Джанні Інфантіно став першим за п’ять десятиліть президентом ФІФА з хорошою репутацією і всього дев’ятим керівником організації більш ніж за століття. 

Самі вибори є доказом того, що ФІФА перетворилa за сорок один рік управління всього двома диктаторами – Авеланжом і Блаттером, в організацію дев’ятнадцятого століття. 207 делегатів голосували вручну – ще півбіди, але робили це по двоє. Отже, в організації з мільярдним річним оборотом не здогадалися поставити хоча б десять паралельних кабінок для голосування. Тобто все було зроблено для того, аби вибори перетворилися в нудне дійство і пройшли майже цілий день. Причому і сам регламент виглядав як пережиток минулого – оскільки один iз кандидатів вибув до голосування, то перший тур, який завершився мінімальною перемогою Інфантіно – 88 голосів проти 85 у шейха Салмана, не виключив зі списку жодного претендента. А два інших кандидати Жером Шампань і принц Алі пішли на друге коло пекла, аби у підсумку не отримати жодного голосу.

Хоча для світу це була добра новина, оскільки він був позбавлений “щастя” ще півторагодинної безглуздої ходьби з бюлетенями. Та й самі делегати, дізнавшись приблизний розклад, зрозуміли, що пора остаточно вибирати президента, бо інакше доведеться знову очікувати своєї черги і ставити хрестик у бюлетені. Таким чином, швейцарець і його соратники зуміли переманити на свою сторону багатьох прихильників двох аутсайдерів і 115 делегатів з 207 подали голоси за дев’ятого президента ФІФА! З урахуванням, що принц Алі і шейх Салман представляють країни, де можна при бажанні знайти досить жорсткі дії влади проти простого народу, незгодного з політикою або ідеологією (Салмана взагалі звинувачували в тортурах спортсменів), перемога Інфантіно дозволила зітхнути багатьом. 

“Людина Блаттера”, яким вважали шейха, програв, утім, як і “соратник США” – так дехто називав принца Алі. А Європа вкотре зуміла довести свій вплив на увесь футбольний світ, адже у підсумку виграв компромісний кандидат, який точно близький до Платіні, але далекий від Блаттера.

Майже сорок два роки в ФІФА була м’яка диктатура, і поки США, Швейцарія та Великобританія не звертали на неї уваги, нікому не заважала корупція і демагогія. Як тільки вони включилися – Блаттера “розірвали на шматки” за пару місяців, і навіть спроба поставити на шейха провалилася. 

Блаттер залишив по собі ганебний спадок і, що б не казали його прибічники, провалив свою роботу в ФІФА. Зробив він це показово  і змусив наступника вибудовувати все заново. Заробляти мільярди на чемпіонаті світу так само просто, як успішно продавати нафту, коли вона по 100 доларів за барель, але тепер у ФІФА ганебна репутація і дефіцитний бюджет (у цьому році треба придумати, де взяти 500 мільйонів до стандартних показників). А якщо говорити про корінні поліпшення в футболі – боротьбі з договірними іграми, навмисних помилок арбітрів, війни з корупцією у вищих ешелонах влади, то Блаттер – приклад диктатора-невдахи. І дещо нагадує іншого диктатора, який наразі все керує сусідньою з Україною територією. Швейцарець, як і його російський колега, гадав, що все вирішують гроші, але забув врахувати, що є в світі люди, у яких і влади, і грошей набагато більше. Зараз Зеппу треба радіти, що він на волі і що ніхто з його спільників не вирішив, що екс-президент занадто багато знає. 

Цікаво, що ще до виборів вже новий президент подякував ФФУ в особі Андрія Павелка. Тоді ще генеральний секретар УЄФА, висловився у Twitter, назвавши цінною принципову та послідовну позицію ФФУ щодо підтримки його кандидатури на виборах президента ФІФА, які відбудуться 26 лютого 2016 року.

Така неформальна оцінка з вуст Джанні Інфантіно є невипадковою, адже вітчизняна національна асоціація була серед п’ятірки ініціаторів, котрі висунули функціонера УЄФА на посаду президента.

Навряд чи це принесе якісь особливі дивіденди, але факт залишається фактом.

Що означає перемога Інфантіно? Що центром світового футболу залишається Європа, чиї жартівники навіть запитали у делегатів, тестуючи електронну систему, чи буде чемпіонат світу в Росії, змусивши частину делегатів натиснути “ні”. Але жарти жартами, а найсильніші гравці, на зразок Великобританії або Німеччини, вирішили підтримати Джанні як найменш конфліктного кандидата. Європейці не збиралися віддавати голоси претенденту з Азії, який навіть не міг пообіцяти, що буде слідувати декларації про права людини. 

Отже, Інфантіно народився під щасливою зіркою – нещодавно проводив жеребкування в УЄФА, а нині став першою людиною світового футболу. Хоча він заслужив цю посаду, решта кандидатів відверто слабкі. Той же Жером Шампань говорить по-англійськи гірше, аніж відомий “лінгвіст” міністр спорту Росії Віталій Мутко.

Якщо порівнювати, то професійний юрист і досвідчений дипломат Джанні був єдиним адекватним кандидатом. Він спокійно розмовляє п’ятьма мовами і всіх у світі зрозуміє. Багатьом набридло, що світові футбольні влади застрягли в світі монополій і корупційних схем. Ще нещодавно ФІФА більше нагадувала ЦК КПРС часів Брежнєва. Старі, спритні, безпринципні, люди, які не бажали змін. Але саме в руках цих людей, кожен із яких у найближчий час може опинитися за ґратами, доля чемпіонатів світу і можливість карати всіх – хоч клуби, на кшталт “Барселони” чи “Реалу”, хоч окремі федерації. 

І добре, що хоча б при кермі неймовірно відсталої організації ФІФА з’явилася людина, яка вміє бути справжній дипломатом і при цьому досить розумна, щоб не красти так, як зізналися чиновники з оточення Блаттера.

Інфантіно – шанс футболу на самоочищення, і хоча шанс порівняно невеликий, оскільки в цій історії дуже багато політики і старі дрібні корупціонери, які уникнули відповідальності, будуть красти – інакше не вміють, швейцарець не налаштований вороже до жодної зі сторін спору, але не збирається себе підставляти. З одного боку це не дуже добре для українців. Адже Джанні за чемпіонати світу в Росії та Катарі, щоправда, з умовою, що вони будуть висококласними і без скандалів. З іншого боку швейцарець має намір скеровувати чверть грошей ФІФА, а це 1,2 мільярда євро на рік, на розвиток футболу по всьому світу. І це натяк, що раніше величезні гроші “зникали” або використовувалися в особистих цілях босів ФІФА, а не йшли за призначенням. При цьому навряд чи новий глава ФІФА проміняє можливість щось реально змінити на розмови про нову форму для жінок-футболісток або порожню балаканину про боротьбу з нерівністю, як робив Зепп. ФІФА багато років працювала на одержимих грошима і владою, пора б їм стати футбольною організацією, як спочатку задумували. В Інфантіно мінімум три роки, хоча якщо впорається з ЧС-2018, де би він не пройшов – буде багато років головним у футболі.

Наостанок процитуємо самого нового президента ФІФА: “Не можу описати почуття, які зараз відчуваю. Я вже говорив, що пройшов дивовижний шлях, зустрівши безліч приголомшливих людей, які живуть і дихають футболом, і вони заслужили можливість бачити, що до ФІФА ставляться з великою повагою. Весь світ буде аплодувати нам за те, що ми зробимо. Хочу, щоб ми разом вступили в нову еру, в якій футбол займає центральне місце. Нам необхідно провести реформи, домогтися поваги до організації і упевнитися, що ми можемо зосередитися на чудовому слові “футбол”. Давайте доб’ємося цього разом”.