Це рекорд, який важко перевершити.  Але чергова звитяга “вершкових” y Лізі чемпіонів залишилa чимало питань. І більшість iз тих, хто не є фанатами “Реалу”, навряд чи скаже, що саме цей клуб на нинішній момент є найкращою командою Старого Світу. Хоча, поклавши руку на серце, у разі перемоги “Атлетіко” невдоволених теж було б досить багато. Доля фіналу вирішилася в “лотереї”, і не обійшлося без скандального голу.

Перемоги не скасовують, але вони бувають різними. Якби рахунок залишився 1:0 на користь “Реалу”, знайшлося б багато бажаючих міркувати про несправедливість, а так – реалізуй “Атлетіко” свій пенальті по ходу матчу, і ніякий гол Рамоса не заважав би виграти з рахунком 1:2. Але фінал виявився складнішим, усі побачили чимало поворотних точок. Тому залишається констатувати, що Зідан – неймовірно везучий молодий тренер, а його команда вистояла в матчі, в якому віддавала ініціативу супернику, в грі, в якій “Атлетіко” не був гіршим, але з самого початку матчу “матрацникам” відверто не щастило. Адже почалося все з помилки арбітрів...

Потенційний міф про чистий гол, раз Рамос не торкався м’яча, розвінчає будь-хто, хто пам’ятає фінал між “Міланом” і “Ювентусом”. На “Олд Траффорді” Шевченко забив у ворота Буффона, але Маркус Мерк скасував то взяття воріт, оскільки Індзагі заважав воротареві. Набагато менше заважав, ніж Рамос в Мілані голкіперу “Атлетіко”, так що Облак і його оборона мають право адресувати претензії не тільки Клатенбургу, але і його помічникам, адже навіщо арбітри за воротами, якщо вони не можуть підказати, що захисник порушував правила? Порушення було і воно, звичайно ж, позначилося на ході гри...

Торрес грубо помилився, коли Бейл потилицею скидав м’яч у ворота “Атлетіко”, оскільки завадив захиснику і сам толком проти валлійця не зіграв. Але потім іспанський “Ель Ніньо” проявив себе, адже заробив пенальті в боротьбі, яку Пепе можна було і не вигравати, адже м’яч йшов незручно для Торреса. Але Фернандо відіграв багато великих фіналів і знає, коли треба боротися – згадайте Євро-2008 і гол у штовханині з Ламом. Він розуміє, коли треба впасти – в знайомому йому Мілані вдало приземлився і суддя передбачувано вказав на “точку”. Після лише бажання Грізмана зіграти, як Зідан у фіналі чемпіонату світу, позбавило “Атлетіко” можливості зрівняти рахунок вже в дебюті другого тайму.

Всі фіналісти в вирішальну гру потрапляють завдяки жеребу, не було б жереба – не було б сітки турніру. Щороку комусь щастить більше, комусь – менше. Наприклад, називати групу “Атлетіко” складнішою, ніж квартет “Реалу”, не можна, адже в минулому році “вершкові” воювали з ПСЖ, наприклад, а пізніше грали проти команд з Італії, Німеччини та Англії, тоді як “матрацники” тільки в серії пенальті пройшли ПСВ – молоду і нестабільну команду. Тоді з позначки помилився суперник, зараз – надія “матрацників”. А потім і Хуанфран, який закрив по ходу матчу Роналду в післяматчевій серії...

Кріштіану, звичайно, оригінально провів фінал – творив мляво, але реалізував вирішальний пенальті. Як у згаданому фіналі “Мілану” і “Ювентусу”, все дійшло до так званої лотереї. Але тут обидва голкіпери зіграли дуже слабо, проте тому, хто програв, не пощастило, а “Реал” ідеально виконував пенальті. І хто тепер згадає, що Кріштіану вперше потрапив у площину воріт за п’ятнадцять хвилин до кінця матчу, якщо він забив фінальний цвях? Роналду не став першим, хто відзначився голами в трьох фіналах Ліги чемпіонів в основний час матчу, але зумів завоювати черговий кубок, незважаючи на гол у відповідь Феррейри-Карраско – хлопця, який став би героєм у разі звитяги “Атлетіко”.

 “Атлетіко” така ж класна клубна машина, як і “Севілья” – все вивірено, і склад хороший, і ставлення правильне, але везіння вдруге на стороні сусіда. В Лізі чемпіонів таке відбувається постійно, оскільки відбір неймовірний. Кубок знову у “Реалу”, але “матрацники” зіграли гідно. Напевно, інакше в дербі і бути не могло!

Варто сказати і про тренерів. Деякі вболівальники перегинають, принижуючи Зідана і його тренерські уміння, хоча очевидно, що він не дуже досвідчений – наприклад, заміни зробив невчасно. Йому доручили багатомільйонний проект, майбутнє якого безпосередньо залежало від результату фіналу, в який ще треба було вийти. Жереб допоміг, але дорікати кульці в упередженості не варто хоча б тому, що і від “вовків”, і від “городян” могли вилетіти. Але терпіли і в фіналі зіграли так, як і повинні були. Це було повторення тактики проти “Барселони”, коли вичікували і дочекалися вирішального удару втомленого Роналду.

 І якби “Реал” підтягнув реалізацію, навряд чи б на голі-фантомі Рамоса так сильно акцентували увагу. Зінедін вибудував гру сучасно, використовував руйнуючий  потенціал своєї команди. І хоча виграв француз у “Атлетіко” завдяки голу, забитому з офсайду, завдяки двом промахам суперника, але ж виграв. 

У підсумку вийшла божевільна за напруженням нічийна за рахунком зустріч, в якій “Реал” вистраждав перемогу, а “Атлетіко” просто шкода – працювали так само ретельно, але перемогти може лише одна команда. Зідан, Рамос, Роналду і “Реал” знову і знову підняли над головою кубок, з чим і вітаємо шанувальників клубу. “Атлетіко” ж хочеться побажати удачі в наступних фіналах.