14 січня в Запоріжжі на 78-му році життя помер прославлений український важкоатлет, дворазовий олімпійський чемпіон Леонід Жаботинський. Він за роки своєї кар’єри був справжнім культовим персонажем не тільки для важкоатлетів, а й для бодібілдерів. Саме Жаботинського не раз називав своїм кумиром і прикладом для наслідування багаторазовий містер Олімпія (головний титул в бодібілдингу) Арнольд Шварценеггер.

Леонід Жаботинський народився 28 січня 1938 року в містечку Успенка, Сумської області. З дитинства він захоплювався бойовими єдиноборствами, боксом і важкою атлетикою, з якою і пов’язав своє свідоме життя. Перші успіхи в цьому виді спорту прийшли до нього в 1957 році, коли він посів третє місце на чемпіонаті України, а вже через рік виконав норматив майстра спорту.

У 1963 році Жаботинський встановив свій перший світовий рекорд, піднявши у ривку 165 кг, став членом збірної СРСР і виграв бронзову медаль на чемпіонаті світу в Стокгольмі. Всього за свою кар’єру важкоатлет у підсумку стане 19-кратним рекордсменом світу.

У 1964 році на Іграх в Токіо саме боротьба у триборстві Жаботинського і іншого радянського важкоатлета, Юрія Власова, стала, на думку більшості журналістів, справжньою окрасою літньої Олімпіади.   Жаботинський тоді виграв свою першу олімпійську золоту медаль, а через чотири роки додав до неї ще й “золото” Ігор y Мехіко.

Крім того, Жаботинський мав чотири титули чемпіона світу, два титули чемпіона Європи та одну срібну медаль континентальної першості.

У 60-і і 70-і роки популярність Жаботинського в СРСР була така, що будь-якого сильного великого чоловіка в народі позаочі називали Жаботинським. У народній свідомості Жаботинський стояв десь поруч із чудо-богатирями.

На Олімпіаді в Мехіко в 1968 році Жаботинський був прапороносцем збірної Радянського Союзу під час параду спортсменів на церемонії відкриття, що говорить про те, яке значення він мав для спорту. Більше того, Жаботинський отримав цей привілей, незважаючи на випадок на попередніх Іграх, коли він був прапороносцем на закритті Ігор у Токіо.

Тоді всі спортсмени проходили перед ложею імператора Японії, і їм належало нахилити національні прапори на знак поваги до правителя Країни сонця, що сходить. Жаботинський ніс радянський прапор однією рукою, так як інша була травмована, і не виконав протокольну процедуру, за що був підданий обструкції як в Японії, так і після повернення на батьківщину. Вважається, що саме через той випадок його не подали до державної нагороди після першої переможної Олімпіади.

У 1979 році з ініціативи Жаботинського в Запоріжжі була відкрита школа важкої атлетики, що отримала в 2000 році його ім’я. Щорічно там проводяться турніри на приз Леоніда Жаботинського. 

Цікаво, що під час візиту Жаботинського в США Арнольд Шварценеггер сказав йому такі слова: “З самого дитинства я за тебе вболівав. Навіть під час токійської Олімпіади, хоча там виступали Шеманські і Губнер. За них теж, звичайно, переживав, але мені чомусь хотілося, щоб виграв ти...”

Жаботинський був одружений, у нього є два сини – обидва стали майстрами спорту з важкої атлетики, а старший, Руслан, є віце-президентом Федерації важкої атлетики Запоріжжя та автором книги “Мій батько – Леонід Жаботинський”.

Саме він розповів про останні дні легенди. Як пише газета “Факти”, 77-річний Жаботинський чотири місяці лікувався в лікарні. Там його оперували через перелом ноги, а пізніше спортсмен переніс мікроінсульт. Днями пацієнта мали виписувати, але він захворів на грип.

“Так ось буквально за два дні він згорів! Ще 10 січня він себе відмінно почував, перебуваючи в лікарні”, – повідомив Руслан Жаботинський.

13 січня Жаботинському видалили частину тромбованого кишківника. Син спортсмена вважає, що причиною ураження кишківника стало зараження грипом. Після операції Жаботинський вже не прийшов до тями.

Прощання з важкоатлетом пройде сьогодні в Запоріжжі. Після цього його поховають на Першотравневому кладовищі.