Кубкова легкість і напруга

фото: football.ua

З одного боку занадто легка перемога київського “Динамо” над донецьким “Олімпіком”, з іншого – суддівські скандали на матчі “Шахтаря” та “Дніпра”. Але у підсумку ми маємо чергове “класіко” у фіналі національного кубкy.

Легка прогулянка “Динамо”

Для донецького “Олімпіка” матч-відповідь 1/2 фіналу Кубкy України був чи найголовнішим у його 14-річній історії. Адже близько до вітчизняного трофею донеччани не підбиралися. Але дати бій новоспеченому чемпіону країни “олімпійці” не зуміли. Гра пройшла з величезною перевагою киян, які легко вийшли у фінал.

Цікаво, що це була вже четверта зустріч команд y цьому сезоні. До того донеччани завжди давали бій титулованому супернику. В чемпіонаті вони зіграли внічию 0:0 і мінімально поступилися киянам. У Кубку, в першому матчі, також розписали “сухий мир”. Але з четвертої спроби “динамівці” нарешті розібралися, що таке “Олімпік”.

Зі стартових хвилин кияни влаштували воротам Махарадзе облогу і могли забити м’яч, подавши перший у матчі кутовий. Велозу з кута відпасував на Рибалку, той перевів кулю на лівий край на Ярмоленка, а Андрій навісив у район одинадцятиметрової позначки. Даніло Сілва, вигравши верхову боротьбу, пробив у високому стрибку головою – поруч зі стійкою, повідомляє ua-football.

фото: football.ua

“Динамівці” не давали суперникам розігрувати м’яч навіть поряд із власним штрафним майданчиком. Вмикаючи пресинг господарі змушували донеччан банально вибивати м’яч подалі від воріт. І в підсумку в одному з епізодів помилилися. Дитятьєв, знаходячись поруч із лівою бровкою, відпасував у межі штрафного майданчика. Вийшло на Теодорчика. Лукаш покотив кулю в центр, Гусєв, поруч з яким було двоє оборонців, пропустив м’яч далі, на ніким не прикритого Міґела Велогу і португалець із 12-ти метрів не промахнувся – 1:0. Йшла лише четверта хвилина матчу.

Після забитого голу кияни знизили темп. Втім, роботи у Махарадзе попри це було багато. І голкіперу не раз довелося рятувати свої ворота. Вже ближче до середини тайму гра практично вирівнялася і “Олімпік” навіть провів кілька атак, змусивши вже працювати голкіпера киян Рибку.

Однак, приспавши увагу суперника, на 37-й хвилині кияни провели атаку, після якої матч можна було сміливо зупиняти через втрату інтриги. Беланда, отримавши пас зліва, пройшов до лінії штафного майданчика і віддав вправо на Ярмоленка. Андрій, обігравши финтом Бровченка, поклав кулю у дальній кут воріт – 2:0.

Остаточно інтрига вмерла на початку другої половини гри після того, як Велозу з передачі Ярмоленка зробив рахунок 3:0. Після цього “динамівці” взагалі перестали активно грати. І якби не Теодорчик, який дуже не любить залишати поле без голу, активність господарів в атаці була б нульовою. А так, Лукаш старався і мав навіть кілька нагод, аби забити четвертий м’яч у зустрічі.

Остаточно інтрига вмерла на початку другої половини гри після того, як Велозу з передачі Ярмоленка зробив рахунок 3:0

А на 77-й хвилині “Олімпік” наприкінці четвертого в цьому сезоні протистояння з “Динамо” таки забив у ворота киян. Гошкодеря справа навісив штрафний, Рибка непереконливо зіграв на виході, а Дитятьєв у високому стрибку головою спрямував м’яч у сітку – 3:1. Цей гол змусив киян прокинутися від сплячки і останні хвилини матчу вони провели достатньо зосереджено.

Так само активним був Теодорчик, який на другій доданій хвилині розпочав атаку, що завершилася подачею Віді на голову Ленса, який зробив рахунок – 4:1. На жаль, Теодорчик у цій атаці отримав пошкодження і не зміг завершити гру. Поле Лукаш покинув на медичному карі під оплески глядачів. Після матчу стало відомо, що в нього перелом ноги і він майже на два місяці вибув з гри.

Правила Абдули

Для “Дніпра” кубковий матч проти “Шахтаря” був украй необхідним. І тут на перше місце вийшла не боротьба за трофей, хоча звичайно дніпряни були не проти зіграти у двох фіналах за один сезон, а підготовка до найголовнішого двобою в історії “Дніпра”.

Матч у Львові ідеально вписувався в графік підготовки до варшавської битви. Адже гравці залишались у тонусі, оскільки перерва в два тижні чи гра у максимально м’якому режимі інколи впливає навіть гірше, ніж виснажливі баталії. А тренерський штаб дніпропетровської команди отримував можливість у максимально бойових умовах перевірити різні варіанти ведення гри. Тим більше, що рівень “Шахтаря” можна порівняти з “Севільєю”.

Про мотивацію “Шахтаря” в контексті цього матчу говорити особливо немає про що. Програвши чемпіонську гонку, в команди Мірчі Луческу не залишалось іншого вибору, окрім як докласти максимум зусиль для перемоги в Кубку, тим більше, що у фіналі можна було б взяти реванш у киян. Тож “Шахтар” вийшов на гру в максимально бойову складі, щоправда, з одним застереженням. На лаві запасних залишився Луїс Адріано, тоді як місце на вістрі атаки зайняв Олександр Гладкий.

Дебют гри був потрачений на розвідку – команди обмінялись кількома підходами до штрафного майданчика, які нічого цікавого глядачам не подарували. Однак, починаючи з десятої хвилини, “Дніпро” ввімкнув максимальні оберти та змусив “гірників” грати на відбій. Для початку Євген Коноплянка намагався закинути м’яч за комірець П’ятову з кута штрафного майданчика, однак голкіпер “Шахтаря” зумів перевести снаряд на кутовий.

Програвши чемпіонську гонку, в команди Мірчі Луческу не залишалось іншого вибору, окрім як докласти максимум зусиль для перемоги в Кубку, тим більше, що у фіналі можна було б взяти реванш у киян

Цікаво, що за мить до удару Валерій Федорчук буквально зняв м’яч з ноги Руслана Ротаня, ризикуючи при цьому травмуватись самому чи зашкодити партнеру. Епізод настільки розлютив капітана, що навіть після удару Коноплянки він продовжував вичитувати Валерія.

Втім, вже через чотири хвилини Федорчук ледь не реабілітувався за похибку. Після класного пасу на хід від Коноплянки Валерій увійшов у штрафний майданчик суперника, двічі поклав на газон Даріо Срну та пробив під ближню стійку, але П’ятов свою команду врятував.

Варто зазначити, що “Дніпро”, застосовуючи високий пресинг, не давав “Шахтарю” можливості спокійно виходити із оборони в атаку, внаслідок чого захисникам доводилось просто бити вперед в надії, що Гладкий чи партнери зможуть зачепитись за м’яч. Дійшло до того, що навіть занервував Срна, який в простій ситуації вибив кулю на Коноплянку, однак Євген перемудрив, намагаючись перекинути П’ятову, вийшов удар точно в руки голкіперу.

Апогеєм переваги “Дніпра” став вихід Ніколи Калініча віч-на-віч із воротарем після пасу Канкави зі своєї половини поля. Хорват пробив на вході в штрафний майданчик, однак П’ятов із ударом упорався. Лише після цього епізоду “Шахтарю” вдалося перехопити ініціативу, але на 30-й хвилині чергове перехоплення дніпропетровців нарешті призвело до голу. Федорчук перервав передачу таким чином, що вийшов пас Калінічу на рандеву з П’ятовим. Нікола, тікаючи від Ілсіньо, цього разу не схибив пробивши точно в кут.

Апогеєм переваги “Дніпра” став вихід Ніколи Калініча віч-на-віч із воротарем після пасу Канкави зі своєї половини поля. Хорват пробив на вході в штрафний майданчик, однак П’ятов із ударом упорався

Тут варто зробити невеличкий відступ і зазначити, що буквально за хвилину до голу арбітр зустрічі Анатолій Абдула проігнорував падіння Тараса Степаненка в штрафному майданчику “Дніпра”. Хавбека відверто тримав Артем Федецький під час подачі кутового, однак рефері гру продовжив. Цей епізод, напевне, зіграв свою роль, адже після перерви Абдула, зрозумівши помилку, мабуть, втратив упевненість та випустив ситуацію з-під контролю.

Між тим, “Шахтар” відразу кинувся вперед відіграватися, однак, до перерви зробити це не зумів. А в другому таймі команда Мирона Маркевича могла вже дозволити собі діяти у звичному “лігоєвропейському” стилі – тобто змушувати суперника грати погано. Тим часом “Шахтар” взяв на озброєння дальні удари. І якщо з пострілом Тайсона справився Бойко, то після удару Степаненка Денис був безсилим. Пощастило “Дніпру”, що м’яч влучив у поперечку та вилетів в аут.

Мірча Луческу вирішив ризикнути та випустив Луїса Адріано замість Марлоса, перейшовши на гру з двома нападниками. І саме бразильський форвард у підсумку забив вирішальний м’яч, проте, з досить сумнівного пенальті. На 76-й хвилині Срна виконав подачу зі штрафного, а біля воріт Бойка спочатку падає Гладкий, потім м’яч влучає в руку Лучкевичу. Що стало підставою для такого рішення Абдули, сказати важко.

“Шахтар” вдесяте переграв “Дніпро” в Кубку України та четвертого червня зустрінеться у фіналі з командою київського “Динамо”

Ні один з епізодів на пенальті не тягнув – Канкава Олександра ледь торкнувся, а рука Лучкевича була в природному положенні, і м’яч у неї просто влучив. Але арбітр, пам’ятаючи свою помилку у першому таймі, вказав на одинадцять метрів, Адріано пробив сильно і влучно, не залишивши шансів Бойку.

До закінчення гри ще залишалось вдосталь часу, та шансів, аби схилити шальки терезів на свою користь, у “Дніпра” майже не було. “Шахтар” злагоджено захищався, а також продовжував грати на нервах суперника. Емоції почали бити через край, локальні сутички виникали по всьому полю (особливо зліва, де Срна та Фред протистояли Коноплянці, Ротаню та Матосу). Але і в такій ситуації у “Дніпра” був момент, щоб вирвати перемогу. Вже на п’ятій компенсованій хвилині Матеус вирізав подачу з правого флангу, а Калініч пробив в падінні через себе. П’ятов парирував, щоправда, і Нікола перед цим забіг у офсайд.

Фінальний свисток закінчив гру, але не з’ясування відносин. Зокрема, Даріо Срна ще довго поривався поштовхатись із Калінічем, який, мабуть, знав, чим можна спровокувати партнера по збірній. Тим не менше, “Шахтар” вдесяте переграв “Дніпро” в Кубку України та четвертого червня зустрінеться у фіналі з командою київського “Динамо”. Це буде восьма за ліком битва принципових суперників у головному матчі турніру.

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти