчук – персоналії в складі нашої збірної цілком звичні. Несподіваним було лише те, що з капітанською пов’язкою команду вперше виводив Шевчук. Сергій Рибалка з Тарасом Степаненком в опорній зоні разом грають вдруге. Вперше це поєднання було в поєдинку плей-оф у Маріборі. Під нападаючим Романом Зозулею вийшов Сергій Сидорчук, який цією грою очевидно мав довести тренеру, чи заслуговує він потрапити в заявку на Євро. Позиції крайніх півзахисників традиційно були віддані Андрію Ярмоленку та Євгену Коноплянці.

Матч хоча і проходив на нейтральному полі, але був для України фактично виїзним. Українська федерація не зробила для того, щоб українці зацікавилися виїздом у Турин, абсолютно нічого, тоді як вищий футбольний орган Румунії постійно інформував своїх фанатів про варіанти придбання квитків на офіційній сторінці. Можна також припустити, що відсотків на 70 румуни заповнили трибуни “Стадіо Олімпіко” завдяки тому, що мають переваги безвізового режиму, а багато їх співгромадян виїхали в Італію. Втім українців на Апеннінах теж чимало. Однак більшість із них про зустріч у Турині банально не знали. 

Початок матчу був нудний. Десять хвилин команди уважно знайомилися з м’ячем і партнерами, налагоджували зв’язки, і лише після цього на полі стало відбуватися щось цікаве. Активність розпочав відомий балагур Євген Коноплянка. Перехопивши поперечну передачу суперників, Євген змістився, підробив і відправив м’яча над поперечиною. 

Румунська збірна тут же відповіла небезпечною подачею з лівого флангу, яку в останній момент примудрився дістати Федецький (знявши м’яч фактично з голови Кешера), і потужним ударом Торже, який змусив П’ятова витягуватися в струнку. Як з’ясувалося пізніше, Габріель лише прицілювався, але до забитого гола румуни встигли ще відправити Станчу на побачення до П’ятова (Андрій упевнено зіграв на виході) і силами Кешера невдало спробували закинути голкіперу українців за комір з центру поля. А потім стався гол. Кешеру дозволили прийняти м’яч після чергового навісу з правого флангу оборони українців, і не тільки прийняти, але і розвернутися, і скинути назад під удар Торже. Останньому теж ніхто особливо не заважав завдати удару,  П’ятов злетів у повітря, але потягнувся до м’яча не “ближньою” лівою рукавичкою, а “далекою” правою. Голкіпер зачепив м’яч, але не відбив – 1:0. Для України це став перший пропущений м’яч в 2016 році.

Після пропущеного голу українці пішли вперед активно використовуючи фланги. Лівий  із них працював краще за правого, і багато в чому через більшу активність Шевчука, що дозволяла “різати бровку” удвох – Ярмоленку допомоги від Федецького було менше, шляхи були заблоковані, і Андрій до пори до часу зміщувався з м’ячем до центру. Саме одне з цих переміщень і організувало гольову атаку. Щоправда, перед голом стався вкрай неприємний інцидент. Хачеріді з Федецьким не поділили повітря. Євген забив руку, Артем до крові розбив ніс... Тайм дограли обидва, але на другий вже не вийшли.

Тим часом українці відігралися. Ярмоленко  пішов праворуч до центру, відмінною передачею покотив у вільну зону на хід Шевчуку, В’ячеслав у черговий раз прострілив, а настирливий Зозуля дочекався свого моменту, в стрибку діставши м’яч – 1:1. 

Після перерви тренерський штаб, надивившись на “умовно основних” і  кинули в бій відразу трьох гравців, що завершували сезон у Росії, і про яких точилася активна полеміка в пресі і в рядах уболівальників. На поле вийшли Бутко, Селезньов і Зінченко. Перший вийшов замість Федецького, другий замінив Зозулю, а третій помінявся з Рибалкою. Також Олександр Кучер вийшов замість Хачеріді. 

І як не дивно, після цього українці почали забивати. Спершу після помилки капітана румунської збірної Зінченко збігав на побачення з голкіпером і в першому ж нормально-повноцінному матчі за збірну України оформив гол, холоднокровно перегравши Тетерушану – 1:2. Дальше більше. Ось підключився Бутко, після скидки п’ятою Ярмоленко прострілює на кут воротарського і Зінченко... не влучає нормально по м’ячу. Поки румунські вболівальники оцінювали  попередній епізод, атака заходить із протилежного флангу – Шевчук елегантно прибирає на замаху суперника і пробиває в ближню “дев’ятку” – на місці Тетерушану.

А там після цього і третій гол стався: Ярмоленко спорудив звичний фокус із прискоренням і передачею, покотив на лінію штрафного майданчика, куди з опорної зони якраз увірвався Коноплянка. Удар у дотик у дальній кут – 1:3. Після цього хавбек “Севільї” віддав борг партнеру, вивівши на ударну позицію Ярмоленка. Андрій, опинившись в оточенні захисників, без зайвої суєти економними дотиками приймає, підробляє і відправляє в сітку – 1:4.

Здавалося, це все. Пожежа в оборонних рядах румунів тривала ще хвилин п’ять і дій українці з тієї ж агресією, що і на старті другої половини, вони б суперника декласували. Однак поки Іорданеску проводив заміни, наші футболісти вже святкували перемогу. Ні, небезпекою втратити перемогу наступних після голу Ярмоленка хвилин 15 ще й не пахло. У цьому відрізку трохи потурбувало тільки травма Шевчука після жорсткого зіткнення з Мецелом. Фоменко теж без уваги цей епізод не залишив і зняв з поля “гірника”, випустивши замість нього Олександра Караваєва, для якого це була перша проба сил на цій позиції. Проба, треба сказати, не найгірша, але тільки з точки зору підключення до атак, тому що в обороні особливої роботи Олександр не мав.

Але в тому і парадокс, що особливо не надаючи шансів супернику, Україна пропустила одразу двічі. В обох м’ячах вина П’ятова. Спочатку він не зреагував на удар низом у ближній кут з району правого кута штрафного майданчика у виконанні Дениса Алібека, а потім трохи самовпевнено зіграв, стрибнувши в правильному напрямку після удару Миколи Станчу. Схоже, що в епізоді, коли забивався третій гол, контролював ситуацію, але вирішив, що м’яч не влучає у ворота. М’яч же від стійки залетів у сітку – 3:4.

На щастя, більше дурниць ані воротар, ані інші футболісти нашої збірної не робили. Дограли матч українці спокійно і довели зустріч до перемоги без зайвих емоцій, навіть можна сказати, що на класі. 

Підсумовуючи, варто зазначити чотири забиті м’ячі – це наслідок слабкої румунської оборони; а три пропущені м’ячі – суцільні помилки П’ятова. При цьому у румунів в атаці все було дуже просто, а от у підопічних Фоменка атакуючий набір був значно різноманітніший. І це трохи надихає. Насторожує лише те, що все це проявилося на обмеженому ігровому відрізку після зміни кількох гравців, які вкрай дуже малоймовірно зіграють в офіційних матчах Євро-2016. А якщо знову випустити “стару перевірену гвардію”, то буде те, що усі бачили в першому таймі. 

Як би там не було, у Фоменка залишилось два дні на роздуми, кого залишити в складі. А наступний товариський поєдинок проти збірної Албанії українці проведуть вже 3 червня в італійському Бергамо.