На “Арені Львів” пройде перший півфінальний матч Ліги Європи, в якому донецький “Шахтар” прийматиме іспанську “Севілью”. 

Андалузька команда добре знайома українським yболівальникам. І року не минуло з того часу, як “Севілья” стала на шляху українського клубу до європейського трофею. 27 травня 2015-го у Варшаві підопічні Унаї Емері в фіналі турніру з рахунком 3:2 обіграли дніпропетровський “Дніпро”. І ось знову та сама команда може стати перепоною для нашого клубу. Цікаво, що для іспанців це буде другий в історії візит до Львова. У сезоні 2010/2011 рр. вони перемагали у нашому місті (на стадіоні “Україна”) “Карпати” з мінімальним рахунком 1:0. Та й “гірникам” севільці свого часу попсували нерви. В березні 2007 року в рамках 1/8 фіналу Кубкy УЄФА “гірники” під керівництвом Мірчі Луческу грали з “Севільєю”. Обидва матчі в основний час завершилися внічию 2:2. Пам’ятним для мільйонів уболівальників став, звичайно ж, матч-відповідь – фантастичний гол Матузалема, слова коментатора В’ячеслава Шарафутдинова про перемогу, які фактично поховали його кар’єру і неймовірний гол голкіпера Андреса Палопа в компенсований час. Тоді андалузці в додатковий час забили і переможний м’яч та пройшли далі. 

У складі “гірників” є ще люди, які добре пам’ятають ті драматичні поєдинки. Окрім Мірчі Луческу, в тих матчах брали безпосередню участь Даріо Срна, Олександр Кучер і В’ячеслав Шевчук. А ось y “Севільї” немає вже жодного футболіста, який кував ту звитягу. Тож нинішня “Севілья” – це зовсім інший клуб, який за останній рік став українському вболівальнику дуже рідним, оскільки за неї грає українець  Євген Коноплянка, а в молодіжній команді є ще й львів’янин Мар’ян Швед.

Навіть iз моменту поразки “Дніпра” у фіналі Ліги Європи “Севілья” стала інакшою. Керманич команди Унаї Емері знову почав формування нової команди. І тренеру не завжди вдається замінити лідерів, які пішли в інші клуби. Так серйозними втратами стали відходи в “Мілан” і “Барселону” Карлоса Баккі (30 млн євро) і Алейкса Відаля (17 млн). Колумбієць був одним із ключових гравців у контратакуючій моделі Емері, чудово чіплявся за м’ячі і здорово реалізовував моменти. Нападника такого рівня, при всій повазі до Гамейро і Льоренте, в команді вже немає. Не менш важливим виконавцем був і Відаль, який міг однаково успішно зіграти як у захисті, так і на фланзі атаки, а його швидкість і відмінний удар приносили “Севільї” чимало користі. Ще одним важливим гравцем команди Емері в минулому сезоні був Стефан Мбіа, який пішов безкоштовно в турецький “Трабзонспор”. Новачків же для першої команди було куплено, підписано або взято в оренду відразу десять одиниць. І не всі вони стали основними гравцями. Так Фернандо Льоренте виглядає найбільшим провалом селекційної служби севільців. Кращі роки “Короля Лева”, на жаль, вже позаду. Колись він і голи забивав, і в збірну Іспанії регулярно викликався, але зараз це лише бліда тінь. Ось і грає він лише виходячи на заміну. Хоча п’ять із його семи голів принесли команді перемоги: третій м’яч у ворота “Реалу” (3:2), гол “Ювентусу”, який вивів севільців у Лігу Європи (1:0), дубль у ворота “Мольде” в 1/16 фіналу ЛЄ (3:0) і м’яч “Ейбару” (1:0). Але загальне враження від гри Льоренте не найкраще. 

Крон-Делі і Нзонзі досить довго запрягали, але потихеньку вийшли на свій звичний рівень і їх цілком можна вважати гравцями основного складу. Обидва забили по чотири м’ячі, а Крон-Делі ще і сім передач оформив. При цьому Мікаеля Емері використовував і на позиції опорного півзахисника, і як плеймейкера, а останнім часом данієць все частіше з’являється на лівому фланзі атаки, витіснивши звідти нашого Євгена Коноплянку. 

Щодо  самого українця, то з огляду на статистичні показники, Євген проводить дуже навіть непоганий перший сезон у серйозному клубі і серйозному чемпіонаті – вісім забитих м’ячів, п’ять результативних передач. Два його точні удари принесли “Севільї” перемоги – першу в сезоні в Ла Лізі в поєдинку проти “Райо Вальєкано” (3:2) і в феєричному матчі проти “Вільярреалу” (4:2). При цьому лише Кевін Гамейро зіграв більше матчів, ніж півзахисник збірної України – 48 проти 47 – та ось тільки по кількості хвилин, проведених на полі, у Євгена лише 13-ий показник у команді. У 22-х матчах він виходив у стартовому складі, 25 раз виходив на заміну і всього 10 ігор провів до фінального свистка.

Звичайно Коноплянка може грати краще, що він не проявив себе з найкращого боку в дебютному сезоні, хоча кілька матчів видав по-справжньому феєричних. Йдеться про виїзну гру проти “Манчестер Сіті”, про згаданий вище поєдинок із “Вільярреалом”, ну, а найкраще українець виглядав у домашній грі з мадридським “Реалом”, в якій одноголосно був визнаний кращим гравцем. Плюс, були матчі, де українець виглядав дуже достойно, був активний і корисний. З іншого боку, багато що можна зрозуміти і пояснити. Тут і новий чемпіонат, і інший стиль гри команд, і зовсім інші, набагато більш серйозні вимоги до гравців, як на полі, так і за його межами, і мовний бар’єр. А ще не забуваймо про відсутність повноцінної підготовки до сезону минулого літа, та й взимку Коноплянка, думається, звик бути на зборах, а не грати по два матчі на тиждень, причому далеко не прохідних. Та й у самого гравця не все виходить у матчах, немає стабільності, не дуже-то і корисний він у більшості матчів в оборонних діях, а це дуже важлива вимога наставника, іноді, і це дуже навіть помітно, лінується, що не проходить повз увагу тренера. Але, мабуть, всі мінуси можна підтягнути. Було б бажання, а воно, впевнений, є. Після закінчення сезону Коноплянці ще належить зіграти на Євро, потім відпустка, а там і повноцінні літні збори, додатковий час на вивчення мови, і в своєму другому сезоні в “Севільї” Коно має проявити себе у всій красі.

З урахуванням усіх змін не дивно, що старт сезону команді Унаї Емері, м’яко кажучи, не вдався. А починалося все з дуже навіть веселої гри за суперкубок УЄФА з “Барселоною”, програної в додатковий час із рахунком 4:5. Після п’ятого туру Ла Ліги севільці і зовсім займали останнє місце в таблиці, зазнавши три поразки. У цю низку невдач затесалася перемога в Лізі чемпіонів над гладбахською “Боруссією” (3:0). У шостому турі чемпіонату “Севілья” нарешті перемогла, обігравши вдома мадридський “Райо Вальєкано” (3:2). Далі була перемога над самою “Барселоною” (2:1), і потихеньку команда пішла вгору. Незабаром були обіграні “Реал” і “Валенсія”, пройшли в 1/8 фіналу Кубку Іспанії, здолали в останньому турі ЛЧ “Ювентус” і перебазувалися на весну в Лігу Європи.

Наприкінці 2015 року та десь до березневої паузи на матчі національних збірних команда Унаї Емері вже була схожа на саму себе, вийшовши у фінал Кубку Іспанії, пробилась до півфіналу Ліги Європи і виправила своє турнірне становище в Ла Лізі. Ненадовго андалузці навіть втрутилися в боротьбу за четверте місце з “Вільярреалом”, здобувши над ним красиву домашню перемогу. Але потім пішла низка невдалих ігор, які поставили хрест на путівці в лігу чемпіонів із четвертого місця. І знову пішли травми, яких вдавалося уникати кілька місяців, тож “Севілья” цілком очікувано перестала вважати пріоритетом чемпіонат.

І тепер мета андалузців – виграш Ліги Європи, а разом із ним і отримання путівки в груповий етап Ліги чемпіонів. Хоча напередодні протистояння з “Шахтарем”, коли потрібно було, команда Емері зібралася і впевнено переграла у принциповому дербі “Бетіс”, показавши, що при належному настрої і зібраності може показати багато що. 

А однією з головних причин невдалого поки що сезону є огидна гра на виїзді. “Севілья” – єдина на сьогодні команда Ла Ліги, яка не перемагала поза рідними стінами. У Кубку Іспанії так перемагали на виїзді, але там суперники були не надто серйозні. Навіть виграли не так давно першу гостьову гру в єврокубках, здолавши в Більбао “Атлетик”. А ось у чемпіонаті жодної звитяги. 

Підсумовуючи, можна сказати, що суперник “Шахтарю” попався дуже серйозний, сильніший за всіх попередніх у Лізі Європи, причому навіть разом узятих. Не дуже вдало склалося і те, що матч-відповідь належить зіграти на прекрасному, але не особливо гостинному “Рамон Санчес Пісхуане”. І фаворит у цьому протистоянні більш ніж очевидний, і це не команда Мірчі Луческу. З іншого боку, ні з “Вільярреалом”, ні з “Ліверпулем” простіше б не було, тому що залишилися всі кращі і найсильніші.

У першому матчі від “Севільї” усі очікують обережної гри і ніхто не здивується і нульовій нічиїй. Дуже висока ціна помилки, та й матч доведеться грати на своєму полі. Мірча Луческу, як досвідчений і грамотний наставник, так само вибере дуже обережну модель гри. Але якщо вже хто відкриє рахунок, то ми цілком можемо стати свідками дуже навіть результативної гри. Атакувати вміють і ті, і інші. Так само у обох команд є і проблеми в обороні. І тут все в руках її величності Фортуни. Одне відомо напевно – матч відбудеться 28 квітня, а стартовий свисток о 22.05, і у будь-якому  випадку Україна буде представлена у фіналі Ліги Європи – або одним гравцем, або цілою командою.