Цілий місяць напередодні щорічного Конгресу Федерації футболу всі ламали голову над тим, чи піде зі своєї посади Анатолій Коньков, точніше – коли і як: на самому конгресі, до нього чи незабаром після? 

Добровільно, добровільно-примусово, урочисто чи зі скандалом, як свого часу усунули Григорія Суркіса? В офіційному порядку денному, затвердженому за 60 днів до дати проведення, відповідного пункту не було, тому варіантів існувало безліч, повідомляє ua.tribuna.

Тиждень колективні члени ФФУ – обласні федерації та інші організації з правом голосу – збирали потрібні для фактичної відставки Конькова дві третини голосів. Як неважко припустити, таки зібрали (за день до конгресу). 

Під Будинком футболу тим часом мітингували дивні люди, які називали себе ультрасами, але куди більше були схожими на людей із Антимайдану в Маріїнському парку річної давнини. ФФУ же весь вчорашній день намагалася провести позачергове неафішоване засідання виконкому. Зібрати кворум, судячи з усього, вдалося, але Коньков на нього не з’явився.

Конгрес 2014 увійде в історію українського футболу як найбільш дивний і швидкий. Справа в тому, що ще до нього виконком ФФУ вирішив усе сам (чи то вранці, чи то в заочно-телефонному режимі): провести 6 березня позачерговий конгрес і призначити на ньому нове керівництво федерації. Таким чином, Коньков фактично йшов у відставку, а зібраний плановий конгрес ставав непотрібним, як і зібрані голоси за позачерговий.

Про новий поворот чинний президент оголосив присутнім одразу – мовляв, рішення прийняте, виконком діяв згідно зі статутом, усім дякую, можете розходитися. Делегати цією заявою були шоковані.

Подальші хвилин 20 перетворилися на абсолютний фарс. Голова комітету з етики та чесної гри Володимир Мариновський при ввімкненому мікрофоні розтлумачував Конькову, що так не можна, є регламент, тож конгрес потрібно відкрити хоча б номінально, а потім одразу закрити. Загалом присутні в президії конгресу делегат УЄФА Франтішек Лавринець (саме він тепер курирує кримське питання) і делегат ФІФА Єва Паск’є, напевно, зробили для себе чимало цікавих висновків про Україну.

Під обурені крики і гімн ФФУ конгрес таки відкрили, тож наступні півгодини минули в спробах з’ясувати, як бути далі: закривати конгрес одразу чи все-таки обговорювати старий і вже нікому не потрібний порядок денний? Чи, може, проголосувати зараз за перенесення всіх питань на новий конгрес?

За півгодини до конгресу в кулуарах пройшли чутки, що чинний голова ФФУ вже подав у відставку, мовляв, і заяву особисто бачили. На пряме запитання голови київської федерації Ігоря Кочетова Коньков відповів: “Я не подавав заяви на відставку”. І парирував тиху, але зрозумілу репліку із залу: “Кому погано, а кому – не дуже”.

фото: ffu.org.ua

Крапку після безкінечного потоку варіантів поставив Григорій Суркіс. “Колеги, можна я спробую допомогти?” – у питанні екс-голови федерації звучало не то запитання, не то прохання. “У 2010 році в цьому ж залі намагалися поставити питання про вотум недовіри Суркісу. 

З цього нічого не вийшло, бо Суркіс як головуючий повністю дотримувався статуту. Це потім підтвердили ФІФА та УЄФА. Тому дотримуймося статуту! Це означає, що виконком запропонував провести конгрес 6 березня 2015. На цьому крапка”.

“Все інше вирішує робоча група. Вона запропонує колективним членам на розгляд чи то зміну статуту, чи то зміну регламенту. Якщо колективні члени хочуть висловити свою позицію щодо кандидатур нового президента, віце-президентів, членів виконкому та органів правосуддя – у них є 60 – 90 днів за статутом, аби передати свої пропозиції виконкому. А вже той затвердить програму позачергового конгресу. Цим усе сказано. Іншого не дано. Не потрібно нічого вигадувати”, – розтлумачив усе всім Суркіс. 

“Гадаю, більше додати нічого”, – сказав Коньков, і сперечатися з ним ніхто не став. Головою робочої групи, яка готуватиме порядок денний наступного конгресу, був одноголосно обраний Андрій Павелко. Півтора тижня тому він урочисто подав у відставку зі словами “Федерація футболу вимагає негайного перезавантаження, тож я вирішив почати його зі себе”. Наступного дня Коньков його відставку прийняв.

Тим не менше, на конгресі Павелко був одним із головних дійових осіб (якщо не самого виконкому, то того, що відбувалося довкола).

“Коли ми обирали президію конгресу, в ньому вже був віце-президент Павелко. Він – віце-президент, його ніхто не звільняв із посади. Є пропозиція повернути Павелка. Я прошу за це проголосувати”. Після цих слів Віталія Данилова чи то звільнений, чи то не звільнений чиновник зайняв місце в президії ФФУ. Анатолія Попова в ній не було взагалі.

За весь конгрес новий глава робочої групи жодного разу не взяв слова, проте після закінчення виступив перед натовпом дивних “ультрас” біля входу в Будинок футболу. Ведучий мітингу з мікрофоном відрекомендував його як “представника народу”, який нарешті зробить Будинок футболу “народним, а не чиновницьким”. Павелко подякував усім за надану довіру і знову пообіцяв перезавантажити все, що необхідно.

Так починається “перезавантаження” українського футболу.