Щоправда, керівник департаменту інформації ФФУ Павло Терновий запевнив усіх, що питання про відсторонення президента не стоятиме в порядку денному нинішньої зустрічі.

“Порядок Конгресу був затверджений ще місяць тому на засіданні виконкому ФФУ, і питання про відставку президента Анатолія Конькова там не було. Його й не може бути, бо нема для цього жодних юридичних підстав. Не думаю, що за добу щось зміниться. Щодо реакції на події самого президента, то його ставлення адекватне. Він уже заявив, що розуміє, як усе відбувається, що все це замовлено і проплачено. Є певні люди, які за цим стоять. Багатьом просто наплювати на цінності, які ми відстоювали”.

Однак на адресу ФФУ й далі надходять листи від обласних організацій, які вимагають скликання позачергового Конгресу, на якому хочуть поставити питання про довіру Конькову. І причин багато. 

Портал xsport знайшов цікаве інтерв’ю дворічної давнини нинішнього глави Будинку футболу однієї київської газети, датоване вереснем 2012 року, опубліковане одразу після обрання Конькова на нинішній пост. Це інтерв’ю, по суті, є доповненням до його передвиборчої програми, яку, до речі, так ніхто й не бачив. Журналісти порталу проаналізували сказане Анатолієм Коньковим і виокремили деякі обіцянки, які він досі не виконав. 

За два роки Анатолій Дмитрович у регіони майже не їздив. Усе, що запам’яталося, це відві­дування Харківської обласної федерації футболу, де головує його друг Михайло Добкін. Останній має звичку влаштовувати гучні святкування свого дня народження, на які йому привозять дорогі подарунки (на суму близько 24 тисяч гривень), які в кошторисі Будинку футболу записані як “Витрати на сувенірну продукцію”.

Анатолій Коньков мав рацію – без міжнародного авторитету Суркіса-старшого Україні насправді важко. Сьогодні тільки він і захищає наші футбольні інтереси, навіть у кримському питанні. Завдяки Суркісу Україну хоч і покарали за поведінку вболівальників, однак дозволили зіграти важливий відбірковий матч проти Польщі з глядачами. 

А що зробив Коньков, крім гучних заяв, які лунали з запізненням і лише після шаленого тиску з боку футбольної спільноти? Про що можна говорити, якщо під час останнього приїзду в Україну Мішеля Платіні до нього не допустили президента національної федерації? І президент УЄФА сприйняв цей факт як належне. Ще цікавить одне: чи хтось чув, як Анатолій Коньков розмовляє англійською?

Варто зазначити, що нині офіційну позицію ФФУ з будь-якого питання мають право висловлювати тільки Коньков і його прес-служба. Навіть віце-президенти федерації позбавлені такої можливості, чого не було за Григорія Суркіса. 

Якщо за президентства Януковича ФФУ якось і контактувала з Міністерством спорту, то після зміни влади контакти між Будинком футболу і профільним міністерством, колишній голова якого Дмитро Булатов кілька разів звинувачував Конькова у зраді національних інтересів, зникли остаточно. 

Анатолія Конькова неодноразово звинувачували у зраді національних інтересів. Наприклад, вище згаданий Дмитро Булатов прямо звинувачував президента ФФУ в диверсії при організації матчу національних збірних України та США в березні цього року. Тодішній міністр спорту казав, що Конькову подзвонив Янукович і попросив насолити “америкосам”, скасувавши зустріч. На щастя, цього не сталося. 

Ще більш дивна позиція Анатолія Конькова – у кримському питанні. Спочатку (на квітневому виконкомі ФФУ) Анатолій Дмитрович сказав: “Не можна силою прив’язувати футбольні клуби Криму до України”, потім (у червні) не поїхав у Ріо-де-Жанейро на виконком ФІФА, відправивши туди генерального директора ФФУ Максима Бондарева, в результаті чого Йозеф Блаттер засумнівався в тому, що для України кримське питання важливе. 

А нещодавно один із керівників севастопольського СКЧФ у інтерв’ю заявив, що Коньков особисто запевнив його в тому, що якби все, мовляв, залежало від нього, він би давно відпустив кримський футбол у Росію.

Перше, з чого почалася робота Анатолія Конькова на посаді президента ФФУ, – кадрова політика. Неугодних вигнали одразу, а на роботу влаштували всіх знайомих. Так, у Будинку футболу працює донька Миколи Черниша, найближчого друга Конькова, дружина екс-спонсора футбольної школи імені Конькова та багато інших друзів, дітей та онуків друзів. 

Крім цього, штат федерації збільшили майже в півтора разу. 2,5 року тому у ФФУ працювало 150 осіб, нині – 239. А у своїй передвиборчій програмі Коньков обіцяв скоротити штат на третину.

Нічого з обіцяного влітку – восени 2012 року зроблено не було... Взагалі нічого, що навіть дивно. Навіть згадати нічого. Можна, звичайно, викреслити з цього списку святкування ювілею – у війну не до свят. Хоча Алею слави можна було запускати ще у 2013 році, а не відкладати “в довгу шухляду”.