Іспанська „Севілья” стала переможцем нинішнього розіграшу Ліги Європи. Це речення вже третій рік поспіль є незмінним. Яким би не був суперник андалузців, у підсумку все рівно переможцем стають іспанці. 

Не можна в футболі зупинятися на досягнутому, не можна заспокоюватися в ході матчу. „Севілья” не наситилася колишніми перемогами, і не випадково вимогливість уболівальників їх тренером була описана як відносини пари – іспанському клубу дуже хотілося стати першим за сорок років, хто виграє три поспіль єврокубки одного турніру. А «Ліверпуль» гостро потребував перемоги і через Лігу чемпіонів – тепер у груповій частині турніру не зіграють, і через бажання повернути собі колишній статус в Європі. Але не можна зупинятися на досягнутому.

Загалом два чудових тренери, що вивели свої команди на поле, обмінялися люб’язностями. Юрген Клопп шикарно спланував дебют матчу, у ході якого повільно відібрав у суперника ініціативу. А оскільки «Севілья» виявилася погано підготовленою до пресингу команди Клоппа, про який заздалегідь говорив Емері, то глядачі побачили широкі атаки на ворота Сорії і безглузді спроби формальних гостей фінального матчу хоч якось себе проявити спочатку в центрі поля, а потім біля чужих воріт. Але у підсумку в першому таймі усі стали свідками того, як одна команда повністю переграє другу.

У «Ліверпуля» відмінно працювали фланги оборони, і навіть з урахуванням, що Коутиньо і Лаллана могли діяти агресивніше, помітніше і сміливіше, Клайн і Морено забезпечили передачами з бокових ліній. «Севілья» була розрізана на частини тактично завдяки інтенсивності, яку Клопп тестував ще в першому матчі проти «Боруссії» в Дортмунді – немов знав, що знову зустріне досвідченого суперника на шляху. Слід зауважити індивідуальний рівень атакуючих футболістів «Ліверпуля» – Старрідж придумав гол в ситуації, коли не кожен би зважився на удар зовнішнім боком стопи, а багато хто з тих, що пробили б – ніколи б не влучили. 

Але в другому таймі все перевернули з голови на ноги, адже Гамейро швидко забив, а потім капітан іспанців Коке двічі опинився в потрібному місці в потрібний час. І хоча «Севілья», на перший погляд, нічого неймовірного не зробила, вольову перемогу з кубком після перерви вони отримали.

На превеликий жаль не обійшлося і без суддівських помилок. „Ліверпуль” цілком міг отримати право на кілька одинадцятиметрових ударів. У першому випадку, коли Фірміно розраховував на пенальті, проскочивши суперника так, що м’яч зачепив руку захисника,  арбітр за воротами зобов’язаний був вказати на пенальті головному судді. Завдяки системі визначення гола, яку тестували в фіналі, додатковий рефері за наказом керівництва, яким є сумнівновідомий Коліна, повинен був стежити за діями у штрафному майданчику. Так само і в другому епізоді – куди більш очевидному. Гравець «Севільї» спеціально присів ближче до землі, щоб його пальці майже торкалися землі, отже, перехопив м’яч рукою, за що за правилами треба було призначати пенальті. І якщо офсайд у Старріджа, коли головою забив Ловрен, і справді був активним – перекривав кут огляду воротареві, навіть якби стояв на місці, то незафіксована гра рукою вже після дебютного м’яча позбавила «Ліверпуль» переваги. Удача не посміхнулася англійцям, коли вони грали краще, а потім заграли гірше і поступилися.

Цікаво, що до гри іспанців усі недооцінювали – там йшло голосування за можливого героя матчу, Коутіньйо, Фірміно, Старрідж і Мілнер заробляли більше, ніж уся «Севілья» разом узята, тільки Гамейро подеколи згадували, забуваючи про дві поспіль перемоги «червоно-білих» з Андалусії в Лізі Європи. Одночасно переможні прогнози на «Ліверпуль" не здавалися маячнею, оскільки Клопп є Клопп, зірки так зійшли, що навіть тепер у «червоних» пристойний склад – особливо це стосується атакуючої четвірки, незалежно від вибору виконавців, а найголовніше – «Севілья» не є командою, якій затишно в чужих стінах, навіть якщо зустрічаються поодинокі винятки. Іспанці на «Сент Якоб-Парк» відчули повноту тиску трибун, програли перший тайм, але в той момент усе переоцінили можливості «Ліверпуля» – на весь матч їх поки не вистачає, є над чим працювати.

Ну і наостанок варто відзначити героїв матчу. З числа тих, хто програв, на кшталт Джана, виділимо також Клоппа за те, що змусив Емері працювати в поті чола, а Вітола за те, що непомітно для багатьох допомагав організовувати чудові атаки. Зрозуміло, Гамейро і Коке – герої очевидні, оскільки їх прізвища на табло. Іспанці виявилися героями у фіналі, оскільки вони підтвердили, що досвід – цінна річ. Найважливішою ланкою в такому протистоянні було ставлення суперників один до одного.

Одні програють – другі перемагають, «Севілья» стала першою командою з часів великої «Баварії» сімдесятих, яка зуміла взяти три єврокубки поспіль. На наших очах створили історію, а вона комусь дарує розчарування, а комусь шалену радість!