Наша команда з 2010 року незмінно пробивалася до 1/4 фіналу єврофорумів, але ця стадія вже вчетверте не підкорилася українцям. Цього разу на шляху команди Олександра Косенка cтали господарі нинішнього турніру – збірна Сербії.

До чвертьфінального матчу наша команда підійшла в оптимальному стані. І Олександр Косенко мав усі бойові одиниці для того, щоб виробити потрібну тактику, мав достатньо інформації про суперника, та й налаштовувати особливо гравців y таких випадках не треба. Всi і так розуміють важливість матчу. 

Вже з перших секунд українці побігли вперед і здивували суперників кількістю ударів. До другої хвилини українці чотири рази били по воротаx, які захищав Міодраг Аксентієвіч. Але все летіло повз рамку, і лише постріл Дмитра Сорокіна прийшовся у воротаря. Відбившись, господарі єврофоруму в першій же атаці відкрили рахунок. Євген Іваняк незрозуміло чому залишив ворота без своєї уваги. В результаті Слободан Яньіч м’яко відкотив м’яч назад, а Младен Коціч без проблем відправив круглого куди треба – 1:0. Це початок ...

Українцям знадобилося небагато часу, аби прийти до тями, а потім вони продовжили масований наступ на ворота суперників. Але в цей вечір нашим хлопцям відверто не щастило. Ще до перерви вони мали шанси не тільки зрівняти рахунок, але навіть піти у відрив. Однак удари Сергія Коваля та Дениса Овсянникова прийняла на себе  штанга. Чудовий момент був у Дмитра Бондаря, проте він із фантастичної позиції не влучив у ворота. Серби грали в основному в захисті, лише зрідка проводили контратаки, але небезпеки вони не несли.

На самому початку другого тайму українці заробили два необов’язкові фоли, які згодом суттєво вплинули на розвиток подій. Але це сталося наприкінці гри, а в дебюті тайму підопічні Косенка продовжували атакувальні дії, які нарешті увінчалися успіхом. Коваль відпасував Миколі Грицині, а той із близької відстані влучно пробив у нижній кут – 1:1.

Наша збірна і не думала заспокоюватися, а продовжувала атакувати, але знову щастя відвернулося від українців. Чого вартий вихід віч-на-віч Овсянникова. На жаль, Денис у вирішальний момент не зміг, як треба, завдати удару. З кожною хвилиною пристрасті на белградській арені нагніталися, тим більше, що глядачі, яких було понад 11 тисяч, змушували господарів іти вперед. 

Це далося взнаки. Ближче до середини тайму гра почала вирівнюватися, і якщо раніше господарі просто відбивалися, то тепер почали вже створювати моменти. Відмінний шанс упустив Слободан Райчевіч. Після посилки Євгена Рогачова він вилетів на побачення з Іваняком, але переграти того не зміг. А потім серби видали двохвилинний відрізок, коли нанесли по наших воротах відразу шість  ударів. Особливо небезпечними були постріли Яньіча  і Райчевіча. В обох випадках голкіпер української збірної зіграв дуже надійно. Ситуацію ускладнювало й те, що на той час українці вже мали три фоли, і загроза десятиметрового наростала. Тут же в словесну перепалку вступили Аксентієвіч і Сергій Журба, після чого обидва побачили перед собою жовті картки.

Відчувалося, що українці  ніяк не можуть упоратися з тиском трибун, і серби збільшили оберти. Тричі небезпечно бив Жівановіч. Але якщо в двох моментах м’яч летів повз, то в третьому врятувала лише майстерність Іваняка. Відчуваючи недобре, Косенко взяв тайм-аут, проте хвилинний перепочинок не допоміг. Господарі продовжували тиснути, і за дві хвилини до кінця основного часу українці заробили п’ятий фол, і тепер треба було грати дуже акуратно. Що було дуже важко, знаючи провокативний характер усіх балканських команд.

І коли вже здалося, що попереду буде додатковий час, серби таки відзначилися – Мілош Шиміч відправив м’яч у наші ворота, а до свистка залишалося 0,3 секунди.

Після матчу головний тренер збірної України Олександр Косенко не приховував розчарування: “Гра вийшла бойовою і нервовою. Дуже прикро програвати матч всього лише за 0,3 секунди до кінця. Прикро ще й тому, що часу для того, аби відігратися, просто немає. Ми десь недотерпіли, десь недограли. Говорили ж, що потрібно грати до останньої секунди. Але саме до неї ми і недограли. Для того, щоб перемогти, ми створили достатньо. Але коли не реалізовуєш моменти, то сили покидають гравців. Кожен забитий м’яч додає емоцій, а ось незабитий якраз навпаки. Сьогодні так і було. Ми не забивали і не забивали. А ось якби забили ще в першому таймі, то сил до кінця вистачило б точно. Зовсім скоро нас чекають матчі плей-оф чемпіонату світу. Дуже вірю, що гравці до них встигнуть відновитися”.

Отже, наша збірна в черговий раз вийшовши з групи, нічого серйозного завоювати не зуміла.  Можна вважати, що свою місію на чемпіонаті Європи українці виконали, а щоб претендувати в майбутньому на більш серйозне, потрібно навести порядок у себе вдома.