Людина, яка в своєму зростанні досягла максимальної вершини, чомусь зазвичай ніяк не хоче віддавати трон, на якому сидить. Прикладів цього дуже багато, і це стосується не лише сфери політики, а й спорту. 

Через чотири місяці відбудуться вибори президента Міжнародної федерації футболу (ФІФА). Нинішній голова організації Йозеф Блаттер знову висунув свою кандидатуру. Шанс перемогти у швейцарця ще досить великий, однак цього разу Блаттеру доведеться докласти чимало зусиль, аби переконати всіх, що він все ще спроможний керувати організацією.

Президентський пост Блаттер займає з 1998 року. Спортивний функціонер, якому в березні виповниться 79 років, впевнений, що ще здатний принести користь світовому футболу. Однак позицію швейцарця поділяють далеко не всі. Так, його головний опонент, президент Союзу європейських футбольних асоціацій (УЄФА) Мішель Платіні, відмовився підтримувати кандидатуру Блаттера на виборах, мотивуючи своє рішення необхідністю влити у ФІФА “нову кров”.

Сам швейцарець на це відреагував доволі спокійно. “Я йду на вибори і абсолютно не хвилююся, адже моя місія ще не закінчена. Національні федерації попросили мене виставити свою кандидатуру, адже немає іншого такого сильного кандидата, як я. Всі охочі позбутися мене повинні йти на вибори, але в опозиції з УЄФА не вистачає на це сміливості. У такому випадку вони повинні проявити повагу і дозволити мені продовжувати свою справу”, – цитує Блаттера CNN. 

Критика на адресу нинішнього президента ФІФА лунала завжди. Але цього разу далеко не найкращий імідж Блаттера всерйоз постраждав від корупційного скандалу, пов’язаного з виборами країн-господарів чемпіонатів світу 2018 і 2022 років. 

Право проводити ці турніри в грудні 2010 року отримали Росія і Катар. Лише через декілька місяців після оголошення імен переможців у ЗМІ з’явилася інформація про корупційні процеси, які супроводжували вибори. Розслідуванням достовірності даних тверджень зайнявся голова слідчої палати комітету з етики ФІФА Майкл Гарсія.

Розгляд тривав більше року. Співробітники комітету з етики опитали 75 осіб. У рамках справи накопичилося близько 200 тисяч сторінок матеріалів. У підсумку ФІФА не побачила порушень ані з російської, ані з катарської сторони в процесі виборів країн-господарів мундіалів, знявши з цих держав обвинувачення в корупції. З позицією керівництва погодилися всі... окрім Гарсії. Чиновник, який готував доповідь, назвав наведені в підсумковому звіті ФІФА висновки помилковими. За його словами, в документ закралися численні помилки в наданих фактах і висновках.

“Я передав свій звіт голові арбітражної палати комітету з етики ФІФА пану Гансу-Йоахиму Еккерту. У відповідь мені повідомили, що публікація можлива тільки в скороченому варіанті. Але, на мою думку, це суперечить інтересам ФІФА. Природно, я був стурбований, що частину фактів було вирішено просто приховати. Я закликав виконавчий комітет опублікувати мій звіт повністю, але замість цього виконком передав мою справу в дисциплінарний комітет, звинувативши в порушенні кодексу етики”, – розповів агентству АР Майкл Гарсія, зазначивши, що від 430 сторінок його матеріалу залишилося лише 42. Втративши віру в незалежність колег, чиновник прийняв рішення піти у відставку. Президент ФІФА Йозеф Блаттер здивувався вчинку Гарсії.

Незважаючи на офіційні результати внутрішнього розслідування, іміджу ФІФА було завдано непоправної шкоди. Блаттер спробував якимось чином реабілітуватися і навіть скерував справу про корупцію в своїй організації в швейцарську прокуратуру. 

Попри це критика діяльності ФІФА і Блаттера продовжилася. В різноманітних ЗМІ лунають постійні звинувачення на адресу організації в корупції з боку колишніх футболістів, чиновників і спортивних функціонерів. Досить згадати слова легенди бразильського футболу Ромаріо, який заявив, що Блаттер і генеральний секретар ФІФА Жером Вальке – “злодії, корупціонери і рекетири”.

Можливо, Блаттер вкотре зумів би викрутитися з цієї корупційної істерії, якби не ситуація навколо України. 

В скандалі, пов’язаному з вибором господарів чемпіонатів світу 2018 та 2022 років, головним фігурантом був Катар. Щодо Росії, то більшість схилялася до того, що росіяни ніби отримали першість, не застосовуючи корупційних шляхів. Однак події в Україні сколихнули світову спільноту, і Блаттер отримав чергову порцію критики за небажання застосовувати санкції до Росії. 

Так, у березні 2014 року американські сенатори Марк Кірк і Ден Коатс звернулися до Блаттера з проханням призупинити членство Росії в організації, позбавити країну права проведення чемпіонату світу в 2018 році, а також не пускати національну команду на бразильський мундіаль.

До думки американців приєднався віце-прем’єр Великобританії Нік Клегг, який також закликав позбавити Росію права проведення чемпіонату світу-2018. “Просто немислимо дозволити Володимиру Путіну насолодитися проведенням такого престижного світового турніру”, – заявив Клегг.

На вимоги і заклики західних політиків Йозеф Блаттер відповів так: “Ми довіряємо Росії, довіряємо її уряду. ФІФА беззастережно підтримує чемпіонат світу в РФ. Коли ми отримуємо листи з Північної Америки, то відповідаємо, що це футбол”. Ось тут проти Блаттера виступила вже важка артилерія. Від ФІФА почали відвертатися спонсори.

Першими відмовилися від фінансової підтримки ФІФА японська Sony, одна з найбільших у світі медіа-компаній, і еміратська авіакомпанія Emirates, які в листопаді 2014 року повідомили, що не будуть підписувати нові контракти з організацією. 

На початку цього тижня про припинення співпраці з ФІФА оголосила Castrol. Згодом Continental і Johnson & Johnson також повідомили, що не будуть підписувати угоди на спонсорство чемпіонатів світу в 2018 і 2022 роках. 

Жодна з компаній офіційно не заявила про те, що припинення співпраці з ФІФА пов’язане з проведенням чемпіонату світу в Росії або корупційними скандалами. Як пояснили компанії, причини криються у маркетинговій сфері. Проте факт залишається фактом: у Цюриху втрачають гроші, втрати можуть скласти 1,5 мільярда доларів.

Звичайно ж, на місце колишніх спонсорів можуть прийти нові, проте, щоб заповнити недоотримані інвестиції, Цюриху доведеться зробити неможливе. Втім, у ФІФА вже заявили, що даний процес – нормальне явище, адже на початку кожного циклу підготовки до чемпіонату світу, приходять нові партнери, а також укладаються нові угоди. “Цілком природно, що великі компанії змінюють свою стратегію в спонсорській діяльності. Тим більше, що ми знали про закінчення контрактів у грудні 2014 року”, – стверджує маркетинговий директор ФІФА Тьєрі Вейл. 

Повідомляється, що принципову згоду на спонсорство ЧС-2018 в Росії дав “Газпром”. Не проти спонсорувати чемпіонати світу Samsung та Qatar Airways. Як би там не було, але позиція Блаттера зіграла з ним злий жарт перед майбутніми виборами.

Поки що майбутні вибори президента ФІФА нагадують цирк, враховуючи те, хто задекларував бажання взяти в них участь.

Скажімо, взяти Міно Райолу. Гуру агентської діяльності, а також імпресаріо Балотеллі та Ібрагімовича ніколи не обмежував себе рамками менеджера. Райола завжди втручався у справи клубів, а рік тому відкрито розкритикував італійський футбол, заявивши, що він “політизований і сильно відстає від світових тенденцій”. Минулого тижня скандальний агент пішов ще далі – в інтерв’ю голландській газеті De Volkskrant Райола облаяв ФІФА і оголосив про намір балотуватися на пост глави федерації. 

“Хочу висунути свою кандидатуру, щоб завдати удару по цьому мурашнику! – вигукував Райола. – Думка про те, що Блаттер може бути переобраний головою ФІФА, просто шокує мене! Ви хочете, щоб у світовому футболі була диктатура чи демократія? Навіть моя 12-річна дитина знає, що єдина хороша річ під назвою “ФІФА” – це комп’ютерна гра. Я зроблю федерацію прозорою і запевняю вас, що необхідною для висунення підтримкою п’яти національних футбольних асоціацій я заручився”.

Але вже цього тижня Райола  відмовився від попередніх слів і заявив, що не буде висувати свою кандидатуру: “Я не піду на вибори тому, що серед кандидатів є мій друг Міхаел ван Праг, – цитує агентство ANSA Райолу. – Це мій ідеал президента, і я буду підтримувати його. Але моя боротьба з ФІФА на цьому не закінчується. Нам не потрібен офіс у Цюриху, щоб кожні чотири роки проводити чемпіонати світу”.

Ще один сумнівний персонаж – Давид Жинола. З одного боку, він був талановитим футболістом: грав за збірну Франції, ПСЖ, “Ньюкасл” і “Тоттенгем”. З іншого, над французом насміхалися, коли він рекламував на телебаченні шампуні та інші засоби гігієни.

Після закінчення кар’єри Жинола остаточно пішов у шоу-бізнес: знявся у фільмі про Другу світову війну, з’явився в декількох серіалах, працював на телеканалах експертом і, зрозуміло, не залишав рекламну діяльність. Крім того, Жинола завів собі невеликий виноградник у Провансі і почав експериментувати з вином, а в 2008-ому навіть отримав медаль на міжнародному конкурсі за власний сорт Coste Brulade. 

Поява Жиноли у списку кандидатів пояснюється просто – цю акцію француза профінансувала одна з відомих ірландських букмекерських фірм, хоча колишній футболіст поставився до ініціативи більш ніж серйозно: виступив на радіо, пообіцяв скласти програму і... попросив у вболівальників 3 мільйони євро на передвиборну кампанію. 

На щастя, не всі претенденти на футбольний трон вважають, що ФІФА – це цирк без клоунів. Реальних претендентів на пост четверо.

Перший – принц Йорданії Алі бін Аль-Хуссейн, віце-президент ФІФА, а також глава федерацій футболу Йорданії та Західної Азії. Його підтримує голова УЄФА Мішель Платіні та англійська федерація.

Другий – екс-заступник генерального секретаря ФІФА Жером Шампань. У француза зі своїм земляком Платіні напружені відносини. Нещодавно 56-річний кандидат звинуватив президента УЄФА в плагіаті – мовляв, відеоповтори і білі картки придумав Шампань кілька років тому. Щоправда, француз досі не заручився підтримкою п’яти федерацій, але вже оголосив про намір відібрати у Катару ЧС-2022.

Третій – голова Королівського футбольного союзу Нідерландів Міхаел ван Праг, про якого вже було згадано вище. У футбольному світі він відомий як колишній президент “Аяксу” – за нього амстердамці переживали найбільш успішні часи. Вже кілька років Міхаел керує голландським футболом, а також входить до виконкому УЄФА, де відповідає за комітет з клубних змагань. 

Ну, і звичайно Блаттер, який вже заявив, що після закінчення кар’єри у ФІФА працюватиме на радіо. І чимало людей хочуть почути його радіорепортажі вже цього року.