Поєдинок показав, що українцеві складно знайти опонента, який би на сто відсотків відповідав би його рівню. З іншого боку, готовність Ломаченка до третього в кар’єрі захисту була, як завжди, прекрасною. Що й зумовило його остаточну перевагу в рингу арени Thomas & Mack Center.

Коли менеджмент Ломаченка в особі власника промоутерської фірми Top Rank Боба Арума ніби вибачаючись оголошував про наступного суперника для свого підопічного, уболівальників очікувало певне розчарування. 24-річний мексиканець із японським корінням Ромуло Коасіча був відомий лише справжнім фанатам профібоксу, які могли запам’ятати його завдяки зустрічі з британцем Лі Селбі. У ній Коасіча програв лише за очками, а Селбі незабаром став чемпіоном світу за версією IBF. Розчарування ж полягало в тому, що в суперники українцеві очікувався кубинець Гільмермо Рігондо – боксер, який, як і українець, двічі ставав чемпіоном світу та Олімпійських ігор у любительській кар’єрі. Але бій не відбувся через те, що менеджери кубинця запросили надто високий гонорар.

З іншого боку, чи може бути слабким опонент, який провів у свої 24 роки 28 поєдинків на професійному рингу і при цьому програв чотири рази, а в інших – святкував перемогу? Можливо і так, але вже точно не слабкіше того ж Хосе Раміреса, якого Ломаченко нокаутував на цій же арені в кінці 2013 року.

До слова, Василь згадав про той поєдинок. “Місця пам’ятають мене”, – сказав він, натякаючи на те, що в суботній вечір його чекає черговий успіх. Ну, а мільйони шанувальників таланту українця чекали розв’язки з бажано черговим нокаутом. Щоправда, українське телебачення так і не зуміло забезпечити пряму трансляцію бою.

Напередодні бою боксери показали однакову вагу – 57 кг, і без особливих висловлювань на адресу один одного (суперники не володіють англійською) підійшли до протистояння. З першого раунду Ломаченко не тільки почав обстрілювати Коасіча джебом, але і постійно змінював темп атак, а також змушував опонента пересуватися по всьому рингу. Ломаченко показав, що може піднести сюрприз супернику в будь-який момент. А ще боксерські тренери могли б позаздрити тому, як українець виконує вимоги та поради свого наставника і батька Анатолія Ломаченка. Трансляція дозволяла почути установку тренера в перервах, а Ломаченко тут же приступав до втілення в життя чергового плану.

До 6-го раунду стало ясно, що у Коасіча немає жодних шансів. Хоча б тому, що більша частина ударів, які він викидав, йшла в нікуди. Щоб не бути голослівним, можна звернутися до статистики: після бою аналітична система Compu Box показала, що у чемпіона була 76-відсоткова ефективність, а у його опонента – лише 16%. Десь до 6-го раунду на обличчі у Коасіча стали відображатися і результати ударів Ломаченка.

Поступово перевага Василя наростала: він все частіше притискав опонента до канатів, проводячи різні серії – часом це нагадувало тренування з боксерською грушею. А коли пішов перший з трьох чемпіонських раундів, Ломаченко потужно пробив по корпусу (в ділянку печінки), що стало фатальним попаданням для Коасіча. Присівши на коліно, він так і не зумів (або не захотів) підніматися.

Ломаченко здобув 5-ту перемогу в 6-му бої і тепер знову опинився в ситуації, коли його подальша кар’єра залежить від промоутерів. Українець напередодні видав список бажаних суперників – Селбі і Гері Расселл. Так, саме той Расселл, у поєдинку з яким влітку 2014 Василь завоював свій пояс. Американець не став сумувати, адже його впливовий менеджмент швидко організував йому ще один чемпіонський бій – за пояс WBC. Так що тепер промоутери українця повинні докласти максимум зусиль, щоб ми побачили гідне і захоплююче протистояння, а не демонстрацію тотальної переваги, нехай і з хорошою естетичною складовою.