У кінці року, за багаторічною традицією, підбивають підсумки і визначають найкращих спортсменів, тих, кого за їх успіхи впродовж сезону найчастіше згадували журналісти та вболівальники, чиї результати звернули на себе увагу і запам'яталися. Англійці, як відомо, відзначаються схильністю до дотримання традицій у класичних, на їх погляд, видах спорту - легкій атлетиці, боксі, регбі чи кінному спорті, де вони обирають найкращих представників. А коли трапляється, що серед обранців є особи королівської крові, то саме їм віддають перевагу. Тому легко зрозуміти, чому, наприклад, найкращою спортсменкою Великобританії 2006 року обрали відому вершницю Зару Філліпс, внучку королеви Єлизавети ІІ.

Це - не перший представник королівського дому, знаний своїми успіхами у спорті. У 60-70 роки минулого століття учасницею Олімпійських ігор  у кінному спорті була донька королеви - принцеса Анна, призер змагань найвищого рангу у складі збірної Великобританії. Зрештою, не тільки представники королівського британського дому Віндзорів відомі на спортивних аренах. Син і донька короля Іспанії, як спадкоємці іспанського трону, теж брали участь в Олімпійських іграх, а майбутній зять цієї родини був навіть призером Ігор у складі збірної Іспанії з гандболу. Брат іспанської королеви  - спадкоємний принц Костянтин - у складі грецького екіпажу був олімпійським чемпіоном 1960 року з вітрильного спорту у класі "Дракон". Норвезький принц Олаф, як і личить скандинавові, не раз ставав на лижі і брав участь у традиційній гонці "Ваза-лопет". Але це ще не весь список осіб королівської крові - учасників олімпійських змагань.

Мабуть, найвідомішим сьогодні є князь Монако Альберт ІІ, член Міжнародного олімпійського комітету і п'ятиразовий учасник зимових Ігор у змаганнях бобслеїстів (останній виступ - у Солт-Лейк-Ситі 2002 року). Через брак часу на регулярні тренування він не досяг високих результатів, але ж майже двадцять років одягав спортивну форму з гербом князівства на грудях. Тренуватися йому стало зовсім ніколи, бо вже кілька років він керує Князівством Монако після смерті батька князя Реньє ІІІ. Зате Альберт  є головою чи членом різноманітних спортивних федерацій та фондів. Він - почесний президент Міжнародної федерації пляжного волейболу і вважає, що біч-волей стає дуже популярним у світі, це дуже доступний вид спорту, який не вимагає великих фінансових затрат, і навіть маленькі країни зможуть згодом претендувати на перемогу. Князь Альберт - президент Федерації легкої атлетики Монако, яка проводить всесвітні фінали легкоатлетів "Золота ліга". Щороку тут відбувається гала-вечір, на якому оголошують імена найкращих легкоатлета та легкоатлетки сезону. Альберт Грімальді симпатизує "королеві спорту", бо сам колись метав спис під час навчання в американському університеті. Серед його друзів президент НОК України Сергій Бубка, який багато років мешкав у Монако.

Князь дотепер не одружений, хоча йому вже за п'ятдесят, а чимало елітних європейських домів мріє про поєднання з таким нареченим. Та навіть у такій важливій для князівської династії справі, як одруження, кілька років тому, тоді ще принц Альберт зупинив свій погляд на спортсменці - американській стрибунці з жердиною Алісі Уорлік, блондинці з Оклахоми, з якою він познайомився під час одного зі стартів "Золотої ліги" у його Князівстві. Проте кохання не склалося, і чимало красунь далі плекає надію сподобатися князеві. Оскільки його мама - відома американська акторка Грейс Келлі, яка покинула Голлівуд, прийнявши руку Реньє ІІІ, тож Альберт наполовину американець. Його спортивні, як і любовні, захоплення дуже різноманітні. Напередодні Гран-прі Монако в автоперегонах "Формули-1" князь щороку організовує благодійні футбольні матчі за участю відомих зірок спорту та шоу-бізнесу. Його любов до футболу тримається на особистих переживаннях, адже він кілька років виступав за молодіжну команду "Монако", добре відому на євроарені. Фактично він є власником цього футбольного клубу. Проте не втручається у клубні справи, хоч любить приходити на матчі, заходити до роздягальні привітати футболістів. У дитинстві навіть займався боротьбою дзюдо, і кілька років тому йому вручили чорний пояс, але це було радше даниною пошани першій особі держави, ніж пов'язано зі спортивними успіхами. Коли князя запитали, чи не хотів би він кинути виклик "відомому російському" дзюдоїстові Владіміру Путіну, той жартома відповів, що вони виступають у різних вагових категоріях. Альбертові навіть пропонували стати кандидатом на пост президента МОК і взяти участь у виборах, де б він мав непогані шанси. Але безліч представницьких функцій керівника держави змусили відмовитися від цікавої пропозиції.