В українському футболі нова тема для обговорення: головний тренер дніпропетровського “Дніпра” Мирон Маркевич після програного в неділю матчу з “Динамо” дав зрозуміти, що ситуація в команді змушує його піти у відставку, а вже у вівторок озвучив керівництву “Дніпра” своє бажання. Наразі ніхто відпускати Мирона Богдановича не хоче, однак, видається, тренер готовий заплатити клубу гроші, аби достроково розірвати угоду. 

Ще в міжсезоння стало ясно: Маркевич на чолі “Дніпра” почувається не дуже комфортно. Він багато разів (спочатку стримано і не так відверто, як згодом) нарікав на кадрові проблеми, що посилилися з відходом у “Севілью” лідера команди Євгена Коноплянки. Про відсутність гравців необхідного рівня на низку проблемних позицій тренер говорив неодноразово, але ситуація довгий час не змінювалася.

За повідомленнями ЗМІ, на мікроклімат у “Дніпрі” вплинула й чотиримісячна заборгованість по зарплаті і невиплата винагороди за виступ у єврокубках. Природно, що знаходити важелі впливу на підопічних головному тренерові “Дніпра” стає все складніше. Про це він і заявив минулої неділі на післяматчевій прес-конференції: “Як я можу керувати командою, якщо люди хочуть іти? І вони кажуть про це відверто, просять відпустити або підвищити зарплату. Що робити? Значить, мені теж треба піти...”

Після матчу з “Динамо” Маркевич був відвертим, коли висловлював побоювання щодо майбутньої кадрової обойми “Дніпра” і говорив про побутові проблеми: 

“Не знаю, який склад у мене буде завтра. Канкава відкрито сказав мені: “Відпускайте, я не готовий”. Але я попросив Джабу все ж вийти на поле, хоч не поставив би його, якби був Чеберячко. Ось він без бажання і грав. Я так розумію, що це свого роду шантаж: або “відпускаєте, або я так гратиму й надалі”. Потрібно визначатися: якщо людина хоче піти, значить, на її місце має бути інший рівноцінний гравець. А зараз до нас їхатимуть, я так розумію, вільні агенти з усієї Європи. І що я з ними робитиму? Це ж “Дніпро”! Команда, яку добре знають і за межами нашої країни. Нещодавно ми були у фіналі Ліги Європи. Значить, треба серйозно займатися командою. Можна на Маркевича чи ще на когось усю відповідальність покласти, але від цього нічого не зміниться.

Ви ж мені ставитимете питання, а я не можу всього розповісти. Але далі так тривати не може. Зупинилася гідроелектростанція, відключили полив, нам немає де тренуватися”.

У наставника “дніпрян” уже відбулася розмова з генеральним директором клубу Андрієм Стеценком, повідомляє sport.ua, у якій він повідомив про своє бажання розірвати чинний ще два роки контракт.

Імовірно, на такий крок Маркевич пішов не на емоціях після поразки в центральному матчі чемпіонату, а зробив це свідомо, зваживши всі за і проти. Рано чи пізно терпець у наставника мав увірватися, і те, що сталося це зараз, можливо, навіть добре для “Дніпра”. Своїм кроком Маркевич дав зрозуміти керівництву, що далі так тривати не може: потрібно або вкладати кошти в команду і боротися за перші місця в чемпіонаті з грандами – “Шахтарем” і “Динамо”, або чесно визнати, що “Дніпро” у цей непростий для всіх час піде іншим шляхом – робитиме ставку на молодь і вирішуватиме інші завдання. 

Прийнявши “Дніпро” трохи більше року тому від Хуанде Рамоса, Маркевич, незважаючи на відчутні кадрові втрати, зміг вивести команду на новий рівень. Так, похід у Лізі чемпіонів у “дніпрян” не вдався, але об’єктивні причини для цього тоді теж були: Джуліано поїхав до Бразилії, Стрініч був за крок від переїзду в Туманний Альбіон, а Ротань домовлявся про контракт із “Рубіном”. Двох останніх таки вдалося повернути, але допомогти команді вони змогли вже тільки в Лізі Європи.

Маркевич хотів запросити в “Дніпро” Клейтона Шав’єра, який міг стати ідеальною заміною Джуліано, і Крістіана Вільягру, але, на думку керівництва, гравці поставили занадто високі умови особистих контрактів. Замість них у “Дніпро” перейшли Лео Матос і Володимир Польовий, у яких наставник досить швидко розчарувався, тож відправив у глибокий резерв. При цьому Маркевич (потрібно віддати йому належне) не став перекладати провину на інших і чесно зізнався, що помилився, запросивши в команду цих гравців.

У зимове міжсезоння наставник не приховував, що команді потрібно посилення. І він його, в принципі, отримав – “Дніпро” посилили Роман Безус, Дмитро Чигринський, Папа Гуйє, Ежідіо, Валерій Федорчук, якого в останній момент закликали замість травмованого Сергія Кравченка, і Павло Ксьонз. Але на Лігу Європи змогли заявити не всіх – Чигринський, Папа Гуйє і Ксьонз залишилися за межами заявки, а Ежідіо, зігравши кілька матчів і не дочекавшись зарплати (бразильцеві, мабуть, ніхто не пояснив, що зарплату в “Дніпрі” отримують із затримкою у два місяці), вирушив на батьківщину.

Утім навесні “Дніпро” під керівництвом Маркевича подарував уболівальникам єврокубокову казку, вперше в історії зігравши у фіналі євротурніру. Природно, що після такого успіху наставник розраховував, що власник “Дніпра” зверне свій погляд на команду і виділить необхідні кошти на посилення. Тим паче, влітку “дніпряни” залишилися без свого лідера Євгена Коноплянки, який визначав гру команди в атаці.

“Нам потрібні три гравці високого класу для того, щоб на рівних конкурувати з “Динамо” і “Шахтарем ” – говорив Маркевич у міжсезоння. І такі кандидатури в селекційної служби, яку очолив Вадим Комардин, напевно, були. Однак “Дніпру” не тільки не вдалося підсилитись, але навіть утримати тих гравців, які були. За Павла Ксьонза “Карпати” просили невеликі гроші, але викуповувати його контракт “Дніпро” не став. Чимала група футболістів уже нині хоче покинути команду, оскільки для них є привабливі пропозиції від інших клубів Європи. 

Чи може Маркевич працювати в таких умовах? Звичайно. У “Карпатах” і запорізькому “Металурзі” він раніше і мріяти не міг про те, що в нього зараз є у “Дніпрі”. У той же час потрібно розуміти, що Мирону Богдановичу вже 64 роки і часу у великому футболі в нього залишилося не так багато. А тренерські амбіції у нього ще, напевно, є, і реалізувати їх без належної взаємодії з керівництвом клубу у “Дніпрі” в нього навряд чи вдасться. Бути ж третім або четвертим у чемпіонаті Маркевичу вже, мабуть, просто нецікаво.