На початку цього тижня завершився термін висування кандидатів на пост президента ФІФА. Самі вибори відбудуться в рамках надзвичайного конгресу ФІФА 26 лютого 2016. Наразі на пост голови Міжнародної футбольної федерації претендують вісім чоловік, які представляють чотири континенти, повідом­ляє sport-express.ua. Щоправда, цілком ймовірно, що перед самим голосуванням кількість кандидатів суттєво зменшиться. Наразі спробуємо ознайомитися з усіма претендентами на крісло президента ФІФА.

Звичайно, коли кількість претендентів на одне крісло перевищує цифру два, то значна їх кількість має лише примарні шанси на перемогу. Серед восьми нинішніх кандидатів таких претендентів чимало. Один з них 45-річний ліберієць Муса Біліті, підприємець, який зробив свої статки на нафті і цементі. З 2010 року він президент Ліберійської федерації футболу і перед виборами  заручився необхідною підтримкою п’яти національних федерацій.

Проте його  не підтримує навіть Африканська конфедерація, яка в 2013 році усунула Біліті від діяльності у футболі на півроку за зберігання службових документів. Тож шанси на перемогу у ліберійця близькі нулю.

Трохи більше шансів у Девіда Накхіда з  Тринідаду і Тобаго, якому виповнився вже 51 рік. У минулому капітан збірної своєї острівної держави, скромний гравець “Варегема” і “Грасхоппера”, нині мешкає в Лівані, де очолює дитячу академію. Кредо тринідадця – добитися балансу в ФІФА, в якій, як він вважає, “домінує Європа”.

Він знає футбол зсередини і підтримував тісні зв’язки з Блаттером, що теоретично дає можливість скористатися зв’язками нинішнього глави ФІФА. Однак остання обставина – це і недолік теж. Окрім того, про Накхіда мало хто знає, і він ніколи не працював на керівних постах у футбольних організаціях. Ще одним мінусом є те, яку саме країну він представляє. Адже нині Тринідад і Тобаго у футбольних колах більше асоціюють з Джеком Ворнером, у минулому віце-президентом ФІФА і головою КОНКАКАФ, якого довічно відлучили від футболу, і який нині є одним із фігурантів справи про шахрайство в ФІФА. Тож Накхіда може підтримати лише незнач­на частина представників КОНКАКАФ.

Ще один аутсайдер перегонів 57-річний француз Жером Шампань. Дипломат за освітою, він  познайомився з Блаттером під час ЧС-1998, став його радником із міжнародних справ і пропрацював у ФІФА протягом 11 років. Противник Платіні, француз першим висунув рік тому свою кандидатуру на пост президента ФІФА, але не зміг отримати необхідні п’ять листів від національних федерацій на свою підтримку, а це обов’язкова умова для участі у виборах.

Тепер “листи щастя” начебто є. Француз знає ФІФА, програма у нього серйозна. Може скористатися допомогою Блаттера, який, не будемо забувати, впевнено виграв травневі вибори.

Проте, як і з Накхідом, для когось зв’язки з Блаттером це червона ганчірка. До того ж Шампань – з одного боку, “нефутбольна людина”, з іншого, як чиновник перебував у тіні. Та й хто за нього проголосує, якщо Європа, Азія і Африка матимуть своїх кандидатів?

Значно більше шансів поборотися за жадане крісло у двох інших кандидатів. Однак навряд чи вони при сприятливих умовах зуміють нав’язати боротьбу. Перший із них  добре відомий 45-річний швейцарець Джанні Інфантіно. Адвокат за професією, працює в системі УЄФА з 2000 року. З 2009 року займає посаду генерального секретаря. Здобув популярність, оскільки постійно веде різні жеребкування і виступає з роз’ясненнями на прес-конференціях за підсумками засідань виконкому. Тож його обличчя знає більшість шанувальників футболу.

Інфантіно – досвідчений футбольний апаратник, який отримає повну підтримку УЄФА. Однак він все ж таки більше технічний кандидат, оскільки наразі невідома участь Мішеля Платіні у виборах. 

Так само скромно можна оцінювати шанси 39-річного йорданського принца Алі бін Аль-Хусейна. Третій син покійного короля Йорданії Хусейна і зведений брат нинішнього монарха Абдалли II вважається прямим нащадком пророка Магомета. Здобув освіту в Англії і США. З 1999 року командував силами безпеки Королівської гвардії, поки в 2008 році монарх не доручив йому створення і керівництво Національним центром з безпеки і кризового управління. Президент Йорданської федерації футболу. З червня 2011 року до травня 2015 року – віце-президент ФІФА від Азії та член виконкому ФІФА.

Під час виборів президента ФІФА, що відбулися 29 травня цього року, протистояв Йозефу Блаттеру і програв у першому турі з рахунком 73:133 (при трьох недійсних бюлетенях). До перемоги в одному турі швейцарцю не вистачало семи голосів, але у другому турі йорданець свою кандидатуру зняв.

Має досвід роботи в ФІФА та безпосередньої участі у виборах, однак тоді на боці йорданця було УЄФА на чолі з Платіні. Тепер такої підтримки не буде. Тим більше, що самого Платіні йорданець згодом охарактеризував як “людину системи”. З іншого боку, навіть навесні Алі не користувався підтримкою неоднорідної Азії, а тепер в боротьбу вступив шейх Салман з Бахрейну. Тож Хусейн отримає значно менше голосів, ніж у травні.

Ну, а головними фаворитами наразі є три кандидати, серед яких є один, який наразі офіційно не допущений до виборів. Про нього пізніше, а наразі поговоримо про південноафриканця Токіо Сексвале.

Він соратник легендарного Нельсона Мандели. У 1975 році пройшов військову підготовку в СРСР як фахівець з підривної справи. Був засуджений як учасник антиурядової змови на 18 років в’язниці, з яких відсидів 13. Перебував в ув’язненні на сумнозвісному острові Роббен поблизу Кейптауна. Розглядався як можливий наступник на посаді президента ПАР – спочатку Мандели, а потім і Табо Мбекі. Пішов наприкінці 90-х років з політики, зайнявся бізнесом в гірничорудній промисловості, робив інвестиції в страхування і нерухомість, став одним із найбагатших людей у ПАР. Вже при президенті Джейкобе Зумі увійшов в уряд. У період з 2009 по 2013 рік обіймав посаду міністра з питань житла. У червні очолив комітет ФІФА з розвитку футболу в Палестині.

Сексвале відомий борець проти апартеїду, користується повагою у світі і насамперед у Африці. Має досвід і як політик, і як бізнесмен. А Африка – це 54 голоси. Навіть, якщо ліберієць Біліті не зніме достроково свою кандидатуру, Чорний континент повинен підтримати Сексвале. Тож він цілком може вийти в другий тур, а там все залежатиме від суперника. 

Цілком можливо, ним може стати 49-річний шейх Халіфа бін Салман Аль-Халіфа, член королівської сім’ї Бахрейну. 

Випускник університету, фахівець з англійської літератури та історії. З 2013 року президент Азіатської конфедерації футболу та віце-президент ФІФА. Підтримував Платіні, але за кілька годин до закінчення терміну висування кандидатур вирішив вступити в боротьбу, щоб “повернути ФІФА на правильний шлях”.

У шейха є кілька своїх скелетів у шафі. Так, правозахисники звинувачують його в причетності до придушення в Бахрейні протестів у 2011 році. Окрім того, Салман активно просував кандидатуру Катару на проведення ЧС-2022. Однак, як би не було, це дуже серйозний претендент і його доля на виборах залежатиме від того, чи візьме участь у перегонах Мішель Платіні . 

Саме француз нині є головним фаворитом на пост президента ФІФА.  

Блискучий у минулому футболіст, чемпіон Європи-1984 до недавнього часу був поза конкуренцією. Про свою підтримку француза оголосили УЄФА, КОНКАКАФ, а також конфедерації Азії та Південної Америки. Однак три тижні тому комісія з етики ФІФА призупинила діяльність президента УЄФА у футболі на 90 днів у зв’язку з підозрами навколо виплати йому в 2011 році 2 мільйонів швейцарських франків за роботу у ФІФА як радника Блаттера ще в період з 1999 по 2002 рік. Поки кандидатура Платіні заморожена. Тому нині незрозуміло, чи допустять француза до виборів. Тож, якщо його кандидатура отримає зелене світло, саме Платіні може стати новим президентом ФІФА.