Два перших півфінали подарували українським yболівальникам те, що зараз рідко зустрінеш y матчах чемпіонату України. А саме: боротьбу і інтригу. І “Дніпро” з “Зорею”, і “Олександрія” з “Шахтарем” залишили питання з фіналістами турніру відкритими. 

Напевно найбільша несподіванка трапилася в матчі “Олександрія” – “Шахтар”. Організатори обіцяли аншлаг – всі квитки, вартість яких становила лише 15 гривень, були розпродані в стислі терміни – і в своїх прогнозах не помилилися, і навіть дощ не відлякав любителів футболу. До стартового свистка Анатолія Жабченка на трибунах було тісно. І це зрозуміло, адже після перемог над “Динамо” і “Зорею” інтерес до гри мільйонів у райцентрі Кіровоградської області різко зріс...

Проте навіть ці фактори не вплинули на настрої букмекерів, які, не змовляючись, в один голос фаворитом назвали “Шахтар”, і абсолютно, як здалося, не вірили в команду Володимира Шарана. На чому будувалися їх такі прогнози, чесно кажучи, сказати важко. 

Цілком можливо, що прогнози букмекерів виправдалися б, якби гостям вдалося використати хоча б один із моментів, створених ними в перші півгодини. За донецькими “каруселями” оборона “Олександрії” ледве встигала, та й то не завжди. Дентіньо, Марлос, Тайсон, Феррейра кружляли з такою частотою, що здавалося, ось-ось “городяни”, що називається, “попливуть”. На 6-ій хвилині після пасу Тайсона небезпечно (над поперечиною) пробивав Дентіньо, на 14-ій - Факундо Феррейрі не вистачило зовсім трохи, щоб замкнути простріл Олександра Кучера, на 17-ій – по черзі “стріляли” по воротах господарів Даріо Срна з Тайсоном (обидва рази небезпечно) і, нарешті, під кінець 20-ої хвилини шанс упустив Феррейра, якого під кутом вивів на побачення з голкіпером “Олександрії” Марлос, – м’яч пролетів повз дальню стійку.

Стартовий запал гостей швидко спав, поменшало активних дій. Олександрійців такий варіант цілком влаштовував, грати у відкриту вони вже точно не збиралися. Однак і відсиджуватися всі 90 хвилин в обороні, думаючи тільки про безпеку своїх воріт, також не думали. Крихітні надії покладали на контратаки. І така тактика спрацювала на 36-ій хвилині. Сергій Старенький на правім фланзі відпасував на Василя Грицука, той легким рухом ноги прибрав Віктора Коваленка і другим дотиком – майже від кута штрафного майданчика, несподівано закрутив м’яч у дальню “дев’ятку” – Андрій П’ятов був безсилий проти віртуозно виконаного удару – 1:0. На перерву команди і зовсім могли йти за рахунку 2:0. Станіслав Куліш, отримавши м’яч перед штрафним “гірників”, цілив низом у кут, але вийшло це у нього не дуже добре.

Початок другого тайму приніс цілий калейдоскоп подій. Причому по обидва боки. По черзі здалеку били Сергій Чеботаєв і Євген Банада, яким, однак, забракло влучності. А ось що заважало Марлосу відновити паритет, не знає напевно і він сам. Опинившись віч-на-віч із голкіпером, бразилець вирішив зіграти як справжній чарівник, перекинувши м’яч через стража воріт – і робив, здавалося, все правильно, тільки не влучив у мету.

Помилку партнера незабаром виправив Едуардо, в черговий раз підтвердивши тезу – серед джокерів йому, мабуть, немає рівних. З’явившись на полі відразу після перерви, досвідчений форвард своїм першим же моментом скористався на всі сто. На 54-ій хвилині Марлос м’яко закинув м’яч у штрафний майданчик, захисники “Олександрії” дозволили Дентіньо пробити головою, і хоча Леванідов на удар зреагував, але проти добивання вже виявився безсилим – 1:1.

Грицук міг стати справжнім героєм зустрічі, якби через кілька хвилин після голу Едуардо зумів замкнути в дотик прекрасну флангову передачу Чеботаєва – капітан “городян” якимось незбагненним чином не влучив по м’ячу...

Нічия нікого не влаштовувала. Про це можна судити з останніх хвилин матчу – одна атака гостей змінювалася небезпечною вилазкою господарів. Навіть у компенсовані арбітром п’ять хвилин не було гри на відбій або банального затягування часу. А була гра характерів...

Несподівані 1:1 залишили чимало запитань перед матчем-відповіддю, але найголовніше – зберегли інтригу.

фото: footballboom.com

Щодо іншого матчу, то рясний дощ у Дніпропетровську, який ішов весь день, відразу ж наклав свій відбиток на гру. Через важке поле футболістам було непросто працювати з м’ячем: дуже часто траплялися помилки як при зупинці, так при передачах. До таких умов швидше пристосувалися луганці, що записали собі в актив перші 15 хвилин тайму. Гості діяли активніше, що вилилося в ряд перспективних стандартів і напівмоментів. Навіть один гольовий момент футболісти “Зорі” за цей відрізок часу встигли організувати. На 11-ій хвилині після подачі зі штрафного Будковський пробив головою, Лаштувка зафіксувати м’яч з першої спроби не зумів, після чого Сиваков був першим на добиванні.

Саме з цього моменту арбітр почав втрачати нитки гри. Рефері повністю упустив епізод із атакою Сивакова Зозулею, який подумав, що його голкіпера ображають. Арановський проігнорував те, що Роман вже дуже грубо атакував суперника, хоча повтор показав, що футболіст “Зорі” не зачепив голкіпера. Через чотири хвилини був проігнорований грубий фол вже на самому Зозулі, за який Чайковський цілком міг отримати жовту картку. Був призначений всього штрафний... Ну, а останньою “краплею” став епізод між Гуйє і Форстером у штрафному майданчику “Дніпра”. Папа явно порушував правила, ось тільки арбітр цього чомусь не бачив.

А на 17-ій хвилині “Дніпро” заробив право на небезпечний штрафний, який взявся виконувати Піко. Бразилець у своєму стилі “розрядив гаубицю”, з чим Шевченко за цієї погоди впоратися не зумів, відбивши м’яч перед собою. На добиванні першим виявився Зозуля, який відкрив рахунок – 1:0. Ось тільки, як показав повтор, Роман, швидше за все, порушував правила на Чайковському під час подачі... Тут у тренера  “Зорі” Юрія Вернидуба здали нерви: тренер висловив Арановському все, що про нього думає, за що заслужено вирушив дивитися матч на трибуну.

До свистка на перерву залишалося ще близько 30-ти хвилин, а арбітр вже став головним “героєм” зустрічі. Можливо, він десь відчував свої помилки, можливо просто атмосфера  позначилася, але подальші його рішення іноді непросто було пояснити. На 26-ій хвилині Зозуля отримав картку в епізоді, за який форварда можна було і не карати так строго. Цілком ймовірно, що щось там за сукупністю до цього накопичилося. А ось ще за дві хвилини картку Роману “виписувати” за грубу гру ліктем треба було, ось тільки видаляти дніпропетровця Арановський не наважився. Щось подібне було і наприкінці тайму: за відверту затримку за футболку Федецького Гордієнку картка показана не була, зате Форстер отримав “гірчичник” за банальний поштовх. І без пенальті в першому таймі все ж не обійшлося. На 42-ій хвилині Чигринський трохи притримав за футболку Ліпартію, який майстерно потім упав. Так, привід для одинадцятиметрового був, але якщо тут дається свисток, як можна було проігнорувати епізод з Гуйє? Щоправда, зрівняти рахунок одинадцятиметровий гостям не допоміг: Каменюка вирішив пробити на силу і м’яч полетів повз ворота.

На щастя, з першими хвилинами другого тайму вдалося забути про арбітра. “Дніпро” після розмови з Маркевичем почав діяти попереду куди потужніше, що відразу вилилося в кілька гольових моментів. Розраховувати на другий гол могли Ротань, Зозуля і Руїс, але пробити Шевченка їм не вдалося. Окремо варто відзначити відмінний удар у дальню дев’ятку від костариканця. Якби не прекрасний стрибок луганського голкіпера, був би футбольний шедевр.

Згодом “Зоря” вирівняла гру і навіть організувала кілька цікавих контратак, але, як і в матчі чемпіонату, у другому таймі дніпропетровці були хороші. Чи то фізично луганці до середини другого тайму охляли, чи то “Дніпро” аж надто додав, але гольові моменти біля воріт Шевченка почали виникати регулярно. На 71-ій хвилині Микиті довелося здійснювати ще один воротарський подвиг, щоб відбити ногою постріл Гами, а потім ще й з добиванням Зозулі впоратися.

По такій грі гостям треба було більше думати не над тим, як відігратися, а як до повторної зустрічі більше не пропустити. Невчасно Любенович це завдання ще й ускладнив: на 73-ій хвилині Желько так махнув ногою, що ледь не розбив Гуйє голову. Арановський відразу ж показав півзахиснику другу жовту картку і відправив до роздягальні завчасно. 

Закінчення матчу стало справжнім бенефісом Шевченка. Чого тільки вартий сейв Микити вже в компенсований час, коли вдалося відбити удар Безуса буквально з упору. А ще була перекладина після пострілу Зозулі.

Підсумкові цифри тільки підтверджують повну ігрову перевагу господарів: 57% володіння м’ячем, 20 ударів по воротах проти всього 4-х, 7 влучень у ворота, 12 кутових ударів проти 3-х. І, незважаючи на це, в підсумку вийшло так, що ключові епізоди гри, які відбулися в першому таймі, не обійшлися без арбітра.