Футбольна статистика багатогранна, і рахувати у цьому виді спорту можна безліч даних. Однак самі цифри ніколи не можуть взяти до уваги людський фактор. Якби вони грали у футбол, у живих людях на полі “Арени Львів”, як і на трибунах стадіону,  не виникло б ніякої потреби.

Цифри засвідчують: збірна Люксембургу, яка протистояла недільного вечора нашій збірній, шансів на перемогу не має. Футболісти Великого Герцогства не перемагали до цього матчу в 16 матчах поспіль, а українці  вигравали в дев’яти поєдинках із 11 на львівських стадіонах. Крім цього, наша збірна досі не пропустила жодного голу від усіх так званих футбольних карликів.

Але у футболі такі матчі, в яких, здавалося б, перемога вже давно в кишені,  найнебезпечніші. Коли одній команді нема чого втрачати, а іншій треба доводити на полі, що вона значно сильніша, інколи виникають дуже неприємні сюрпризи. Прикладів довго шукати не треба: в суботу збірна Греції вдруге (!!!) у цій кваліфікації програла команді Фарерських островів і фактично втратила шанси потрапити на Євро-2016.  

Звичайно, Люксембург востаннє перемагав лише у вересні 2008 року, здолавши у відборі до світової першості швейцарців, але за ці сім років у нього були і три нічиї. При цьому з футбольним “карликом” зовсім нещодавно не впорався суперник українців по відбірній групі – команда Білорусі. Також не так давно мир із люксембуржцями розписала збірна Молдови в товариському матчі. А рік тому (також у товариській зустрічі) Люксембург встояв проти Італії, яка завершувала підготовку до ЧС – 2014 і виставила на “тренування з підвищеною відповідальністю” найсильніший склад.

Можна було б згадати й інші цифри, адже, здавалось би, фартовий Львів потроху втрачає свою ауру. Останній львівський матч наша збірна зіграла внічию (мова про товариський поєдинок із Латвією), тож підстав для хвилювання було достатньо.

Якщо з фартовістю Львів дещо здає позиції, то з несамовитою підтримкою нашої збірної все гаразд. На стадіоні було стільки глядачів, скільки не було б на поєдинку України з Люксембургом у жодному іншому українському місті! Аншлагу не було, але майже 22 тисячі вболівальників – для футбольного Люксембургу цифра просто неймовірна. 

Тренер нашої команди Михайло Фоменко залишився консерватором і собі не зрадив. Навіть на воротах грав не Денис Бойко, а Андрій П’ятов. Справа в обороні замість дискваліфікованого Артема Федецького вийшов Микола Морозюк. На протилежному краї грав В’ячеслав Шевчук. Пару центральних оборонців за відсутності Олександра Кучера, який не залікував пошкодження, склали Євген Хачеріді та Ярослав Ракицький. В опорній зоні грав Тарас Степаненко. Над ним справа наліво розташувалися Андрій Ярмоленко, Сергій Сидорчук, капітан Руслан Ротань і Євген Коноплянка. На вістрі атаки – Артем Кравець. Єдине, в чому зрадив собі Фоменко, то це в одязі: до суворих штанів і класичних мешт він підібрав сорочку “у квіточки”. 

Пролунали гімни, й розпочався футбол. Українці з перших хвилин притиснули суперника до власних воріт... З цього почалося страждання нашої команди. Українці наче й атакували, але робили свою справу без особливої агресії. Непогано пробив із меж лівого кута карного майданчика Шевчук – поруч зі стійкою, хоча воротар на цей удар не реагував. Бив Коноплянка з 15 метрів, але у ворота не влучив. 

Потім був штрафний у виконанні того ж Ротаня і удар головою Кравця над поперечиною. Ще раз Артем пробив із лівого кута карної зони сильно, але саме в те місце, де був Жубер. Коли ж Ярмоленко замикав головою передачу з кутового зліва, хтось із оборонців, склалося враження, заблокував цей “постріл” рукою. Проте арбітр жодної крамоли в діях люксембурзького оборонця не помітив. Власне, так наша команда й атакувала до самої перерви: кутові, штрафні, дальні “постріли”. Але моментів, які можна було б назвати справді гольовими, не було. 

А ось у гостей був, ще й який! Люксембуржці, глухо закрившись на своїй половині, ледь не піймали українців на контратаці – банальна передача на чужу половину, яку мав би перехоплювати Морозюк. Проте Микола, залишившись останнім перед воротами оборонцем, не жорстко поставив ногу, а Де Мота поборовся і, чисто вийшовши віч-на-віч із П’ятовим, пробивав у дальній від себе правий кут. На щастя,  м’яч вдаривсь у стійку і вилетів у поле.

Тож не дивно, що на перерву українська збірна вирушала під свист власних трибун. Як жартували в соцмережах, донецький “Шахтар” привчив львівську публіку освистувати “домашню” команду.

Невідомо, що сказав Фоменко своїм гравцям на перерві, але на другий тайм наша команда вийшла заряджена на перемогу. Події почали розвиватися стрімко: протягом хвилини Кравець встиг не потрапити головою по м’ячу після навісу Коноплянки і грудьми переправити “круглого” в сітку. Як і минулого тижня у грі з грузинами, гол у “динамівського” форварда вийшов курйозним: закинутий у штрафну Морозюком м’яч пролетів повз Дениса Гармаша та вдарившись у груди Кравця, відлетів у ворота – 1:0. Цікаво, що цей гол став ювілейним –   300-им, забитим українською збірною в її 24-річній історії.

Не минуло й 10 хвилин, як Гармаш забив сам, почавши і завершивши гольову комбінацію. Після його передачі Морозюк знову виконав подачу в штрафний майданчик, а голкіпер гостей Жубер відбив гарматний постріл Шевчука, повторний удар якого головою виявився результативною передачею на Гармаша. Гості відповіли черговим випадом Де Моти, який не потрапив у ворота, але змусив спокійного до того Фоменка зірватися з  місця та погрозити захисникам кулаком.

Поступаючись тепер уже з різницею в два м’ячі, гості пішли ва-банк, не так загрожуючи воротам суперників, як намагаючись стримати їх грубими прийомами. Для Хольтера спроба підкатом зупинити Сидорчука обернулася пошкодженням – через хвилину тренерові гостей довелося замінити футболіста.

Вже під завісу матчу господарі забили третій гол. Комбінація могла вийти чисто “динамівською”, але виведений на удар Сидорчуком Ярмоленко виявився надто близько до голкіпера. Жубер, здавалося, ліквідував небезпеку, проте Коноплянка встиг до рикошету і поставив у грі ефектну крапку. До речі, Євген теж оформив своєрідний ювілейний гол – 50-ий м’яч за тренерства Миколи Фоменка.

Отже, наша збірна втретє переграла Люксембург із рахунком 3:0. На жаль, ця звитяга особливих змін у турнірній таблиці українцям не принесла. Наші головні конкуренти теж здобули перемоги: Словаччина, яка ще не втратила жодного пункту, здолала Македонію (2:1), а Іспанія перемогла Білорусь (1:0). Усе вирішиться восени, коли пройдуть останні матчі євровідбору.