Донецький “Шахтар” вшосте поспіль  пробився в груповий турнір Ліги чемпіонів. У стадії плей-оф “гірники” за сумою двох матчів здолали віденський “Рапід”. Після гостьової перемоги з рахунком 0:1 донецький клуб у Львові спромігся здобути нічийний результат 2:2. Хоча можна сказати, що “гірникам” відверто пощастило і поразка була дуже близькою. 

Перед  матчем-відпо­віддю “Шахтаря” і “Рапіду” чомусь мало хто сумнівався в тому, що “гірники” виявляться сильнішими за австрійців. Причому передбачалося, що донецький колектив розбереться з віденцями дуже легко. Однак матч у Львові показав, що так недооцінювати команду, яка зуміла пройти “Аякс”, не варто. Команда Зорана Барішіча дала “гірникам” справжній бій.

Поєдинок стартував у вельми жвавому темпі, заданому господарями. “Гірники” відразу визначили своє домінування, а вже на 10-й хвилині відкрили рахунок: герой першої зустрічі Марлос пройшов уздовж лінії штрафного майданчика, прибрав на замаху захисника і красивим ударом вразив лівий верхній кут воріт Новоти. Стало ясно, що додаткового часу в цьому протистоянні вже не буде. Однак боротьба не була закінчена. Навпаки, все тільки починалося. Не минуло й трьох хвилин, як австрійці провели свою атаку і Луїс Шауб при досить пасивній поведінці донецьких захисників буквально заштовхав м’яч у сітку – 1:1. У вболівальників австрійського клубу з’явилася надія в серцях, що тепер одним голом вони могли пробити собі дорогу в основний раунд. Однак потрібно було не тільки забити цей самий гол, але і відстояти свої ворота в недоторканності. З першою частиною завдання футболісти “Рапіду” впоралися досить швидко. 

Австрійці атакували значно рідше господарів, проте це не завадило їм уже в середині тайму вийти вперед. Кривцов за 17 метрів від воріт П’ятова завалив Беріча і дав гостям прекрасний шанс забити. Капітан гостей Штеффен Гоффман у першому матчі виконував чи не всі стандарти своєї команди, але не добився в цій справі успіху, та цього разу не промахнувся: акуратно поклав м’яч у лівий кут – 1:2.

Однак не довго раділи гості. Через п’ять хвилин рахунок знову був рівним: після подачі з правого краю в штрафний майданчик гостей хтось із захисників зіграв невдало і скинув сферу точно на Гладкого. Олександру не становило жодних труднощів вразити вільний кут – 2:2. 

Таким чином менш ніж за півгодини суперники забили чотири м’ячі. І відчувалося, що це ще далеко не все. Щоправда, надалі гра йшла переважно в один бік: “Шахтар” атакував, а рідкі контрнаступи гостей завершувалися, як правило, ще в центральній зоні.

Після перерви суперники діяли вже не так азартно, що цілком логічно, якщо врахувати, що часу на виправлення будь-якої помилки тепер залишалося значно менше. Господарі намагалися тримати марку і продовжувати грати першим номером, але на свої ворота вони озиралися частіше, ніж у першій половині. “Рапід” був обережним удвічі більше: перш ніж штовхнути м’яч уперед, футболісти довго думали. Як правило, нічого хорошого з цього не виходило. Барішічу все, що відбувалося на полі, явно не доставляло задоволення. Наставник гостей спробував втрутитися в хід подій і під видом замін випустив Шобесбергера і Шваба. Вихід цих футболістів пішов австрійській команді на користь, тільки от майстерності гостям насправді бракувало. 

Загалом воротарі у другому таймі відверто нудьгували. В цілому нікого не можна було звинуватити у виконанні занадто великого обсягу роботи. Суддівська бригада, що фіксувала грандіозне число дрібних фолів, трудилася наполегливіше футболістів. А незадовго до фінального свистка головному арбітру навіть довелося дістати з кишені червону картку: Зоннляйтнер мабуть забув, що вже має “гірчичник”, і вирішив перешкодити П’ятову швидко ввести м’яч у гру. Справедливе вилучення. 

Однак “Рапід”, залишившись у меншості, не знітився. Навпаки, вже через дві хвилини гості створили найнебезпечніший момент після перерви: пішла подача з флангу, і Беріч безперешкодно пробивав головою з п’яти метрів. Снаряд пролетів у сантиметрах від штанги. А на останніх секундах зустрічі донецький клуб врятувала штанга. Австрійці отримали шанс у вигляді штрафного метрів із 23, і за відсутності Гоффмана виконувати його зголосився Петсос. Грек перекинув стінку, однак удар вийшов зовсім несильним, і П’ятов міг спокійно забирати м’яч. Але кіпер господарів вирішив, що це буде нудно і випустив сферу з рук. Тут же на добивання набіг Просеник і ... штанга стала шлагбаумом на шляху “Рапіду” в головний турнір Ліги чемпіонів.

Після фінального свистка Мірча Луческу довго стояв біля краю поля і про щось думав. Це був його 200-й матч в єврокубках і, як він згодом зізнався на прес-конференції, в його футбольній кар’єрі ще не було такого везіння, як на останніх секундах цього матчу.